WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціально-діалогічне дослідження моральних почуттів молоді - Реферат

Соціально-діалогічне дослідження моральних почуттів молоді - Реферат

поліфонічно-контекстуальної природи, для чого необхідно розробити нові описово-феноменологічні, структурно-семантичні методи вивчення екзистенційної емоціодинаміки.
Відправним методологічним пунктом соціально-діалогічного дослідження екзистенційно-поліфонічної природи моральних почуттів для нас стала стратегія емпіричного дослідження почуттів і емоцій К. Ізарда (1980 і 2000 рр.), грунтована на уявленні про базові почуття й концепцію диференційних емоцій. У цій стратегії кожне базове, диференційне почуття проектується на інші базові, диференційні почуття, і цей науково-методичний принцип вивчення емоційних та афективних профілів вважаємо глибоко співзвучним ідеї діалогічного двоголосся, згідно з якою діалогічне взаємовідношення між людьми або психологічними явищами завжди є кардинально двостороннім, "незлито-неподільним", причому зовнішні відносини органічно зливаються з внутрішніми.
В основі нашої методики - інтенція на більш повне моделювання феноменологічного багатства й багатобарвності досліджуваних почуттів, яка виражається в значному розширенні їх "спектрального" складу (звідси назва методики "Мозаїка"). Для порівняння базисно-диференційних структур емоцій К. Ізарда з розширеною, поліфонічно-континуальною методикою "Мозаїки" до складу останньої обов'язково включалися параметри базисно-диференційної структури почуттів К. Ізарда.
Результати переконливо свідчать, що набір базисно-диференційних почуттів та емоцій К. Ізарда в контексті більш повної і реально-життєвої "мозаїки" - поліфонії моральних почуттів і емоцій - посідає другорядне-третьорядне місце і тому не може розглядатися як абсолютно-універсальний "базисний" набір людських емоцій (в усякому разі - моральних почуттів). Це означає, що коло базових почуттів і емоцій К. Ізардане є вичерпним і єдино можливим як з методологічної, так і з соціокультуральної точок зору. В теоретичному плані результати дослідження почуттів і емоцій за методикою "Мозаїка моральних почуттів" свідчать, що раціокогнітивне ігнорування екзистенційних й феноменологічних, інтерсуб'єктних і духовних сторін і проявів почуттів та емоцій значно обмежує наукове розуміння справжньої природи почуттів та емоцій і призводить до втрати недиз'юнктивно-холістичного, діалого-поліфонічного їх змісту.
Розвиваючи діалого-феноменологічний аналіз, ми припустили, що якості почуттів і емоцій, покладені нами в основу системи параметрів "мозаїк" сорому, провини і совісті, не є індиферентно-невизначеними і гомогенно-однорівневими, але мають певний об'єктний, суб'єктний та інтерсуб'єктний зміст, який може бути підданий суб'єктивно-експертній оцінці.
Перший важливий результат поліфонічно-феноменологічного дослідження полягає в тому, що в структурі почуття сорому у наших респондентів рівномірно представлені (важливі, "вагомі", психосемантично навантажені) об'єктний, суб'єктний та інтерсуб'єктний компоненти. На відміну від поліфонічної "мозаїки" сорому, в диференційному базисі почуття сорому (К. Ізарда) домінуючу роль відіграють параметри-емоції об'єктного блоку, що одержують більше половини всього психосемантичного навантаження; на другому місці - суб'єктний блок, на третьому - психосемантична "вага" інтерсуб'єктного блоку.
Це означає, що в ракурсі діалого-феноменологічного дослідження відкривається складніша, полівалентна природа почуття сорому, яка полягає в діалектичному балансі його монологічної (об'єктній і суб'єктній) та інтерсуб'єктно-діалогічної підструктур. Інакше кажучи, на думку наших респондентів, почуття сорому характеризується не тільки відносинами соціокультуральної залежності і корпоративно-групового контролю (що "озовнішнюють та об'єктивують"), але й відносинами, що породжують індивідуально-суб'єктивну активність людини і відкривають для неї інтерсуб'єктно-діалогічні вимірювання особистісного значення життя, духовно-етичної свободи й екзистенційно-людської універсалізації.
Можна припустити, що менша "об'єктність" і велика "інтерсуб'єктність" поліфонічної "мозаїки" сорому в нашому дослідженні порівняно з диференційно-базисною структурою почуття сорому (за К. Ізардом) є наслідками не тільки методолого-методичних відмінностей двох порівнюваних підходів до психології сорому, але й реальних соціокультуральних, етноментальних відмінностей його природи, що виявилися в дослідженні К. Ізарда на вибірці американських студентів (яка репрезентує західну психокультуру) і в дослідженні, проведеному нами із студентами кіровоградських вузів (яке представляє вітчизняну, пострадянську психокультуру).
За алгоритмом об'єкт-суб'єкт-інтерсуб'єктного аналізу структури "мозаїки" сорому ми здійснили статистичний аналіз основних тенденцій та закономірностей суб'єкт-об'єкт-інтерсуб'єктної структури почуття провини. Найважливіша закономірність структури "мозаїки" почуття провини полягає в тому, що домінуючу роль у феноменології провини відіграє суб'єктний блок, оцінки якого за авторською й експертною інтерпретацією розташовуються в діапазоні 45,4 % - 51,6 %, тобто одержують психосемантичне навантаження, що сягає майже половини всієї "ваги" відчуття вини. Все це дозволяє говорити, що коли почуття сорому можна охарактеризувати як "об'єктне" за змістом, то почуття провини постає в нашому дослідженні як "суб'єктне" (з незначною інтерсуб'єктною інтенцією).
Диференційний базис почуття провини К. Ізарда виявляється ще менш адекватним теоретичним конструктом, ніж у вивченні почуття сорому, оскільки сукупна психосемантична вага параметрів-емоцій диференційного базису (68,7) значно менша ваги групи лідируючих якостей (має навантаження 184,0) і майже в півтора раза менше групи якостей третього порядку (з навантаженням в 95,0).
Оскільки отримані нами емпіричні дані свідчать про значний суб'єктний і певний інтерсуб'єктний потенціал почуття провини, то це відкриває можливості для переосмислення популярних в практичній психології і психотерапії уявлень про непродуктивність відчуттів сорому, сором'язливості та провини в духовно-особистісному розвитку людини. Ці уявлення західної психокультури, що теоретично оформилися в лоні психоаналізу, біхевіоризму, когнітивізму, вступають в суперечність з духовно-моральними реаліями нашої психокультури, яка здавна орієнтується не на культивування егоцентрично-нарцисичного, "людинобожого" індивідуалізму, а на вирощення "людино-людської" та "боголюдської" всеєдності, що відкриває шлях до духовного
Loading...

 
 

Цікаве