WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціально-відповідальна модель функціонування засобів масової інформації як чинник суспільної злагоди в демократичному суспільстві - Реферат

Соціально-відповідальна модель функціонування засобів масової інформації як чинник суспільної злагоди в демократичному суспільстві - Реферат

тоталітаризму, після нетривалого " романтичного" періоду 1991 - 92 років знов опинилися під важким тиском, на цей раз з боку авторитарно - олігархічної влади.
Що, зокрема, підтвердили результати соціологічного опитування ведучих політичних журналістів /див. "Зеркало недели" № 18/2000/. Серед головних причин несвободи вітчизняної преси учасники опитування вказали на "залежність вітчизняних бізнесменів, які взмозі підтримувати ЗМІ від існуючої влади, на "болісне відношення до критики з боку голови держави" , та на те, що "українські ЗМІ відчувають тиск з боку олігархів".
При цьому використовується широкий діапазон засобів утиску свободи преси: від багатомільоних судових позовів і податкових санкцій до нескінченних перевірок пожежних і санітарно - епідеміологічних та інших інстанцій, від подкупу до залякування і, навіть фізичного знищення журналістів.
У висновках комітету захисту журналістів /США/ наша держава фігурує серед тих, де влада утискує свободу за допомогою заходів адміністративного тиску. Це підтвердили і представники Бюро з демократичних інститутів та прав людини /БДІПЛ/ Парламентської Асамблеї Ради Европи, які спостерігали за проведенням останіх президентських виборів в Україні.
Загрозу суспільним інтересам несе і практично тотальне підпорядкування ЗМІ окремим особам і групам. Формування інформаційної політики в залежності від їх приватних інтересів веде к беспрецендентному маніпулюванню суспільною свідомістю. Для того, щоб вирішувати власні справи вони впливають на громадську думку. Інформаційне поле, таким чином, деформується у бік подій, які є значущими для 0,0001% населення. В результаті мас-медіа перестають бути самостійним чинником політичних і соціальних процесів. Не вони насправді впливають на громадську думку, а через них влада і олігархи визначають її. Тобто, преса залежить не від балансу громадської думки, а від балансу взаємовідносин олігархічних інтересів. Марними, на наш погляд, є сподівання деяких фахівців, що інформаційні війни між олігархами, арбітром в яких виступає держава, можуть призвести у кінцевому рахунку до перемоги справжньої свободи преси, мовляв, якщо змусити двох брехунів свідчити один проти другого - правда випливе наружу. Російська історія з " Медіа - Мостом" Володимира Гусинського вщент розбиває подібні аргументи. При цьому слід врахувати, що вітчизняні олігархи набагато більш залежні від державної влади ніж іхні російські колеги. Цілком зрозуміло: якщо влада комусь свободу і " дарує" /продає/, то вона ж з легкістю може її і забрати.
Для того, щоб наблизити їснуючу авторитарно - олігархичну модель функціонування українських ЗМІ до соціально - відповідальної моделі, яка є необхідною умовою досягнення суспільної злагоди, треба зробити декілька важливих кроків.
По - перше, провести роздержавлення засобів масової інформації.
Слід погодитись з думкою віце-прем'єра з гуманітарних питань Миколи Жулинського, що жодна газета не повина фінансуватися з державного бюджету, а Кабмін не повинен бути співзасновником ніякого видання. Державні телерадіоканали мають поступитися місцем громадському мовленню, яке фінансується за рахунок зборів з продаж окремих груп товарів /телерадіоапаратури, сигарет, алкоголю/, як це робиться, наприклад, у Франції або в Німеччині. При цьому недержавні мас-медіа мають бути захищені від державного втручання всією структурою відповідних законів, що їснує в Україні.
По - друге, треба забезпечити демонополізацію засобів масової інформації.
Національний інформаційний простір, чия незалежність виступає головною передумовою свободи інформації, а відтак і потенційного консенсусу у суспільстві, - це загальне надбання, а ні чиясь приватна річ. Звідси слідує, що власники ЗМІ, які отримують політичні і економічні прибутки від виробництва, інтерпретації та розповсюдження інформації, не можуть користуватися правом свободи слова виключно по власному розумінню. За умов, коли їснує реальна загроза виникнення медіа-імперій, а від так, і монополія на інформацію, було б виправданим законодавчо обмежити концентрацію ЗМІ в одних руках. У Франції, наприклад, якщо продається 25% і більше акцій видання, то договір повинен перевірятися і реєструватися в Раді по друку. Обмеженню суб'єктивного впливу господарів мас-медіа мало би сприяти внесення в існуюче законодавство вимоги про демократично формуємо громадські ради при кожному ЗМІ.
По - трете, необхідна суспільна підтримка вільної громадської преси, яка б , за висловом Альберта Камю , не залежала а не від влади уряду, а не від влади грошей, та становила міцну складову громадянського суспільства. Це могли б бути видання засновані на банківські кредити, або на кошти громадських організацій і благодійних, в тому числі міжнародних, фондів. Їхня самоокупаїмість стає гарантією відносної незалежності, в тому сенсі, що " диктувати " можуть лише рекламодавці - різні, представники різних кланів і політичних сил.
І, накінець, на порядок денний постає невідкладний прискорений розвіток мережі Інтернету.
Сьогодні в Україні послугами Інтернету користується по різним даним лише від 1% до 3% населення. Між тим, віце-президент США Альберт Гор якось сказав, що Інтернет створив умови для появи нової форми "афінської демократії", коли кожний громадянин взмозі здійснювати досить відчутний вплив на прийняття рішень у сфері формування політики всієї держави. В США зараз майже чверть населення виступає користувачами мережі.
Цікаво, що і відомий амеріканський критик міфа про плюралізм ЗМІ Г.Шиллер , відстоює цю позицію, коли стверджує, що залученя багатьох людей до інформаційної діяльності за їх власною ініціативою уявляє собою самий надійний захист від клонтролю над інформацією та від маніпуляцією свідомістю.
За вищеозначених умов можна буде наблизитись до формування в Україні соціально відповідальної моделі функціонування ЗМІ, що стане невід"емною часткою світового інформаційного простору, і яка дозволить визнати ідеали свободи і демократії за загальнонаціональні цінності і на цій основі ,нарешті, дійти суспільної злагоди.
" Всесвітня філософія інформаційних мереж , яка задоволняє вимоги інформаційного суспвльства, - зазанчав відомий японський дослідник Яцумото Кітахара, - має допомогти побудувати суспільство взаємної допомоги людей, створити життя, що надасть більше можливостей для дозвілля, та перебудувати суспільство на засадах любові".
Література:
1. Белл Д . Конец идеолог // Новое время . - 1990. - № 27
2. Вигуб Г . Роль журналистики в становлении гражданского общества , - М . 1992 .
3. Власов П. Политические манипуляции /История и практика средств масовой информации США/. - М.1982
4. Копиленко О.П. Влада інформації. - К., 1991.
5. Кін Дж. Мас - медіа і демократія, - К. 1999.
6. Манаев О.Т. Circulus vitiosus в деятельности средств массовой информации /Философская и социологическая місль / 1990 - № 2, №3.
7. Москаленко А.З., Губерський Л.В., Іванов В.Ф., Вергун В.А. Масова комунікація. - К. 1997.
8. Общественное мнение и власть : механизм взаимодействия /Под ред. А.Кучки. - К. 1993.
9. Шиллер Г. Манипуляторі сознанием. - М., 1980.
Loading...

 
 

Цікаве