WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціально-психологічні механізми впливу людини на людину - Реферат

Соціально-психологічні механізми впливу людини на людину - Реферат

останній можливість вільного самовизначення і перетворення себе самої за своїми власними законам. Винятком можуть бути лише лікувальні, корекційно-реабілітаційні, профілактичні впливи на людину, в якої це ядро деформоване.
Друге, інструментально-технологічне питання полягає в тому, як саме ці впливи повинні бути організовані, а, отже, чи існує якась системна логіка застосування соціально-психологічних механізмів впливу людини на людину.
Дослідження свідчать, що така логіка дійсно існує і виявляє себе, зокрема, у своєрідній динаміці пропозитивних і прескриптивних механізмів впливу. Що мається на увазі?
Уявімо, що у взаємодію вступають два суб'єкти діяльності, а, отже, висловлюючись "системною" мовою, дві подібні (але не тотожні) функціональні структури, кожна з яких спроможна ставити перед собою певні цілі, обирати засоби для їх досягнення, приймати рішення про перехід від намірів до дій, виконувати свої рішення, оцінювати результати виконання і фіксувати у досвіді результати і способи здійсненої активності. Щоб утворити психологічну спільність "Ми", ці дві структури повинні певним чином взаємодіяти. При цьому одна з них повинна виступати ініціюючою стороною, або суб'єктом впливу, друга - об'єктом цього впливу. Завдання суб'єкта - застосовувати певні соціально-психологічні механізми впливу, а завдання об'єкта - адекватно (знову ж таки суб'єктно) на них реагувати. Розглянемо схематичний варіант такої взаємодії.
Припустімо, що суб`єкт А зацікавлений у тому, щоб між ним і Б утворилися відношення співробітництва, партнерства тощо. Для цього він повинен, насамперед, пересвідчитися в тому, наскільки і в якому відношенні Б є суб`єктом, тобто креативним і моральним автором свого життя, і, при необхідності, вдатися до використання прескриптивного соціально-психологічного механізму мобілізування. Мобілізувати означає примусити бути активним, розворушити, запалити, надихнути на гранично можливий для людини рівень власне людського існування, зокрема, на актуалізацію онтичних смислів, сутнісних сил і суб`єктних потенцій.
Для того, щоб Б свідомо перейнявся такими ж ідеями, як і суб`єкт А, щоб у нього виникли такі ж мотиви-переконання, щоб він так само сильно, як і А, бажав, хотів, прагнув втілити певну мету-ідею у життя і не мислив собі іншої долі, останній, як ініціатор взаємодії, повинен застосувати пропозитивний механізм переконування.
Аби Б принципово погодився з тими способами досягнення мети, які пропонує А, щоб так само, як і А, підпорядковував засоби меті діяльності, останній повинен вдатися до прескриптивного механізму зобов`язування.
Щоб Б внутрішньо приєднався до А у прийнятті рішень, визнавав авторитет А, прислухався до його порад і виявляв упевненість щодо необхідності і своєчасності переходу від намірів до практичних дій, А повинен в основу свого впливу покласти прескриптивний механізм навіювання.
Для того, щоб Б послідовно, старанно й ініціативно виконував спільно прийняті рішення, виявляв обов'язковість, був внутрішньо дисциплінований при виконанні доручень і своїх прямих обов`язків, А повинен застосувати прескриптивний механізм санкціонування.
Щоб Б адекватно, критично і водночас самокритично оцінював результати виконаної справи, керуючись при цьому прикладами, зразками, еталонами, яких дотримується і які пропонує А, останній повинен використати пропозитивний механізм демонстрування, що, насамперед, передбачає наслідування позитивних прикладів.
Щоб Б фіксував у своєму індивідуальному досвіді і надалі міг використовувати в своїй діяльності саме ті результати і відпрацьовував саме ті способи, які вважає суттєвими і необхідними А, останній повинен вдатися до використання прескриптивного механізму вправляння.
Нагромаджений досвід такої взаємодії А і Б не лежить "мертвим вантажем", а постійно перетворюється і трансформується у нові мотиви (ідеї, цілі), реалізація яких вимагатиме створення нових способів і засобів, а їх запровадження - нових рішень і рішучих дій. Саме у такий спосіб, на нашу думку, "розкручується" діалектична "спіраль" впливу суб`єкта А на суб`єкта Б з метою створення і розвитку суб`єкт-суб`єктної спільності "Ми".
Наведена схематична модель соціально-психологічних механізмів впливу людини на людину в реальному житті (наприклад, в процесі утворення творчих наукових колективів, політичних груп, партій, фракцій, команд тощо) може набувати різних модифікацій. Так, наприклад, якісь її блоки можуть бути задіяні дуже активно, а інші лише враховуватися. Очевидно, що ефективність будь-якої взаємодії залежить від того, наскільки її учасники витримують означену системну логіку застосування механізмів впливу. Якщо, скажімо, суб'єкту А вдалося своїми впливами досягти мотиваційної єдності з Б, а досягненню згоди щодо засобів і способів взаємодії він не надав належної уваги, або, навпаки, А зміг досягти з Б угоди щодо спільних дій, проте не досяг розуміння на ідейно-мотиваційному рівні, то, зрозуміло, що в обох випадках результат взаємодії буде низьким, а, можливо, й протилежним очікуваному.
Отже, в залежності від того, на який психологічний ефект розраховує суб'єкт впливу, він повинен використовувати відповідні соціально-психологічні механізми. Скільки ж і яких механізмів можна виділити, щоб їх сукупність відповідала критерію необхідності і достатності? Чи існує якась внутрішня структурно-функціональна залежність між окремими механізмами і чи можливо їх об'єднати за принципом системності? Спроба відповісти на означені питання дозволила дійти висновку, що той чи той соціально-психологічний механізм впливу набуває структурно-функціональної визначеності і відносної самостійності, а сукупність цих механізмів може розглядатися як системне утворення, якщо в основу їх інтеграції буде покладено критеріальну психологічну модель людини як суб`єкта діяльності і як співдіяча [8, 9, 10].
Література
1. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние - СПб, 2000.
2. Кабаченко Т. С. Методы психологического воздействия: Учебное пособие. - М.: Педагогическое общество России, 2000.
3. Лебон Г. Психология народов и масс. Пер. с фр. А. Фридмана и Э. Пименовой. - С.-Петербург: изд. Ф. Павленкова, 1896.
4. Одайник В. Психология политики. Политические и социальные идеи К. Г. Юнга. - СПб: "Ювента", 1996.
5. Фрейд З. Психология масс и анализ человеческого "Я". - М.: "Современные проблемы", 1925.
6. Шибутани Т. Социальная психология. - М.: "Прогресс", 1969.
7. Манипулятивное воздействие и рефлексивное управление /Психологический журнал, № 6, Т. 17, 1996, с. 139 - 144.
8. Татенко В. А. О структуре социально-психологических механизмов формирования личности // Личность и деятельность: Тезисы докл. к V Всесоюзному съезду психологов. - М., 1977.
9. Татенко В. А. Психология в субъектном измерении. - К.: "Просвіта", 1996.
10. Татенко В. О. Психологія впливу: суб'єктна парадигма // Наукові студії із соціальної та політичної психології: Зб. статей. - К.: Видавництво "Сталь", 2000. - Вип. 3(6). - С. 3 - 18.
11. http://www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве