WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціальні риси мережних спільнот - Реферат

Соціальні риси мережних спільнот - Реферат

їхньомумісці виникають відносини другого типу. У соціологічній традиції, за винятком Г. Зіммеля та його послідовників, про традиційне суспільство й общинний уклад годиться говорити з ностальгією, надаючи йому вищої соціальної оцінки, ніж сучасному суспільству.
В соціологічній літературі найбільш поширеним визначенням community (спільності, співтовариства) є запропоноване Р. Хамманом [12]. Він виокремлює такі істотні характеристики community: це група людей, які вступають у регулярну соціальну взаємодію, мають певні зв'язки між собою та іншими членами групи, володіють спільною територією, принаймні - певний час.
Віртуальна спільнота, в цілому, зберігає всі ці істотні ознаки, за тим важливим винятком, що тут спільною для групи людей територією є віртуальний простір, безпосередньо виявлений через інтерфейси.
Є два принципово різні трактування віртуальної спільноти. Прихильники першої вважають, що така спільнота - це всі, хто використовує Інтернет для спілкування. Ці люди не вступають у міжперсональну взаємодію, але засвоюють загальний дискурс, стають носіями спільної віртуальної культури. Тому вони й об'єднані у "спільноту".
З іншої точки зору, віртуальна спільнота - це локальна мережа реально взаємодіючих в Інтернеті людей, що використовують для цього той чи інший спільний для всієї групи засіб спілкування. Вони об'єднані за принципом більш-менш постійних контактів внаслідок спільного для них інтересу. Таке розуміння віртуальної спільноти за змістом співпадає з класичним визначенням соціальної мережі, згідно з яким мережа є певним набором акторів та їх відносин [13]. З цієї позиції, у віртуальному просторі існує не одна, а дуже багато віртуальних спільнот. Вони спонтанно виникають, функціонують певний час і відмирають, якщо вичерпуються їх смисли.
В окремих працях ідея віртуальних спільнот одержує позитивну оцінку, оскільки, як вважають їх автори, у ній вирішується протиріччя між певною громадою і суспільством, традиційним і сучасним життєвим устроєм. Віртуальна спільнота, з одного боку, оживляє горизонтальні соціальні зв'язки, активізує нераціональне "спілкування заради спілкування", створюючи можливість відчуття актуальної присутності в соціумі, а з іншого боку - піднімає ці зв'язки на глобальний рівень, виходить за межі певних територій.
Оскільки віртуальна спільнота - це не що інше, як триваюча дискусія (по суті - постійний обмін інформацією, думками, почуттями), то, мабуть, вона функціонуватиме в тому випадку, коли критична маса його учасників бажатиме підтримувати розмову. Тут ключовими словами є слова "маса" і "бажання підтримувати".
Яка ж кількість учасників необхідна, щоб називатися спільнотою? Це питання складне, воно не має однозначної відповіді. Бажання підтримувати дискусію є іншим ключовим моментом, оскільки від активності учасників, з одного боку, та їх дбайливого ставлення до спільноти [1], тобто поводитися згідно з його нормами (відсилання повідомлень, що відповідають темі обговорення, дотримання стилю спілкування тощо), з іншого - залежить від збереження в учасників інтересу до спільноти, а, отже, збереження прийнятної кількості його членів.
Віртуальне спілкування й комунікація стали важливим інструментом, що широко використовується в багатьох організаціях і все більше застосовується як метод спілкування усередині професійних і соціальних груп. Багато організацій, у зв'язку з різними характеристиками їх структури (територіальною роз'єднаністю окремих частин, великою кількістю членів, їх тимчасовою несумісністю), можуть втрачати свою цілісність. Утворення віртуальної спільноти в такій організації дозволило б відновити єдність, налагодити комунікацію між різними її компонентами.
Як уже відзначалося, основною умовою виникнення й підтримки стабільності віртуальної спільноти є наявність у її учасників інтересу до обміну інформацією. Якщо коло можливих учасників (фокусна група) майбутньої локальної віртуальної спільноти визначена, виникають додаткові умови її формування. Важливим стає рівень технічної підготовленості і віртуальної компетентності членів фокусної групи.
Обов'язкова умова - наявність загального інтересу - зберігає свою актуальність, але ті члени фокусної групи, що мають такий інтерес, повинні також мати доступ до Інтернету, навички елементарної роботи з Мережею і, крім того, прихильно ставитися до регулярного використання цієї комунікаційної технології. Такі додаткові умови значно змінюють суть справи. Якщо хоч одна з умов не виконується, то про жодну віртуальну спільноту не може бути й мови.
Однак, навіть за наявності всіх необхідних умов, завжди лишається певна невизначеність. Зародження спільноти є певною констеляцією подій, фактів. Вона не створюється за наказом, але без дотримання необхідних умов безперечно не виникне. Такими умовами можна вважати технічну підготовленість і компетентність. Під технічною підготовленістю розуміємо наявність доступу до Інтернету і технічну компетентність користувачів - членів фокусної групи (досвід роботи з Інтернетом). Віртуальна компетентність передбачає однакове ставлення членів фокусної групи до використання Мережі, досвід її використання для телекомунікації і спілкування та ступінь звичності роботи з нею.
Отже, якою є "соціальність реальності" віртуального світу?
По-перше, він суб'єктивно сприймається саме як простір, що виявляється в мові самоописів активних користувачів [14]. Не кажучи вже про традиційний "вхід" та "вихід", багато хто описує своє перебування в Інтернеті як "подорож", говорить, що "блукає" по Інтернету чи "йде" кудись. Загальноприйнятими стали просторові метафори - наприклад, "світи", "області" чи "кімнати". Термін "кіберпростір", отже, віддзеркалює сприйняття Інтернету як простору, тобто певного місця, де можна бути, передає почуття перебування в певному середовищі.
Цікаво, що однією з характерних рис переживання телеприсутності є позачасове існування - при всій своїй мінливості, "плинності", віртуальний простір існує для користувача актуально, "тут і зараз", не маючи минулого й майбутнього [8].
На рівні суб'єктивного переживання перебування у віртуальній реальності формує в людини так званий "досвід потоку", що характеризується поглинанням Мережею, самозабуттям, під час якого отримання результату стає чимось другорядним на тлі процесу. Актуалізація "досвіду потоку" супроводжується втратою почуття реального часу, проведеного за комп'ютером. Відзначається, що найяскравіше переживають "досвід потоку" люди, захоплені інформаційними технологіями.
Як і в будь-якій реальності, в Мережі виникає соціальне нормування. Наприклад, нормою є використання мережних ідентичностей - "ніків", досить вільне сприйняття традиційних соціальних ознак.
Соціальні норми в мережних спільнотах вводяться і підтримуються їх творцями, тому вони є локальними, притаманними лише окремим спільнотам, які на власний розсуд їх встановлюють та регулюють. Водночас, незважаючи на ідеологію рівності, користувачі розрізняються
Loading...

 
 

Цікаве