WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціалізація дитини за межами сім'ї. - Реферат

Соціалізація дитини за межами сім'ї. - Реферат

та суспiльних дiячiв звертаються до теми суспiльного виховання, а також до його зв'язкiв з сiм'єю. "Родина завжди залишається головним каменем суспiльного
розвитку", писав Сухомлинський В.А.
Великого поширення набула iдея суспiльного виховання в роки
радянської влади в практичних дослiдах та роботах радянських педагогiв
Макаренка, Сухомлинського та iнших. Макаренко рахував, що виховання
соцiальний процес в самому широкому розумiннi цього слова. "Виховуе
все. Люди, речi, явища, але перш за все люди. З них перше мiсце
займають батьки i педагоги".
В наш час ми маемо змогу познайомитись i вивчити теоретичну
спадщину видатних педагогiв та дiячiв України, якi були вiдринутi в
радянськi часи, як буржуазнi та нацiоналiстичнi, як не пiдходящi для
радянських людей. Цi працi Б. Грiнченка, В. Вiнниченка, К. Ушинського,
М. Драгоманова, Г. Ващенка.
Iснують загальнi риси системи виховання i навчання в теорiях цих
українських педагогiв:
- виховання на основi нацiональної самосвiдомостi;
- нероздiльнiсть виховання i навчання;
- виховання на основi загальнолюдських i християнськiх цiнностей;
- освiта i виховання нацiональних педагогiчних кадрiв;
- висока культура i освiдченнiсть педагога як особистостi.
В суспiльствi iснуе багато соцiальних iнститутiв по вихованню
пiдростаючого поколiння. Це дитячi садки, школи, вузи, позашкiльнi
установи, неформальнi об'еднання i врештiрешт сiм'я - це один з
головних соцiальних iнститутiв, де закладаються основнi риси дитини
як людини взагалi, i як майбутнього громадянина нашого суспiльства.
В дошкiльних закладах дитина проходить адаптацiю до суспiльностей
(зокрема до своеї групи); надаються елементарнi навички ( по
особистому обслуговуванню). Вихователi та педагоги розвивають
естетичний, етичний свiт дитини, розширюють її свiтогляд.
В короткому словнику даеться таке визначення дошкiльних установ:
"дошкiльнi устнови - яслi, дитячi садки, в яких виховуються та
навчаються дiти дошкiльного вiку по бажанню батькiв з немовля (3
роки) до старшого шкiльного вiку (7 рокiв)".
Сiм'я i школа - головнi учасники виховання пiдростаючого
поколiння. Вплив сiм'ї на дiтей обумовленний родинними зв'язками.
Роль школи визначае її соцiальний статус. В "Законi України про
освiту" проходить лiнiя едностi навчання i виховання. Освiта не
зводиться до надбання певної суми знань, а розглядаеться як цiлiсний
процес "людинотворення", формування особистостi громадянина.
Детальнiше цiль освiти - формування особистостi гармонiйно
об'еднуючої функцiї сiм'янина, робiтника; гармонiйної в вiдношеннi з
людьми, природою, культурою i самим собою.
ВУЗ - це ще один ступiнь соцiалiзацiї особистостi, пов'язаний з
фаховим вибором людини, поглибленням її свiтогляду i остаточному
закрiпленню фахової соцiальної ролi.
На нашу думку якiб не були прогресивнi методи виховання i навчання
дiтей в дошкiльних, шкiльних i позашкiльних установах, сiм'я була i
залишається головним виховним важелем суспiльства.
Славетний педагог В.А.Сухомлинський писав: " В сiм'ї починається
суспiльне виховання. В сiм'ї,образно говорячи, закладуються корнi, з
яких виростають потiм i гiлки, i квiти,i плоди. На моральному
здоров'ї сiм'ї будується педагогiчна мудрiсть школи".
Але самим небезпечним перiодом встановлення i соцiалiзацii
особистостi є пiдлiтковий перiод. Сучасна суспiльна перебудова
винесла молодих на крутийи злам двох епох: в однiй їм належить
навчатись i виростати, в iншiй вони житимуть i працюватимуть. Нашi
дiти стоять перед невизначенiстю.
Яким буде майбутнє суспiльство? Швидка полiтична i iдеологiчна
диференцiацiя суспiльства охопила i неповнолiтнiх. Вони починають
виявляти себе як певна соцiальна сила, з якою слiд рахуватися i яка
перебуває пiд неослабленою увагою увагою полiтизованих рухiв i
об'єднань. Не випускає з поля свого зору пiдлiткiв органiзована i не
органiзована злочиннiсть, не рiдко використовуючи їх у своїх
iнтересах. Крiм того такi соцiальнi хвороби як наркоманiя,
проституцiя, алкоголiзм зараз є проявами не тiльки дорослого життя, а
часто i пiдростаючого, менш соцiально захищеного поколiння. Нашi
пiдростаючi дiти вiдчувають гострий болючий i психологiчний
дискомфорт. Безумовно, iснує гостра потреба в спецiальному аналiзi,
що виявив би комплекс чинникiв, якi деформують процес соцiалiзацii
молодих поколiнь. Цей процес виявився занедбаним, бо навчання i
виховання держава фiнансувала за залишковим принципом i здiйснювала
його на грунтi авторитарної педагогiки. Вона проводила молодiжну
полiтику, яка по сiтi вiдтiсняла пiдлiткiв i молодь на периферiю
суспiльного життя - до сфери розваг i дозвiлля.
А що заважає дiалогу мiж пiдлiтками i дорослими? Одна з сучасних
проблем пiдлiткового становлення. Чимало обставин, але основна увага
звертається на авторитаризм старших i нiгiлiзм молодших. Авторитаризм
старших - пряме породження командно - адмiнiстративної системи
управлiння суспiльством, яка стояла над ним i законом, диктуючи свою
волю. Звичайно, не всi дорослi ураженi авторитаризмом, бо об'єктивно
iснують два типи особи: авторитарна i демократична. Перша прагне
нав'язати свою волю iншим, друга дiє через добру волю i згоду з
iншими.
Зрозумiло, такi двi рiзнi особи у ролi вихователiв провокуватимуть
неоднаковi педагогiчнi ситуацiї, бо будуть дотримуватися рiзних
прийомiв, методiв виховання. Безсумнiвно, авторитарна особа дiятиме
як прихильник авторитарноi (диктаторської, насильницької) педагогiки,
що пригнiчуєвихованця,демократична особа - педагогiки спiвробiтництва
з вихованцями.
Крайнiм виявом авторитаризму у вихованнi є домашнiй, батькiвськiй
деспотизм або тиранiя матерi. Юним однаково нестерпнi обидвi форми.
Саме вiд них пiдлiтки тiкають з дому. I в них в деяких випадках слiд
шукати коренi дитячої жорстокостi.
Авторитарна особа - вихователь визнає педагогiчну ситуацiю,
акцентовану тiльки в одному напрямi - вiд вихователя до вихованця,
якого необхiдно формувати вiдповiдно до якихось завдань, вимог,
цiлей. Звiдси домiнуючим у дiяльностi такого вихователя стає метод
примушення, нотацiй, повчань. Дитину втискують до зовнi нав'язаної їй
системi вимог, правил, норм, iнструкцiй, де згасає її самобутнiсть.
При цьому вихователь, як правило,виявляє нетерпимiсть до всього, що
вiдхиляється вiд його вимог. Особливо нетерпляче вiдноситься до
iнакомислення пiдлеглих.
Мабуть, за такої педагогiчної ситуацiї важко розраховувати на
спiвробiтництво, дiалог вихователя i вихованця як рiвних, бо в нiй не
вистачає насамперед того, на що свого часу наголошував Л.М.Толстой, -
вихованого вихователя. Авторитарний вихователь не сприймає i не
потребує зворотнього зв'язку з вихованцем, коли той справляє вплив на
нього. А саме цей прцес Л.М.Толстой вважає необхiднiшим: ми можемо
виховувати iнших через себе, власну вихованiсть. Без "вихованого
вихователя" неможлива гуманiзацiя процесу виховання.
Дослiдження останнього часi виявили, що двi третини
старшокласникiв i понад половина учнiв СПТУ визначили найнегативнiшою
якiстю вчителя адмiнiстративно - командний стиль його роботи,
небажання рахуватися з iнтересами учнiв, перебiльшену, а тому часто
необгрунтовану вимогливiсть, недостатню професiйну майстернiсть. I
навпаки, наявнiсть рис, що свiдчать про демократизм учителя, учнi
вважали обов'язковим для "iдеального наставника".
Дiалог мiж старшими i молодшими має стати джерелом гуманiзму та
демократизму в їх вiдносинах. Мова йде насамперед про органiзований
дiалог. Вiн може бути реалiзований у рiзних формах: диспут i "круглий
стiл"; спокiйна дружня бесiда i полемiчно загострений спiр; спiльне
обговорення книги, фiльму, проблем, що хвилюють i старших, i молодших
тощо. Ну, а стихiйний, спонтанний дiалог мiж дорослими i пiдлiтками
йде здавна. Його платформа не залишається незмiнною. Нинi
Loading...

 
 

Цікаве