WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціально-психологічні механізми впливу людини на людину - Реферат

Соціально-психологічні механізми впливу людини на людину - Реферат

психологічна чи фізична розправа над людиною.
У кожному суспільстві існують структури, в яких санкціонування виступає одним з провідних механізмів діяльності. Зокрема, це інститути виконання покарань. У силових структурах (збройні сили, органи внутрішніх справ та ін.), існує більша, ніж у інших сферах необхідність застосування механізму санкціонуючого впливу. Не випадково в армії прижилися висловлювання типу: "Накази не обговорюються, а виконуються!" Такі поняття, як "комендантська година", "військове становище", "диктаторський режим", також відображають систему взаємовпливів, основу яких становить санкціонування. На жаль, слід визнати, що і навчально-виховний процес у загальноосвітній школі значною мірою будується на санкціях, що далеко не завжди виправдано, особливо з точки зору психічного і особистісного розвитку учнів.
Таким чином, механізм санкціонування, на відміну від переконування, навіювання чи прикладу, покликаний обслуговувати і забезпечувати здебільшого нормативний бік стосунків, на зразок тих, які існують між керівниками і підлеглими. Не менш широко санкції застосовують у сфері міжособистісних, неофіційних і неформальних відносин, зокрема у формі різного роду комунікативних обмежень, табуювань, переслідувань тощо.
Однак у соціальній психології санкції розглядаються не лише в контексті покарання, але й заохочення. Зокрема, Т. Шибутані пропонує розрізняти санкції негативні і позитивні [6]. Так, трапляється, що переконування, навіювання і навіть залякування не дозволяють зрушити справу з місця. Виявляється, що для людини було важливим, аби її помітили, визнали, відзначили, нагородили чи підвищили у статусі, тобто застосували до неї позитивні, заохочувальні (як неформальні, так і формальні) санкції.
Соціально-психологічний механізм санкціонування є необхідним для нормального функціонування будь-якої соціальної структури. Проте, за певних умов, зокрема соціально-психологічного протистояння, він може набувати домінуючого значення, витісняти на периферію механізми переконування, навіювання, наслідування, підпорядковувати їх собі і перероджуватись у маніпулятивний вплив.
Маніпулювання
Напевно, саме з механізмом санкціонування слід пов'язувати виникнення і поширення маніпулятивних способів впливу. Маніпуляція визначається як негативний інформаційно-психологічний вплив на особистість, її уявлення, емоційно-вольову сферу, на групову і масову свідомість, як інструмент психологічного тиску з метою явного чи прихованого спонукання індивідуальних і соціальних суб'єктів до дій в інтересах окремих осіб, груп чи організацій, що здійснюють цей вплив [7, с. 140 - 141]. По суті, маніпуляція - це приховане санкціонування. Адже, нагадаємо, за допомогою санкцій суб'єкт впливу сподівається досягти успіху чи отримати для себе якусь вигоду шляхом силового, економічного чи психологічного тиску. Під маніпулятивними слід розуміти різноманітні оманливі способи впливу (наприклад, тактика запускання чуток, компромату, підтасовування фактів, блефування, спекулювання тощо), які спонукають людину діяти і висловлюватися на збиток своїм інтересам. Далебі вона так би не чинила, якби не була введена в оману іншою стороною.
Кінцева психологічна мета, яку переслідує маніпулятор, полягає в тому, щоб підпорядкувати іншу особу своїй волі, а, отже, мати можливість керувати нею як слухняною машиною, виключно через команди. Для цього застосовується традиційний спосіб поєднання "пряника і батога". Так, вербувальники японської секти "Аум Синрікьо" починали обробку своїх жертв таким чином, щоб спочатку вона відчула певні позитивні зміни у своєму фізичному чи психічному стані, а надалі поступово ставили під контроль усю її поведінку, думки, почуття і контакти із зовнішнім світом. Наслідком такого маніпулятивного впливу ставала глибока деформація її особистості. Все це дозволяло зробити сектанта роботоподібним інструментом у руках керівництва секти, готовим беззаперечно виконувати будь-які його накази [див. там само].
Як відомо, чим більш напруженою, екстремальною стає ситуація, тим більше вона вимагає різного роду обмежень, регламентацій, а, отже, відкриває дорогу маніпулюванню. З історії відомо чимало випадків штучного створення екстремальних ситуацій, коли суспільство поділяється на "своїх" і "чужих". "Чужі" оголошуються "ворогами народу", по відношенню до яких необхідно застосувати найсуворіші санкції.
Типологія
Усю сукупність відомих соціально-психологічних механізмів впливу можна розподіляти на різні типологічні групи в залежності від критеріїв, обраних для такого поділу. Зокрема, досить чіткий типологічний розподіл дозволяє зробити застосування критерію "свобода-необхідність", вважаючи, що одні механізми надають можливість вибору і свободу дій об'єкту впливу, а інші вимагають підпорядковуватися правилам, нормам, звичаям, традиціям і, зокрема, вимогам суб'єкта впливу.
Саме в останньому випадку йдеться про так звані прескриптивні соціально-психологічні механізми впливу (зобов'язування, вимагання, санкціонування, вправляння тощо). Необхідність і доцільність застосування цих механізмів пояснюється життєвою необхідністю. Адже нерідко для того, щоб отримати бажане, людина вимушена робити необхідне. Крім того, існують поняття почуття обов'язку і відповідальності, спільно прийнятого рішення, домовленості, обіцянки, клятви, які надають певне моральне чи юридичне право на застосування прескриптивних механізмів впливу.
Альтернативу попереднім становлять, так звані пропозитивні соціально-психологічні механізми впливу, сутнісну основу яких становить висловлена на адресу конкретної людини чи групи пропозиція мислити і діяти певним чином, що не обмежує останніх у свободі вибору. До цього типу можна віднести такі механізми, як інформування, переконування, доведення, роз'яснення, навіювання, умовляння, демонстрування тощо.
Системний підхід
Справжня спільність "Ми" як ціле, що не дорівнює сумі частин, виникає тоді, коли індивіди, що його утворюють, мають внутрішню, душевно-духовну спорідненість, є психологічно і фізіологічно сумісними і визнають важливість для себе приналежності до такої спільноти. Чудово, коли подібне "Ми" виникає спонтанно, наприклад, у парах закоханих. Проте можна уявити реальну ситуацію, коли людина для здійсненні своїх намірів хоче віднайти собі однодумців, соратників, партнерів. У цьому випадку мало керуватися інтуїцією і почуттями, які йдуть "від серця". Тим більше, що справжні соратники не часто трапляються на дорозі, а, отже, іноді їх потрібно формувати, виховувати, або, просто кажучи, робити за певним "образом і подобою".
Щоб зробити іншу людину своїмсоратником, необхідно по відношенню до неї здійснити певні цілеспрямовані впливи, які б викликали у неї потрібні "перетворення". Зрозуміло, що тут не може не виникати питання етико-психологічного характеру. Тобто, якщо йдеться про утворення спільності одного "Я" з іншими, здійснювані впливи ніяким чином не повинні зачіпати сутнісно-смислового ядра особистості усупереч її бажанню. Більше того, будь-який цілеспрямований вплив людини на людину повинен гарантувати
Loading...

 
 

Цікаве