WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Слово як конфліктоген - Реферат

Слово як конфліктоген - Реферат

зацікавленого ставлення людей до згаданого явища природи. Так само і у нас історично виник інший синонімічний рядок: віче, спілка, соборність, гурт, громада, товариство, зібрання, спільнота. До них додамо іноземне слово - солідарність. Воно об'єднує в собі основні значення перерахованих синонімів: спільність поглядів, інтересів, спільна відповідальність, активне співчуття, згідний, одностайний, стійкий. За всіма ними стоять такі наші надцінності, як співпереживання, емоційність, соціальна справедливість. Підгрунтям солідарності всіх членів суспільства є також закони і мораль. Наявність цих чинників дозволяє країні вистояти в часи випробувань, зрештою - цементує її.
"Людина знала, що віддає державі свою свободу, а натомість отримує соціальний і психологічний захист вкупі із звільненням від відповідальності" ("Дзеркало тижня", № 40, 2002 р.). Така ситуація влаштовувала основну масу населення в Радянському Союзі, пише філософ Н. Хамітов, пояснюючи цим загострення нині у багатьох людей почуття самотності. Дійсно, індивідуалізм і самотність - плата за свободу, а колективізм створює умови для безвідповідальності та бездумного підкорення авторитетам. Водночас колективізм як своєрідність світосприйняття слов'ян не слід пов'язувати з радянською владою. Просто вона вдало грала на цих глибинних почуттях. Ось чому, на думку багатьох тверезомислячих дослідників, знову, як і на початку ХХ століття, виявилося, що ми не готові до капіталістичних перетворень. Своєрідною реакцією несприйняття їх виявилися на рубежі віків широко розповсюджені соціальний цинізм, заперечення традиційних моральних цінностей. До речі, гуморист М. Задорнов назвав циніком людину, котра усьому знає ціну, але нічого не цінує.
Конкуренція - принципово інша взаємодія, ніж кооперативна діяльність. Краще сказати, це противоборство з іншими задля вигоди. Вона супроводжується психологічним пригніченням партнера, навіть його дискредитацією, нехтуванням етичними нормами. Вчені вважають, що з усіх живих істот людина найбільш здатна до конкуренції. Завдяки цьому вона й стала домінуючим видом.
Конкуренцію порівнюють з відцентровою силою, яка розкидає людей на різні сторони барикад. Домінують при цьому такі життєві настанови: кожен сам за себе і проти всіх, кожен вмирає поодинці. С. Кара-Мурза звернув увагу, що в пресі зникло з ужитку слово керівник (уособлює колективну волю). Його витіснило слово лідер (персоніфікує індивідуалізм підприємця). А це поділяє людей на тих, хто пригноблює, і тих, кого пригноблюють. Таку ж саму закономірність вчений вбачає і в заміні слова виборець (колектив, котрий вибирає депутата) на слово електорат (пасивна спільнота, яка майже "створюється" депутатом для власних потреб). Подібні запозичення неодмінно перетворюються на приховані конфліктогени і заважають повноцінному спілкуванню. А воно можливе лише за умови тотожності у співрозмовників однакових фонових знань, слів, що зберегли неминуще в історії народу та в його сьогоденні.
Зараз в усьому світі спостерігається зростання "захворювання на страх" - фобій. Якщо страху людина взагалі не відчуває, то це свідчить про порушення в її основному захисному механізмі - інстинкті самозбереження. Але зараз йдеться про страх перманентний, постійний, нав'язливий. Дослідження, проведені Держкомстатом разом з Міжнародною організацією праці Програми розвитку ООН, довели, що, зокрема, кияни найбільше бояться всього пов'язаного з роботою. Журналістка М. Бойко з газети "2000" (№ 14, 2003 р.) розташувала всі побоювання за ступенем поширення. 80 % киян залякані перспективою стати зовсім бідними після виходу на пенсію, коли не вистачить грошей навіть на ліки. Потім - страх втратити роботу взагалі, або працювати там, де затримують зарплатню. Жителі столиці відчувають неспокій, бо працюють на небезпечному робочому місці або можуть відстати від життя. І, нарешті, майже 66 % відчувають себе беззахисними перед роботодавцем.
Перемога - завжди прояв абсолютного егоїзму. Тому в змаганні конкурентів "хто кого" використовуються неадекватні обставинам засоби, зростає кількість проблемних ситуацій, що й створює умови для розширення, підсилення (ескалації) конфлікту. Виникає необхідність звернення до сильніших конфліктогенів.
Втрата почуття здорового глузду не дозволяє конкурентам об'єктивно сприймати можливі наслідки протистояння. Кожен з них орієнтований на власну перемогу, прагне остаточно розв'язати проблему, не виключено, що робить ставку на силові методи. В такому випадку конфлікт - справді "спосіб досягнення своєрідної єдності, навіть якщо її досягають за рахунок знищення однієї із сторін" (Г. Зіммель). Як кола на воді, від подібного реального конфлікту поширюються відчуженість, обопільна ненависть, ворожнеча. Його учасники іноді навіть не можуть пригадати причин протистояння.
Взагалі за конфліктогенним потенціалом виокремлюють відкриті актуальні (реальні) і латентні потенційні конфлікти. До них ще можна додати ілюзорні (уявні) або псевдоконфлікти. За соціальною функцією конфлікти поділяються на конструктивні і деструктивні, а за сферою поширення - на вертикальні (еліта - маси, влада - народ) і горизонтальні (міжелітарні та масові).
Деякі міжнародні змагання, навіть Олімпійські ігри, в наші дні супроводжуються такими проявами ненависті і шовінізму, що їх називають "здешевленим варіантом світової війни".
За спостереженнями вчених Інституту соціології НАНУ, питома вага толерантних громадян в Україні за 10 років знизилась більш, ніж у 3,5 раза. А підвищення рівня ізоляціоналізму і національної ксенофобії є феноменом, що охоплює все населення України. Не останню роль у цьому відіграла мовна проблема - предмет спекуляції всіх політичних сил ("Дзеркало тижня", № 33, 2002 р.). Європейську хартію регіональних мов, яку справедливо називають багатостраждальною, Верховна Рада ратифікувала тільки у травні 2003 року. А от подолати ворожнечу, чекати об'єднання православних церков в Україні, на думку знаного фахівця з релігієзнавства А. Колодного, даремно.
Ну, а коли конфлікт уявний? Привід для нього - непорозуміння, помилкове сприйняття, трактування чужих слів, нездатність до емпатії. Як правило, до цього схильні особи неврівноважені, котрі враховують лише власні інтереси. Очевидно, індивіди з деструктивним типом поведінки тяжіють до авторитарності. Зокрема, вона показова для терористів. Взагалі, саме слово терор (від лат. страх, жах), пов'язане з переслідуванням, насильством, пригніченням, все частіше використовується дляхарактеристики зовнішньої і внутрішньої політики провідних держав світу.
Люди конформні, готові на поступки за певних обставин, провокують терористів до ще агресивніших дій. Стиль ухиляння, навіть пристосування не завжди означає, що особа не здатна до активного, вольового нав'язування власних рішень. Іноді відмова захищати свої інтереси свідчить про незначущість існуючої проблеми для одного з учасників або його небажання сперечатися з хворим, з тим, у кого явно завищена самооцінка, з ким очевидна соціально-психологічна несумісність. В цілому ж конфлікти об'єднує така особливість: людина переживає їх на всіх рівнях свого існування, для неї - це іспит на емоційну
Loading...

 
 

Цікаве