WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціально-психологічні аспекти утримання засуджених на довічне позбавлення волі - Реферат

Соціально-психологічні аспекти утримання засуджених на довічне позбавлення волі - Реферат

книгою.
Розглянемодетальніше мотивацію до життя у засуджених на довічне позбавлення волі.
Людина, засуджена за вчинений злочин довічно - решту життя, до смерті живе у винятково складних умовах, в яких депривація полягає, перш за все, у щоденному повторенні одноманітних, раз і назавжди штатних зовнішніх ситуацій. Засуджений, за умовами його утримання, перебуває на межі нервово-психічного стану, який важко витримати. Головна причина - неможливість життєвих змін, що даровані людству. Це призводить до: сенситивності у ставленні до людей, предметів, тварин, природних явищ тощо; нечуттєвості до усього світу; паранояльних проявів у поведінці; шизоподібних розладів особистості.
Особливістю засуджених на довічне позбавлення волі є те, що у них немає постійного психічного стану. Він швидко змінюється. Головна причина полягає в тому, що в'язні постійно переймаються спогадами про минуле, оцінкою ситуацій і подій, що привели їх за грати назавжди. Цікавий факт: багато засуджених починає віддавати перевагу духовній літературі й книгам з психології. Що це - спроба віднайти душевний спокій чи відповісти на запитання "Хто Я?" І перше, і друге. У більшості випадків засуджені покладають відповідальність на суспільство. Вони критикують норми поведінки, які воно їм нав'язує, що призводить до їх відторгнення та неприйняття. Це стосується усіх стосунків між людьми. Мабуть тому вони видають себе за "Робінів Гудів" сучасності, поведінка яких не знайшла розуміння в суспільстві.
Спілкування з засудженими на довічне позбавлення волі негативно впливає на співрозмовника, тому що: формує почуття провини за те, що не в змозі допомогти його рідним і близьким у важких ситуаціях; з'являється хвилювання за те, що хтось лишився одиноким і веде тяжку боротьбу з життєвими труднощами; втрачається самоконтроль та виникає почуття безвиході; норми людської поведінки набувають неадекватної оцінки.
Який вихід? Треба для себе зрозуміти, що відповідальність за вчинений злочин - це не тільки вердикт судочинства заподіяному, він накладає відбиток на сприйняття особистості засудженого. Рикошет від вчиненого впливає на всі сфери особистісного характеру злочинця, а відповідно й на суспільну думку про нього.
Чим це можна пояснити? По-перше, суспільство диктує взаємовідносини з близькими людьми. Існує так званий етичний кодекс суспільних відносин. Нав'язування суспільних ідей без їх усвідомлення призводить до їх відторгнення. Тому кожна соціальна група має, окрім загальноприйнятих норм, власні, які стосуються саме їх. Це основи субкультурного спілкування (субкультурної етики). Вони виникають як протидія тому, що склалося у суспільстві, або, при схожості декларованого, мають іншу поведінкову основу, яка суттєво впливає на результат життя. По-друге, для багатьох засуджених на довічне позбавлення волі суспільне стає приватним та навпаки. Це стосується втрат, любові, сподівань тощо - саме того, що не перетинається з мірою покарання. Мабуть, саме це і викликає масу запитань на кшталт "А судді хто?" Але головним залишається етичний вибір між мірою покарання та методами впливу на засуджених і тим, хто саме має впливати на їх особистість і поведінку. По-третє, для засуджених на довічне позбавлення волі головною цінністю залишається їх внутрішній світ як "найцінніша скарбниця". У цьому їх біль та радощі. Власне "Я" глибоко приховане. Повсякдення перетинається зі спогадами, майже не втрачається надія на майбутнє. Майже весь час вони перебувають у мріях. Іноді втрачається межа між реальністю і фантазіями, засуджені починають вірити в те, що придумали. Кожен засуджений висловлює думку, що свого часу втратив можливість набути реальні цінності: освіту, справжніх друзів, втратив щось світле і чисте. Усе минуле життя уявляється помилкою.
Насправді, як свідчать спостереження автора, однією з причин злочинності, у тому числі й повторної, є неосвіченість - як загальна, так і соціальна. Прикро, що ніхто з них не робить для себе висновків і майже відразу після звільнення з місць позбавлення волі (на прикладі тих, хто відсидів тривалий термін за гратами) повертається до звичних поведінкових стереотипів, кола спілкування, звичок тощо. Реалі життя здаються суворішими, ніж вони сподівалися, і потребують певних жертв. Але ніхто з засуджених не готовий до певних втрат тому, що люблять не волю, а себе на волі.
Я завжди кажу підопічним, що перебування у місцях позбавлення волі - це не результат вчиненого злочину, а плата за все неправедне життя, яке вони вели до останнього кроку до прірви. Згадайте, як ви ставилися до близьких людей, скільки страждань їм завдали. Недарма однією з поширених психологічних характеристик засуджених є "схильність спричиняти біль і страждання тим, хто їх любить і піклується про них".
Здається, що повертаючись на волю, звільнені намагаються наздогнати і компенсувати все, що не тільки втратили, але й не здобули за час відбування покарання. Вони починають пиячити, вживати наркотики, спостерігається сексуальна активність. Можливо, їм потрібен час, щоб "нагулятися". Але чиїм коштом? Допомога друзів - тимчасова, і з часом борги треба віддавати чи відпрацьовувати. І цим користуються. За допомогу на копійку "друзі" вимагають платити тим, що не має цінності - волею. Для тих, кого звільнені вважають "друзями", вони залишаються засобом реалізації корисливих планів з метою отримання прибутків злочинним шляхом. Коловорот злочинності - результат брутального ставлення колишніх "друзів" до звільнених, подвійна мораль і, ще раз підкреслюю, соціальна неосвіченість, комунікативна безпринципність самих колишніх засуджених.
Так, за все треба платити. Тільки засуджені платять тричі: за те, що їх хтось використовував; за те, що вони нехтували турботою і любов'ю близьких та завдавали їм болю й страждань; за те, що в результаті такого життя вчинили злочин.
І ще раз про мрійливість засуджених до довічного позбавлення волі. Для них такий психологічний стан є своєрідною релаксацією. Це світ гармонії, в ньому дихається вільно. Це момент пошуку ідеалу. Це відстороненість, відчуженість від реалій світу.
Засуджені на довічне позбавлення волі співставляють нав'язувані їм правила гри і те, як вони їх виконують. Якщо ці правила не виконуються, вони стають байдужими до розмов, але ніби продовжують уважно слухати. Але в цю мить вони будуть далеко. Це не маска, це відстороненість, відчуженість.
Оцінка людей у засуджених відбувається спочатку візуально, а потім за справами, але тільки тими, що їх стосуються особисто.
Психологічні основи роботи персоналу виправної колонії із засудженими на довічне ув'язнення
Результати психологічного обстеження достатньо детально розкривають суб'єктивні стани засуджених в умовах довічного позбавлення волі. Ці стани характеризуються високою тривожністю та переживаннями загрози, що смутно відчувається. Емоційна нестійкість і ригідність поєднується у них із заклопотаністю і готовністю. Більшість перебуває у стані низької стійкості до
Loading...

 
 

Цікаве