WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Слово як конфліктоген - Реферат

Слово як конфліктоген - Реферат

корупції і хабарництва (газета "2000", 25 жовтня 2002 р.). Відповідно, правоохоронні органи часто-густо добиваються істини за рахунок того, що вибивають свідчення. Читач газети "2000" (28 березня, 2003 р.) Ю. Танцюра погоджується з журналістами каналу СТБ, що неологізм "загратували" замість "затримали та доправили до місць попереднього ув'язнення" може легко прижитися в українській мові.
Взагалі, сьогодення переконує: до влади, як і завжди, йдуть заради влади, а до силових структур - досить часто люди жорстокі, з низьким больовим порогом. В обох випадках при цьому розширюються можливості для збагачення. У Посланні Президента до Верховної Ради (2003 рік), зокрема, говориться: "Одна з помилок у наших реформах - зміцнення кримінальних олігархів, зростання їх влади".
В інтерв'ю газеті "Столичные новости" (№ 49, 2003 р.) головний редактор авторитетного одноіменного журналу Стів Форбс назвав українських олігархів не капіталістами, а просто крадіями. Зазначивши, що в Америці олігархів немає, а тим часом серед найбагатших людей світу лідирують американці. Хто ж вони? Олігархія, коли перекладати буквально, - правління небагатьох. В цьому розумінні американські багатії дійсно не олігархи. Вони не прагнуть високих посад, щоб примножувати свій капітал, зароблений тривалою і важкою працею. На їх податках тримається бюджет, вони стають активними благодійниками. На Заході взагалі прийнято залишати собі не більше 30 % прибутку. Все це, як мовиться, на нас не поширюється.
Наші ж доморощені олігархи для створення ілюзії демократичних реформ, вирішення нагальних проблем посприяли утворенню безлічі "демократичних" партій, об'єднань. Різницю між ними пересічному громадянинові важко зрозуміти. Олігархічні клани з метою самозахисту так чи інакше порушують громадянські, соціальні права населення. В таких обставинах лідери партій вимушені грати словами. Зокрема, Й. Вінський різницю між СПУ і СДПУ(о) бачить у літері о: перша партія стоїть на позиціях демократичного соціалізму, друга - олігархічна (газета "2000", 11 квітня 2003 р.). Є частка істини і в іншому жартівливому висловлюванні газетярів: не виключено, що Україну приєднають до Донеччини. Тобто, в протистоянні кланів перемагає Донбас, котрий, як відомо, "порожняк не жене".
За цим - ще одна драматична колізія. Президент Польщі А. Квасневський переконаний: "Чесний політик - це людина, котра розглядає політику як інструмент для досягнення загального блага" ("День", 23 грудня 2002 р.). Ні еліта, ні парламент поки що не ідентифікують по-справжньому себе з українським народом, не працюють, в першу чергу, задля його блага. Верховну Раду лише умовно можна назвати "останнім бастіоном демократії", адже 90 % депутатів - "найманий менеджмент або партнери" (А. Єрмолаєв).
З феноменом аморальної більшості пов'язують соціологи атмосферу взаємної недовіри, підозри кожного в готовності до брехні. Люди зараз "підслуханому вірять більше, ніж почутому", оскільки в ЗМІ зловживають "чорним піаром". Самі політичні технологи розглядають його як відвертий наклеп. На виборах використовують три ресурси: адміністративний - вплив влади, особистісний - дані претендента, технологічний - робота піарників. Вони не приховують, що навіть при нульовому адміністративному і особистісному ресурсах беруться забезпечити кандидатові 20 - 25 % голосів. Звідси поширеність ще одного нового словоутвору - розкрутка. Вона дозволяє просувати нагору людей у різних сферах діяльності незалежно від їх ділових якостей і таланту. При цьому не нехтуються жодні засоби. Один з політтехнологів наводить такий приклад. Ну, скажімо, якщо сто разів прокричати: "Я не погоджуюсь з тим, що Василь добре танцює", а потім запитати у народу: "Про що йшлося?", то народ відповість: "Про те, що Василь добре танцює" (газета "2000", 16 травня 2003 р.). Не дивно, що з усім цим дуже контрастувало слово любові, честі, гідності, яке прозвучало з вуст Івана Павла ІІ під час його відвідин України.
Подвійна мораль - одна з причин так званої розірваної масової свідомості. Навіть у виборі політичних лідерів населення дійшло до світоглядного парадоксу. Керівник відділу Інституту соціології, доктор філософських наук Є. Головаха стверджує: "З одного боку, йому потрібен такий собі "середнячок", "тихий трієчник", з особою якого не пов'язано ні великих надій, ані, відповідно, прикрих розчарувань; з другого - "харизматик" на кшталт месії, єдина патернальна фігура, яка має врятувати увесь світ і кожного в ньому" ("День", № 138, 2002 р.).
Можна сперечатися, наскільки виправданою була війна, розпочата
Дж. Бушем, і чи стала вона поразкою дипломатії, ООН, поставила під сумнів "загальнолюдські цінності". За спостереженнями, 80 % конфліктів виникають всупереч бажанню учасників. Ні батько нинішнього американського президента на початку 90-х років, ні він сам, здається, не зловживали конфліктогенами по відношенню до Хусейна, навіть проявляли, певною мірою, емпатію, коли давали диктаторові час отямитися чи залишити країну. Водночас американці самі доклали рук до того, щоб зробити Хусейна тим, ким він став.
Отже, переважна більшість зовнішньоподієвих конфліктів, на відміну внутрішньопсихологічних, як правило, проходять кілька певних стадій. Критична ситуація, що виникає в результаті нагромадження протиріч, і певний збіг обставин (інцидент), провокація стають нагодою для реального конфлікту. В ньому, як правило, беруть участь обидві сторони. Конфліктогени викликають у діючих осіб стан емоційного збудження, який може передувати конфліктові і бути його фоном. Таким чином, конфлікт є причиною, предметом і наслідком різних стресових ситуацій вибору, розвитку протиріч.
Переживання, пов'язані з неможливістю швидко адаптуватися до складних умов, досягти бажаного, задовольнити власні потреби, знайти вихід у, здавалося б, безвихідному становищі - все це позначається на поведінці учасників конфлікту, характері їх взаємовідносин. Будь-яка реакція при цьому обумовлена або внутрішнім станом людини, або впливом зовнішніх обставин. Внутрішньопсихологічний конфлікт насамперед є природним для особи, котра робить вибір між хочу, можу, повинен.
Міжособистісні стосунки також залежать від особливостей взаємодії партнерів. Кооперативна діяльність - оптимальний варіант взаємовідносин учасників у наших умовах. Вона об'єднує конструктивно налаштованих осіб, спроможних колегіально управляти. Високий рівень мотивації дозволяє їм постійно вдосконалюватися, впроваджувати раціональні пропозиції.
Від початку 90-х років не припиняються суперечки щодо "індивідуалізму - колективізму" українців. Зрозуміло, від цього багато в чому залежить успіх ринкових, а, по суті,капіталістичних реформ. Все так, процес індивідуалізації особистості стає все очевиднішим і незворотнім. Залишається в чомусь показовою для української ментальності і приказка: "Нічого не знаю, моя хата з краю". І все ж її можна розглядати як один з можливих варіантів поведінки в конфліктній ситуації.
Думається, мало хто вголос висловиться проти вистражданого принципу: один за всіх, всі - за одного. І якщо у північних народів є десятки визначень снігу, то це безперечне свідчення серйозного,
Loading...

 
 

Цікаве