WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціальні парадигми бізнесу в світі та в Україні - Реферат

Соціальні парадигми бізнесу в світі та в Україні - Реферат

сільськогосппродукція). Тобто, з технологічної точки зору, продовжується експлуатація потенціалу, сформованого ще в минулому столітті. А це означає, щопозитивний економічний ефект досягається переважно завдяки ефективним тактичним управлінським рішенням урядових структур, а не розвиткові підприємницької ініціативи.
За таких умов можливості для соціального розвитку вкрай обмежені. Наприклад, за даними Мінекономіки, прострочена дебіторська заборгованість в країні на 1 березня 2004 року становила 78,4 мільярда гривень, що дорівнює майже п'ятимісячному обсягу ВВП. Через брак оборотних коштів підприємства обмежують виплату заробітної платні, тобто не виконують своєї головної соціальної функції - інвестування відтворення робочої сили. Уряд намагається вживати певних заходів для залагодження такої ситуації, але його критики пояснюють це зазвичай тактикою виборчих перегонів. Сьогодні, за даними Федерації профспілок України, 50 % найманих працівників отримують заробітну платню на рівні середньомісячної по країні, а 15 % - взагалі мізерну. В результаті, як свідчать дані соціологічного дослідження, проведеного центром "Соціальний моніторинг", кількість сімей в Україні, де зароблених коштів вистачає лише на харчування, сягає 42 %, а тих, що ледве зводять кінці з кінцями, - 29 %. Тільки 5 % сімей живе заможно.
Жалюгідні заробітки породжують чимало негативних наслідків. Насамперед, значна частина економічно активних і кваліфікованих людей змушена включатися у різні види відносин, не пов'язані в єдиний ланцюг типового виробництва. Наприклад, кваліфіковані інженери працюють на присадибних ділянках, торгують або надають якісь нехитрі послуги, доходи від яких стають для них основним джерелом існування. Це розмиває соціально-групову структуру суспільства, зникають стиль споживчої культури, мотивація до підвищення кваліфікації та якості роботи, а головне - руйнуються умови для подолання бідності в суспільстві в цілому. Чи не перетвориться скоро Україна з країни "з перехідною економікою" на країну, "що розвивається", та посяде місце десь поряд з найбіднішими країнами Південної Азії чи Африки, де населення з зарплатнею понад 1 долар на день вже вважається середнім класом? Тим часом автомобілів типу "Майбек", "Мерседес" останньої моделі у нас буде більше, ніж у будь-якій благополучній країні Європи.
Все це, за даними українських соціологів, створює у свідомості населення відчуття соціальної несправедливості. Більшість громадян, недавно опитаних центром "Соціальний моніторинг", переконана, що великі гроші заробляються чужими "кров'ю і потом", а не чесною працею. Бізнес від цього дуже потерпає. Наприклад, громадяни з великою недовірою ставляться до нинішньої системи кредитування. Тільки 9 % опитаних зробили значні придбання в кредит. Як показали результати дослідження, проведеного автором, все ще низьким лишається рівень довіри до українських банків. І це тоді, коли у всьому світі економічні механізми, в тому числі й кредитування та доступ до фінансування, вважаються одними з найефективніших методів боротьби з бідністю.
Але чи приділяють банківський та фінансовий сектори економіки необхідну увагу поліпшенню ставлення до себе? Хочеться сподіватися, що цей сектор зрозумів таки важливість свого прилучення до проблем соціального розвитку і подолання бідності в країні. Посилення уваги українського бізнесу до вирішення невідкладних соціальних завдань не повинно сприйматися як додатковий тягар на економічну діяльність. Треба, зрештою, усвідомити, що це є важливий соціальний ресурс.
Насамкінець, аналізуючи загальні поняття розвитку, враховуючи при цьому положення Цілей розвитку тисячоліття, можна визначити деякі критерії реальної, а не декларативної соціальної відповідальності економічної діяльності, що впливатимуть у подальшому на економічний стан бізнесу в Україні. Слід мати на увазі, що:
· по-перше, Україна з її 48-мільйонним населенням, розвиненою системою освіти і науки та одним з найвищих у світі індексом освіченості зобов'язана прискорено розвивати високотехнологічні, наукомісткі виробництва - складну обчислювальну техніку, програмне забезпечення, телекомунікації, сучасні види озброєнь і літакобудування. Тільки зростання питомої ваги галузей, що базуються на знаннях, може забезпечити значне і стабільне зростання доданої вартості, створення нових робочих місць і стати основою соціального розвитку;
· по-друге, соціальною нерівністю, як основною категорією соціології, не можна прикриватися для абсолютизації і виправдання неприпустимо великої соціальної дистанції між бідними й багатими шарами українського суспільства. Відносна рівність - не найгірше надбання, сформоване в минулі часи. Тому корпоративні бізнесові інтереси, олігархізація бізнесу не повинні йти врозріз із створенням умов для формування середнього класу - багатомільйонної активної, законослухняної частини населення, прихильників принципу "рівних можливостей";
· по-третє, порівняльний аналіз суспільної свідомості громадян сходу і заходу Європи виявив наявність у них спільної риси щодо необхідності рівноваги між ринком і соціальними благами, гарантованими державою. Тому досить високий рівень довіри громадян до державних інституцій вимагає посилення ролі держави в регулюванні економічної діяльності. Практика багатьох країн у різні часи доводила, що не форма власності сама по собі, а механізм управління визначає ефективність економіки. Отже, створення такого механізму з використанням елементів, які виявилися ефективними в минулому, і нині є головним завданням держави. Це сприяло б не тільки економічному зростанню, а й соціальному розвиткові та консолідації суспільства, підвищенню добробуту населення, досягненню стабільності.
Література:
1. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. - К.: 1994.
2. Event Marketing / Sponsorships, PR-tacticts'97, www.prsa.org
3. Міжей К. Економічні реформи в Україні: час нової хвилі. - Дзеркало тижня. № 28. - 2004.
4. Паніна Н., Головаха Є. Тенденції розвитку українського суспільства (1994 - 98 рр.): Соціологічні показники (таблиці, ілюстрації, коментар). - К.: 1999.
5. Пилипенко В., Шевель І. Соціологія підприємництва. - К.: 1997.
6. Світовий Банк. Індикатори світового розвитку. - Вашингтон: 2002.
7. Сорокін П.: Соціс, 1995. № 5, с. 4
8. Раскрывая потенциал предпринимательства: бизнес, помогающий бедным. Комиссия по частному сектору и развитию ООН. Отчет для Генерального секретаря ООН. - Нью Йорк. ПРООН.: 2004.
9. Україна: звіт з людського розвитку 2003. Сила децентралізації. - К.: ПРООН, 2004
10. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки / За ред. Гальчинського А. / НІСД. - К.: 2003.
11. Цілі розвитку тисячоліття. Україна. - К.: 2003.
12. Погребняк А. Соціальні парадигми бізнесу в світі та в Україні // Соціальна психологія. - 2004. - № 6 (8). - C.124-131
13. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве