WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Ситуаційні детермінанти поведінки людей у контексті урбаністичного середовища - Реферат

Ситуаційні детермінанти поведінки людей у контексті урбаністичного середовища - Реферат

особливостіреагування людей міст і сіл на звичайну соціальну ситуацію - підняти авторучку, поміняти банкноту тощо. І тут також виявилося, що бажаючих прийти на допомогу в селі більше, аніж у великому місті.
Показовим є експеримент, коли як критерій використовувалась готовність господарів пустити до себе в помешкання незнайому людину, аби вона могла подзвонити по телефону [5, c. 289 - 290]. Дослідження проводилось у великих містах і містечках. Дослідникові у містечку дозволяли у п'ять разів частіше увійти до оселі, аніж у великому місті. Низький рівень готовності жителів великого міста надати допомогу вчені пояснюють усвідомленням небезпечності життя у великому місті, більшою стурбованістю і підозрілістю, меншою дружелюбністю, психологічною уразливістю. Отже, важливим чинником небажання жителів великого міста вступати у контакт з незнайомими є загострене почуття фізичної та емоційної вразливості, незахищеності.
Дослідники звертають увагу на те, як жителі великих міст і маленьких містечок тлумачать і сприймають злочин. Для мешканця села злочин, скоєний в сусідньому селищі, не обов'язково стосується його. А злочинні дії, скоєні у великому місті, навіть на значній відстані від вашого дому, вербально пов'язані з містом, і тому ви, як мешканець великого міста, перебуваєте у більш незахищеному просторі.
У великих містах люди менше залежать від конкретних осіб. Їх залежність від інших обмежується вузькою специфікою ролей (вузьким колом діяльності, вузькоспеціалізованими функціональними рамками) іншої особи.
Якщо жителі великого міста штовхають одне одного у натовпі при виході з метро і часто при цьому не просять вибачення, якщо у метро чи автобусі чоловік не пропонує місце жінці, якщо люди не допомагають підняти речі, які впали у перехожого, чи є це порушенням традиційних правил ввічливості? Скоріше за все, у місцях великого скупчення населення формуються нові норми, правила поведінки. С. Мілграм вважає, що такі норми формуються тому, що всі розуміють: в умовах високої щільності, компактності населення людина не може постійно втручатися у справи всіх інших, позаяк їй доведеться нехтувати власними проблемами, і вона не зможе довести їх до кінця [5, c. 291]. Такі норми формуються у відповідь на перевантаження, які часто переживає людина у великому місті. Ці норми зберігаються і стають узагальненими способами реагування на оточуюче середовище, вони є складовою частиною культури великого міста, і навіть приїжджі з часом можуть адаптуватися до таких правил і звичаїв.
На перший погляд, безцеремонний стиль міського життя (схвалення невтручання, знеособленість, відчуженість, байдужість до девіантної поведінки, селективність реакцій на заклики інших тощо), гостріша конкуренція за дефіцитні технічні засоби і ресурси (боротьба за таксі, штовханина в метро тощо) - це нові стандарти поведінки жителів міста.
У цьому контексті варто розглянути особливості соціальної поведінки в часі і просторі. Дослідники зафіксували, що різні типи соціальної поведінки в суспільстві - відвідування футболу, молитви, зборів тощо - зазвичай відбувається в певному місці і в певному часі. За умов, коли поведінка не відповідає обстановці, її розглядають як прояв божевілля, зла чи порушення загальновизнаних для даної ситуації стандартів. Така поведінка зазвичай ігнорується, а порушників можуть відправити в інше місце. Для прикладу, якщо дозволяється кричати, сміятися, виявляти інші бурхливі емоції під час перегляду спортивних ігор, то у церкві голосна розмова, сміх чи плескання в долоні неприпустимі.
В кожній конкретній обстановці можуть порушуватися такі типи норм і очікувань: людина може поводитися недоречно стосовно інших людей (голосно розмовляти в бібліотеці); людина порушує середовище життєдіяльності (розмальовує будинки); самі умови середовища можуть підривати мету своєї обстановки (брак фізичного доступу до бібліотеки людей в інвалідних візках).
Доведено, що люди в містах і селах по-різному реагують на надання допомоги знайомим і незнайомим. Йдеться про анонімність контактів і характер взаємовідносин. При повній анонімності людина звільняється від формальних соціальних зв'язків, але у неї може виникнути відчуття відчуження, самотності. Навпаки, за умов близького знайомства з'являється відчуття захищеності, формуються приятельські відносини, які, у свою чергу, можуть створити атмосферу боязні того, що за людиною постійно спостерігають знайомі люди.
Американський психолог Ф. Зімбардо (1969 р.) провів експеримент для перевірки припущення про те, що соціальна анонімність і знеособленість у великих містах сприяє інтенсивнішим проявам вандалізму у порівнянні з містечками [5, c. 293; див. також 3]. Сутність експерименту: одну стару машину залишили на 64 години біля Нью-Йоркського університету, а іншу - біля Стенфордського університету (містечко Пало-Альто). З машин було знято номерні знаки, а капоти піднято. До цього вдалися, щоб привернути увагу потенційних вандалів. Результати експерименту зводяться до такого: в Нью-Йорку протягом перших 24 годин з машини було знято всі частини, які тільки можна було відкрутити, а до кінця третьої доби від неї лишилася купа брухту (при цьому більшу частину руйнувань здійснили добре вдягнені дорослі серед білого дня і в присутності свідків); в Пало-Альто ж до машини ніхто навіть не доторкнувся.
Висновки
Загалом нехтування ситуаційним контекстом середовища, зокрема урбаністичного, може призвести до непорозумінь і конфліктів у взаємовідносинах, до неправильного тлумачення поведінки людей. Середовище, в якому людина живе і працює, може бути джерелом задоволення і водночас тривалих страждань. Місце проживання є важливим як для окремої особи, так і для великих груп людей, оскільки воно пов'язане з їх біографіями, смислом життя, життєвими стратегіями і сукупними історіями. Урбаністичне середовище має соціальний смисл: воно створює контекст соціальної діяльності; його оцінює велика кількість людей; воно є засобом індивідуальної і соціальної ідентифікації; є середовищем, де формуються нові норми і цінності, стандарти поведінки, масові явища і масова культура.
Література:
1. Аронсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. - СПб.: Прайм-еврознак, 2002. - С. 378 - 384.
2. Гришина Н. В. Психология ситуаций как область психологических исследований // Социальная психология - ХХІ век. - Ярославль: Международная Академия Психологических наук, 1999. - Т. 1. - С. 156 - 158.
3. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. - СПб.: Питер, 2000. - 448 с.
4. Майерс Д. Социальная психология / Перевод с англ. - СПб.: Питер, 1996. - С. 601 - 609.
5. Милграм С. Опыт городской жизни: психологическое исследование // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. - СПб.: Издательство "Питер", 2000. - С. 283 - 295.
6. Перспективы социальной психологии / Перевод с англ. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. - С. 411 - 416.
7. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве