WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціально-діалогічне дослідження моральних почуттів молоді - Реферат

Соціально-діалогічне дослідження моральних почуттів молоді - Реферат

культурно-історичний зміст моральних уявлень.
Розглянемо основні ракурси дослідження.
Вивчення значення різних моральних почуттів для наших випробовуваних полягало у з'ясуванні загальноекзистенційної значущості й реально-прагматичної корисності моральних почуттів. Оцінки загальної значущості совісті для себе (77,3 %) й інших людей (87,3 %) у два - три рази перевищують сумарну значущість решти моральних почуттів (сорому, сором'язливості й провини), а оцінки корисності совісті для інших людей (84,7 %) й для себе (82,7 %) в чотири - п'ять разів перевищують сумарну значущість сорому, сором'язливості й провини. Почуття совісті сприймається також як найменш "шкідливе" для інших людей (5,3 %) і для самого себе (14,0 %) порівняно з оцінками "шкідливості" решти почуттів (розташованих у діапазоні від 20 % до 30 %). Такі відповіді свідчать про унікальний статус почуття совісті у сфері моральних почуттів, і це дозволяє виокремити духовно-діалогічну, особистісно-смислову їх площину (втілену в почутті совісті) й монологічну (раціонально-конвенційну, утилітарно-прагматичну) площину, пов'язану з почуттями сорому, провини й сором'язливості.
Вивчення реальної й ідеальноїрепрезентації моральних почуттів у власному житті й житті інших людей засвідчило, що висока оцінка значущості почуття совісті для себе повністю узгоджується з високим бажанням наших респондентів бачити це почуття у поведінці інших людей (84 %). Випробовувані вважають, що совість виявляється в їх реальній поведінці (49,3 %) та в ідеальних моральних потребах (53,3 %) набагато частіше, ніж реальні провина й сором (18,7 % і 8,7 %) та ідеально-бажані провина й сором (4,0 % і 2,7 %). Рівень сором'язливості у реальній поведінці випробовуваних (28,7 %) та у їх образі ідеально-бажаної поведінки інших людей (14,0 %) вищий, ніж рівні власних реальних та ідеально-бажаних почуттів провини й сорому інших людей. В цілому, можна сказати, що наші респонденти ідентифікують себе швидше з культурою "совісті й сором'язливості", аніж "сорому" і/або "провини".
З'ясування розуміння респондентами психологічного змісту кожного морального почуття, тобто понятійно-когнітивної ідентифікації-диференціації моральних почуттів, досліджувалося за допомогою шести запитань: випробовувані мали визначити, чи є для них різні пари почуттів "одними й тими ж", "близькими" чи "різними поняттями". Головна тенденція відповідей полягає в тому, що половина опитаних вважає почуття сорому, провини й совісті "близькими" або "тотожними". Почуття сором'язливості має особливий статус, оскільки половині випробовуваних воно уявляється тотожно-близьким почуттю сорому, але більшість респондентів вважає, що поняття сором'язливості дуже відрізняється від провини (84 %) й совісті (74,7 %).
Відкриті нами особливості розуміння моральних почуттів помітно відрізняються від того, як їх розуміють у світовій психології (З. Фрейд, Л. Колберг, Ф. Зімбардо, К. Ізард), проте вони свідчать не про "неправильність" чи "нерозвиненість" уявлень про моральні почуття наших респондентів, а про особливий характер соціоморальних почуттів та уявлень, властивих вітчизняній моральній психокультурі.
Виходячи з уявлень інтерсуб'єктно-діалогічного підходу, ми сконструювали дослідницьку методику "Мозаїка" для вивчення особливостей розвитку моральної сфери індивіда, основоположним принципом якої є ідея множинно-вибіркової, контекстуально-поліфонічної ідентифікації почуттів сорому, провини й совісті.
Результати вибору (когнітивної ідентифікації) випробовуваними кожного морального почуття з комплекту визначень-формулювань свідчать, що найвищий рівень правильності визначення моральних почуттів відповідає почуттю совісті (середнє значення 9,21), потім йде почуття сорому (7,61) і найменш правильно студенти ідентифікують формулювання почуття провини (5,91). Різниця є статистично значущою.
Такий результат переконливо свідчить про центральне значення почуття совісті у моральній сфері випробовуваних, що знову підтверджує фундаментальність почуття совісті у системі етико-духовного світовідношення представників вітчизняної психокультури й соціоментальності. Почуття совісті є не синонімом почуття провини і не похідним феноменом почуттів сорому і/або провини (як вважають представники таких напрямків західної психології, як психоаналіз, біхевіоризм та ін.), а фундаментально-базовим моральним почуттям, що має реальне й основоположне значення у житті та свідомості наших випробовуваних.
Кореляційний аналіз (за Пірсоном) співвідношення групових структур ідентифікації почуттів сорому, провини й совісті, проведений двома способами, виявляє чітку ієрархію правильності визначення досліджуваних моральних почуттів у послідовності "совість - провина - сором", яка відповідає центральній інтерсуб'єктно-діалогічній гіпотезі нашого дослідження.
Ці результати підтверджують інтерсуб'єктно-діалогічну гіпотезу про природу моральних почуттів, згідно з якою почуття сорому є об'єктним і змістовно-генетично первинним у тріаді моральних почуттів; почуття провини є суб'єктним і утворює наступний - індивідуально-особистісний (змістовно-генетичний) ступінь розвитку моральних почуттів, а почуття совісті є інтерсуб'єктно-діалогічним і вищим - духовно-генетичним - ступенем в їх ієрархії.
Було також проведено факторний аналіз матриці експериментальних даних за допомогою програмного пакету "Statgrafics" (метод головних компонент з подальшим "варімакс"-обертанням). Найвагомішим результатом його є домінування питань блоку совісті в першому факторі (його внесок у загальну дисперсію складає 28,155 %), що дозволяє однозначно визначити його як фактор "совісті". Другий фактор може бути проінтерпретований як фактор "сорому й провини" (його внесок у загальну дисперсію дорівнює 21,391 %). Третій фактор можна назвати фактором "совісті - сорому - провини" (внесок у дисперсію 13,837 %). Четвертий фактор однозначно ідентифікується як "фактор сорому" (внесок в дисперсію 12,621 %). І, нарешті, п'ятий фактор можна визначити як "фактор провини й совісті" (його частка у дисперсії 9,141 %). Відтак знову переконуємося, що почуття совісті відіграє визначальну роль у моральній сфері, а тому одержуємо ще одне міцне підтвердження інтерсуб'єктно-діалогічної гіпотези про природу моральних почуттів.
Інтерсуб'єктно-діалогічний підхід до психології моральних почуттів допускає дослідження їх недиз'юнктивно-континуальної,
Loading...

 
 

Цікаве