WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціально-психологічні механізми впливу людини на людину - Реферат

Соціально-психологічні механізми впливу людини на людину - Реферат

музикантами і, як виявилося, багато хто з них перевершив себе у своїх здібностях. Без навіювання неможливо було б взаємодіяти, наприклад, у ситуаціях, коли для переконування просто бракує часу і належних умов, а примус може тільки погіршити справу.
Приклад і наслідування
Трапляється так, що переконувати нічим або ніколи, для навіювання не вистачає авторитетності. Крім того, об'єкт впливу вже не раз постраждав через свою довірливість. У таких випадках доцільно спробувати звернутися до соціально-психологічного механізму впливу через приклад.
Приклад, зокрема, як виховний засіб широко використовується в сімейній, шкільній педагогіці і в інших сферах впливу людини на людину. Психологічна особливість цього різновиду впливу полягає у здатності і природному прагненні людського індивіда переймати чужий досвід шляхом наслідування позитивних зразків діяльності і поведінки. Оскільки ж переконуванню і навіюванню завжди бракує свідчень практики, живий приклад може виступати вагомим аргументом і авторитетним фактом, якими суттєво підсилюється вплив цих соціально-психологічних механізмів.
Проте проблематично вважати, що приклад "переконує" чи "навіює". Психологічним ефектом застосування прикладу є не що інше, як наслідування. Проектуючи такий ефект, суб'єкт впливу не претендує на те, щоб його об'єкт обов'язково володів якоюсь інформацією, погоджувався з якимись аргументами чи виявляв довіру до нього як джерела інформації. У даному разі його може цілком влаштовувати, щоб людина, на яку спрямовується такий вплив, перейнялася запро­понованим зразком поведінки чи прикладом учинку, засвоїла його і за власним бажанням і з максимальною точністю відтворювала у відповідних ситуаціях. "Роби, як я, роби зі мною, роби краще за мене" - найліпша ілюстрація дії цього соціально-психологічного механізму впливу.
За яких умов конкретна людина, її зовнішній вигляд, манера поводження, дія, вчинок стають прикладом для наслідування?
Насамперед, приклад повинен нести в собі хоча б окремі елементи того, що об'єкт впливу визначає для себе жаданим. Тобто, зовнішній зразок повинен відповідати зразку внутрішньому, кажучи точніше, конкретизувати його.
Кажуть - "поганий приклад заразливий". Річ у тім, що кожній людині притаманні потяги, прагнення, думки, сам факт існування яких вона приховує від оточуючих. Коли ж індивід стає свідком того, що хтось безкарно порушує табу, він, тим самим, наче отримує зовнішній дозвіл на ризик і наважується попри всі заборони й забобони дати волю своїм прихованим бажанням. Почуття задоволення від виправданого ризику виступає як підкріплення, і людина знову і знову наважується наслідувати цей поведінковий зразок.
А чи може бути так само психологічно заразливим позитивний приклад? Звичайно. Але за умови, що перед цим людину не примушують діяти за відповідним зразком. У цьому й полягає психологічний секрет наслідування прикладу. Місія суб'єкта такого роду впливу повинна обмежуватися лише демонстрацією прикладу, а не його нав'язуванням об'єкту. Ще краще, коли приклад не оприлюднюється, а, так би мовити, віднаходиться, "підглядається" самим об'єктом. Бо хоча наслідування і є необхідним механізмом набуття досвіду, але не він визначає сутнісно людське в людині. Тому якщо вже ставиться мета викликати у об'єкта впливу бажання наслідувати той чи інший приклад, то досягати її слід дуже обережно, аби останній не сприйняв це як маніпулювання чи психологічний тиск, а, отже, мав можливість вільно і самостійно складати своє ставлення до прикладу, що пропонується.
Крім того, слід враховувати ще один психологічний момент. Людина дійсно може бути зразковою у всіх відношеннях, тобто відповідати загальновизнаним критеріям моральності і креативності. Проте стане чи ні вона зразком, прикладом для інших, суттєво залежить від того, наскільки ця людина є симпатичною в цілому. Саме на такій психологічній основі складається ефект політичного лідерства. Лідер - це людина, яку визнають зразковою, вважають для себе прикладом, поведінку якої наслідують і слідом за якою йдуть. Цілком зрозуміло, що за інших рівних умов громадяни у своєму політичному виборі скоріше схиляться до того, хто їм особисто більше подобається як людина, як чоловік, як жінка.
Чим ще пояснюється необхідність впливу за допомогою прикладу? Так, індивід може інтуїтивно відчувати і навіть якось усвідомлювати необхідність жити і діяти певним чином, наприклад, сміливо відстоювати свої інтереси. Проте трапляється, що власні спроби не дають бажаного ефекту, а приклади, які він спостерігає, демонструють вагомі переваги протилежної, власне пристосовницької позиції. Людина все знає, все розуміє, відчуває свою правоту, але не наважується діяти. І нерідко саме через те, що не має змоги спостерігати в живому вигляді приклад успішного захисту іншою людиною своїх інтересів. Тому позитивний приклад може викликати не тільки бажання наслідувати, але й стимулювати певну вчинкову активність, у необхідності якої вона особисто переконана і в цьому ж погоджується з авторитетними для неї людьми.
Звичайно, чимало прикладів пропонує художня література, мистецтво в цілому. Однак для наслідування досить суттєвим є те, щоб носієм зразка поведінки була не просто реальна особа, але людина зрозуміла, з якою можна ідентифікуватися: "Він такий, як я. А, отже, якщо він зміг, то і я зможу чи, принаймні, спробую зробити те саме". Значення такого особистого прикладу суттєво зростає в екстремальній ситуації, коли ніякі вербальні способи впливу не діють. Щоправда, мотивація наслідування прикладу поведінки в різних соціальних групах має свою специфіку. Так, одна справа, якщо йдеться про підростаюче покоління, наприклад, про дітей підліткового віку з природною для них потребою наслідувати зразки "дорослої" поведінки. Інша річ - політичне життя, особливо у його вищих ешелонах, де кожний політик намагається бути взірцем, мати свій неповторний імідж і нікого не наслідувати.
Нерідко трапляється так, що один і той же приклад сприймається одними як позитивний, а іншими - як негативний. Так, зразки поведінки, які пропонує народу політична опозиція, можуть когось надихати на боротьбу, когось лякати, когось дратувати, а когось просто залишати байдужим.
Санкціонування
У житті виникає чимало ситуацій, коли справу потрібно зробити, проте ані переконування, ані навіювання, ані приклад, ані вмовляння не дають належного ефекту. Людина, яка ще вчора обіцяла дотримуватися домовленостей, у найвідповідальніший момент раптом відмовляється співпрацювати і не може навести серйозних пояснень своєї поведінки. Як правило, така ситуація вимагає застосування санкцій - адміністративних, дисциплінарних, юридичних, політичних або ж морально-психологічних. Це можуть бути різні формипритягнення до відповідальності: офіційні попередження, штрафи, звільнення з посади тощо. А може бути висловлене чи продемонстроване негативне ставлення, розрив дружніх стосунків, бойкотування. Якщо людина порушила закон, скоїла злочин, тоді мова йде про санкцію як міру покарання, встановлену судом. Гранична форма застосування негативних санкцій -
Loading...

 
 

Цікаве