WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціально-психологічні аспекти утримання засуджених на довічне позбавлення волі - Реферат

Соціально-психологічні аспекти утримання засуджених на довічне позбавлення волі - Реферат

підтверджує думку,що між пияцтвом і злочинністю існує прямий зв'язок.
Засуджені до довічного ув'язнення, як правило, зростали в неблагополучних сім'ях, були свідками пияцтва і колотнеч. Майже кожен другий з них виховувався у неповній сім'ї (з одним з батьків) або дідусем, бабусею, у спеціальних школах, інтернатах. У дитинстві їх часто били товариші по навчанню, батьки; вони ніколи не були в дитинстві "лідерами". Спиртні напої вони почали вживати у ранньому віці. Окрім того, переважна частина їх негативно зарекомендувала себе ще під час навчання в школі. Кожний четвертий із засуджених ще з дитячих років перебував на обліку в міліції.
За даними особистих і кримінальних справ особи цієї категорії засуджених не мають сім'ї, а якщо й були одружені, то сім'ї розпалися. Під час затримання перебували в зареєстрованому шлюбі 17,1 % осіб, не перебували у шлюбі 67,3 %, не перебували в зареєстрованому шлюбі, але разом жили - 10,6 %, були розлученні - 5 %. Серед цих осіб, порівняно з усіма іншими засудженими, найбільше неодружених. З їх анкетування випливає, що вони мріють про збереження або створення сім'ї; 12,3 % мають дітей, переважно одного-двох, але відносин з ними не підтримують. Значна частина засуджених не служила в армії, оскільки на той час, коли необхідно було проходити військову службу, вони відбували покарання у виховних колоніях і в установах виконання покарань або перебували на обліку в психдиспансерах.
З цієї категорії засуджених 73 % раніше вже були судимі, в тому числі 29 % - один раз, 36 % - двічі, 8 % - тричі і більше. Усі злочини здійснювалися не в місцях позбавлення, а на волі. З їх числа вчинили новий злочин: до засудження за останнім вироком - 27 %, в перший рік після звільнення з місць позбавлення волі - 13 %; протягом другого - четвертого років - 27 %, протягом п'ятого - сьомого років - 14 %, протягом восьмого і більше років - 19 %. Наведені дані свідчать, що в більшості випадків ці особи вчинили злочин, за який були засуджені, протягом перших чотирьох років після звільнення з місць позбавлення волі. Можна зробити висновок, що питома вага раніше судимих осіб, засуджених до довічного ув'язнення, складає приблизно 70 %. Питома вага раніше судимих вбивць за 10 років майже не змінилася і складає 66,8 %. Розглянувши цю категорію осіб за кількістю учасників, дослідники встановили, що понад 79,4 % засуджених до довічного позбавлення волі вчиняли злочин у співучасті. Особи, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, у 12,4 % випадків вчиняли злочин у складі банди або організованого злочинного угруповання та при вчиненні неочевидних злочинів готувалися до них ретельно, використовуючи конспіративні методи і консультуючись із досвідченими злочинцями. Будучи кримінально активними особами, стійко орієнтованими на здійснення злочинів, включали в конспіративну підготовку для здійснення злочинів складні дії, більш змістовні і об'ємні за своїм характером: спеціальну перевірку співучасників, попередню імітацію злочинної дії з метою визначення характеру дій потерпілої сторони. У підготовчих діях вказаних злочинців є такі, що спрямовані на приховування злочинів. Аналіз підстав об'єднання в злочинні групи свідчить, що у половині випадків це відбувалося добровільно. Але з бесід з неодноразово судимими дослідники роблять висновок, що ця категорія засуджених при вчиненні злочинів у майбутньому буде діяти самостійно.
Дослідники провели анкетування засуджених до довічного ув'язнення. Анкета містила 66 запитань з різної тематики. Одним з них було таке: "Ким ви себе вважаєте в цьому житті?" Більшість засуджених (96,3 %) відповіли, що вважають себе "людиною", "великою людиною", "дитиною Божою", "порядною людиною з підвищеним відчуттям справедливості". На запитання "Відчуваєте ви себе зайвою людиною у суспільстві?" засуджені відповіли (95,1 %), що вони не зайві люди в суспільстві, що вони йому потрібні, і що люди ставитимуться до них гуманно, якщо їх буде звільнено з місць позбавлення волі через 15 років. На запитання "Якою мірою ви винні у вчиненому злочині?" 23,4 % опитуваних відповіли, що не винні та злочину не здійснювали. Аналіз звинувачувальних вироків судів показує, що 15,3 % засуджених у суді відповіли, що винні частково, решта осіб свою провину визнавала.
На запитання "Як дотримуються прав людини у місцях позбавлення волі?" 85,4 % засуджених відповіли, що права людини дотримуються, але їх необхідно розширити. Кілька засуджених до довічного позбавлення волі просять, щоб для них створили такі умови утримання, які б не сприяли деградації особистості, щоб усіляко заохочувалися позитивні зв'язки з рідними, забезпечувалася можливість вільно одержувати інформацію через газети, журнали, телебачення, радіо, мати зв'язки з громадськими організаціями, можливість діставати освіту в навчальних закладах.
На пропозицію висловити свої бажання 68,8 % засуджених відповіли, що їм потрібна в першу чергу воля, а вже потім сім'я і здоров'я. На запитання "Що спонукало вас вчинити злочин?" засуджені відповіли, що це алкоголь (33,1 %), суспільство (25,3 %), відчуття переваги (18,2 %), біс (12,1 %), воля Бога (3 %).
Психологічна робота з засудженими на довічне ув'язнення має специфічні особливості. Це обумовлюється не тільки особливостями кримінального та кримінально-процесуального законодавства, умовами утримання, виконання та відбування покарання, але й соціально-психологічними змінами, що відбуваються у житті та особистості таких засуджених. Серед таких змін основними є: 1) засуджені стають особами, які в силу чинного кримінального законодавства України не мають перспективи виходу на волю та залучитися до суспільно-корисної праці; 2) після виголошення вироку судом у засудженого до довічного позбавлення волі втрачається сенс життя (9 випадків з 10); 3) більшість засуджених (86 %) втрачає вже в перший рік відбування покарання будь-які соціальні зв'язки; 4) позбавлення чи значне обмежене спілкування, інформаційний "голод" негативно впливає на морально-психологічне здоров'я засудженого; 5) обмежений простір існування провокує появу різного роду фобій. У декого (37 %) вже на другий рік відбування покарання з'являються галюцинації, пов'язані з минулим життям або з вчиненим злочином. Дехто бачить картини майбутнього (18 %). У таких випадках вже потрібне втручання психіатра.
Основним видом психологічної роботи з засудженими на довічне позбавлення волі є індивідуальна робота, що включає бесіду, інтерв'ю, консультування. Але її результативність залежить не тільки від знань, умінь і навичок психолога, але й різноманітності підходів до вирішення конкретної проблеми, які є в арсеналі практичного психолога.
Як свідчить практика, жодна методика з індивідуальної роботи з клієнтом не діє у "чистому вигляді" стосовно засуджених до довічного ув'язнення. Їм вже обридли бесіди, тестування і, як вони кажуть, "моральні нотації". Будь-які розмови вони намагаються звести до біблійних читань. У 80 % засуджених Біблія стає настільною
Loading...

 
 

Цікаве