WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціальна реадаптація у життєвій перспективі - Реферат

Соціальна реадаптація у життєвій перспективі - Реферат

специфічна форма соціалізації. Підготовчий етап соціально адаптивної поведінки припускає відповідний рівень соціалізації особистості, на основі чого й стають можливими відносно стійка поведінка і діяльність особистості в різних соціокультурних ситуаціях.
Соціалізація, як багатогранний процес, може виконувати різні функції при реалізації соціальної активності особистості. В одних випадках ступінь соціалізованості особистості може сприяти її соціальній адаптації, в інших - перешкоджати входженню у відносно нове для неї середовище. Це зумовлено, перш за все, тим, що соціальні установки, ціннісні орієнтації і соціальні стереотипи особистості не завжди співпадають з вимогами середовища її життєдіяльності. Часто ситуація висуває вимоги, що не відповідають надбаним у процесі соціалізації знанням, здібностям, навичкам тощо. Об'єктивна необхідність у соціальній реадаптації спонукає особистість активно набувати якостей, що відповідають певній соціально реадаптованій ситуації.
У вітчизняній літературі з соціології та соціальної психології проблема протиріч у процесах соціалізації і соціальної адаптації особистості висвітлена мало. Отже управління цими процесами без поглибленого аналізу наявних у них протиріч стає дуже складним, а іноді й неможливим.
Принципові зміни в характері праці, викликані науково-технічним прогресом, призводять до нового розподілу праці, в рамках якого, з одного боку, зростає диференціація видів діяльності, а з іншого - їх інтеграція. Внаслідок цього відбувається подальша спеціалізація трудової діяльності, щовисуває нові вимоги до професійної підготовки працівника, умов його професійної адаптації.
Професійна адаптація - це збіг вимог професії із зростанням сукупності знань, умінь і навичок особистості, які формують у неї гнучку соціально-професійну позицію в системі формальних і неформальних відносин. Успішна професійна адаптація можлива лише тоді, коли "...професії здаються нам величними, якщо вони пустили у нашому серці глибокі корені, якщо ідеям, які панують в них, ми спроможні принести в жертву наше життя та всі наші сподівання. Вони можуть ощасливити того, хто має до них покликання, але вони прирікають на загибель того, хто взявся за них поспіхом, необдумано, піддавшись моментові" [2; 3].
Умовою оптимального професійного самовизначення повинно бути, в першу чергу, покликання. А воно, передусім, є результатом процесу початкової професійної соціалізації, яка формує активну професійну орієнтованість індивіда. Оптимальний професійний відбір, професійна підготовка та навчання передбачають врахування не тільки системи необхідних професійних знань і навичок, але й вимог, що висуваються професією до психофізіології особистості, рівня її соціально-психологічної мобільності.
Оптимальні взаємовідносини соціальних, соціально-психологічних, психофізіологічних характеристик особистості, їх відповідність вимогам, що висуваються професією, сприяють розвиткові особистості, її успішній і оптимальній професійній адаптації. В цілому профадаптація можлива при збігові динаміки профсоціалізації з динамікою професійних вимог.
На сучасному етапі розвитку нашого суспільства виникли соціальні та соціально-психологічні фактори напруг і перевантажень у життєдіяльності людей. Динаміка соціальних процесів (особливо таких, як зростання соціальної мобільності, урбанізація тощо) характерна не тільки позитивними зрушеннями. Вона не вільна і від негативних проявів. Її прямим і опосередкованим наслідком стають конфлікти, що виникають у формальних і неформальних групах, життєві фрустрації, монотонність життєвих вражень, інтенсифікація психічних та інших перевантажень, що провокують дезадаптацію особистості.
Соціально адаптивний процес - це процес, яким можна управляти. Таке управління може здійснюватися не тільки в руслі впливу соціальних інститутів на особистість, в ході її виробничої, позавиробничої, довиробничої, поствиробничої (пенсійний період) життєдіяльності, але й у руслі самоуправління, коли особистість виступає "суб'єктом управління власного "я" [4]. Останнє, як справедливо відзначав В. Афанасьєв, "передбачає вимогливе, самокритичне ставлення людини до самої себе, до своїх думок і справ" [4].
Література:
1. Абульханова-Славская К. А. Личностные механизмы регуляции деятельности // Сб.: Проблемы психологии личности. - М.: Наука,-1982.- С. 92 - 93.
2. Александровский Ю. А. О психологической дезадаптации в условиях стресса // Психиатрическая эндокринология. - М.: Здоровье, 1988.- С. 10 - 11.
3. Александровский Ю. А., Щукин Б. П. Психические расстройства во время и после стихийных бедствий и катастроф // Журнал невропатологии и психиатрии им. Корсакова.-1991.-№5.- С. 39 - 43.
4. Афанасьев В. Г. Человек в управлении обществом. - М.: Политиздат, 1977.
5. Бондаренко А. Ф. Социальная психотерапия личности: психоаналитический подход - Киев: КГППИЯ, 1991.- 186 с.
6. Вишняк А. И. Личность: соотношение трудового потенциала потребностей. - Киев: Политиздат Украины, 1986.- С. 26.
7. Кобченко В. В. Виникнення внутрішнього конфлікту при зміні людиною професії в сучасних умовах // Конфлікти в педагогічних системах.- Збірник доповідей науково-практичної конференції 20 - 21 травня 1997 р. - Вінниця, 1997. - С. 132 - 134.
8. Чаплигін А. Соціальна реадаптація у життєвій перспективі // Соціальна психологія. - 2004. - № 5 (7). - C.20-24
9. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве