WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Системна теорія особистості: регулятивно-детерміністська парадигма - Реферат

Системна теорія особистості: регулятивно-детерміністська парадигма - Реферат

добріший, добрий, злий, зліший, найзліший).
Отже, суб'єктивне заломлення смислових соціальних настанов (моральних норм) людиною в позитивну чи негативну сторону в результаті ґенералізації мотивів задоволення своїх потреб становить сутність рис характеру.
Зароджуються риси характеру з первинних спонук задоволення потреб у ранньому дитинстві. "Кожен дійовий мотив поведінки, який набуває стійкості, - це в потенції майбутня риса характеру в її ґенезі... - писав Л. Рубінштейн. - Шлях до формування характеру лежить тому через формування належних мотивів поведінки і організацію спрямованих на їх закріплення вчинків" [10, с. 622]. Риси характеру, як і інші соціогенні властивості, є латентними утвореннями системи вищих психічних функцій людини і проявляються у вербальних і діяльних формах поведінки.
Компетентність. Набуте знання кожною особою необхідне для ефективної житєдіяльності людини для задоволення її потреб. Таке знання внаслідок його усталеності і є компетентністю людини, особистості в певній сфері діяльності і розглядається як її параметр. Компетентність специфічна для кожної соціальної інституції і відрізняється глибиною знань відповідно до статусу особи. Саме компетентність особи забезпечує гармонійність стосунків членів контактних груп - в сім'ї, в бригаді, в студії тощо. В основі соціогенних параметрів людини, хай то буде соціогенна потреба, соціальна настанова тощо, містяться знання. Значна частина життя людини відводиться на одержання освіти, підвищення кваліфікації, майстерності тощо. Без найвищого показника компетентності в певній галузі особистість не може самореалізуватись ні індивідуально, ні колективно.
б) Мікропідхід.
Як відомо, спадкоємні механізми визначають нейронну основу органу мислення - мозку - без передачі мови і смислового наповнення, а механізми соціального наслідування фіксують саме в мові смисл засвоюваних концептуальних цінностей шляхом утворення інформаційних асоціацій. У певних нейронних зонах мозку створюються власні ціннісні моделі життєдіяльності людини, що, на її думку, оптимізують певні аспекти життєдіяльності (у цьому полягає механізм творчого процесу). Розбіжність ідеального і реального образів цих моделей життєдіяльності виявляється у людини як соціогенна потреба в їх збігові. Розбіжність між створеною парою власних (чи власної і чужої) суб'єктивними образами моделей призводить до виникнення в психіці людини так званого когнітивного дисонансу, який детермінує її діяльність, спрямовану на усунення цієї розбіжності психічного дискомфорту, що, у випадку збігу вказаних моделей, сприймається як задоволення власної соціогенної потреби. Якщо така цінність-модель у розумінні особистості має високу суспільну значущість, то досягнення мети щодо її реалізації і впровадження в життєве і соціальне середовище набуває для неї стратегічного характеру, проявляється як соціогенна потреба в досягненні задуму з наступною самоактуалізацією і стає для неї сенсом життя.
Особистість у динаміці
Згідно з системним підходом, основні детермінуючі і регулюючі параметри, компетентність та інші ув'язуються особистістю за допомогою мотивів у цільові більш-менш тривалі програми або проявляються в комплексі ситуаційно, і подальший процес реалізації потреб розглядається в часі, тобто в динаміці.
Соціалізація індивіда полягає у виробленні власних програм життєдіяльності як індивідуальних, так і в складі програм соціальних суб'єктів, та в узгодженні їх з подібними програмами партнерів і конкурентів. Звичайно період первинної соціалізації дитини відбувається в колі родини зусиллями батьків. З віком життєвий шлях кожного індивіда розгалужується за соціальними інституціями, яким відповідають окремі програми життєдіяльності в трудовому колективі, в партійному осередку, в освітньому закладі, в аматорському гуртку, у сімейному колі. Така комплексна програма розглядається як тенденція до прогнозування майбутнього, визначення сенсу життя. Успішність її реалізації визначається комплексним показником статусу у всіх соціальних інституціях суспільства.
Поняття особистості
Виходячи з логіки проведеного системного аналізу особистості як частинного випадку соціальних суб'єктів, відзначимо, що поняття суб'єкта є родовим стосовно особистості і тому через нього визначається.
Це означає, що особистість, як і будь-який соціальний суб'єкт, характеризується однаковим комплексом детермінуючих і регулюючих діяльність параметрів - потреб і соціальних настанов. Одночасно особистість розглядається як соціогенна підсистема біо-психо-соціогенної системи "людина", і це зумовлює її специфіку щодо інших соціальних суб'єктів. Тому в наступному розгорнутому визначенні особистості відображені ці її особливості: особистість - людина, як продукт соціального впливу і суб'єкт міжособистісних відносин у полі соціальних інституцій, наділена свідомістю і самосвідомістю та комплексом детермінуючих (біо-, психо- і соціогенних потреб), регулюючих (соціальних настанов) та інших параметрів, здатна до прогнозування і програмування своєї діяльності щодо задоволення матеріальних і духовних потреб шляхом відтворення і творення цінностей соціального ітехногенно-природного середовища в глобальному антиентропійному процесі.
Людина стає особистістю в процесі соціалізації. Соціалізація індивіда полягає у здатності його включитись зі своїми матеріальними і духовними потребами в цілеспрямовану діяльність суб'єктів різних соціальних інституцій шляхом інтеріоризації системи соціальних настанов. Соціалізація людини продовжується все життя.
Підсумок
1. Системний підхід відіграє методологічну роль щодо інтеграції численних парадигм про сутність особистості в єдину теорію особистості.
2. Системний аналіз особистості підказує зв'язати з особистістю лише набуті соціогенні властивості і не зв'язувати з нею природжені властивості.
3. Системний підхід дозволив виокремити інваріантні для всіх соціальних суб'єктів регулятивний і детерміністський параметри і після адаптації до особистості визначити, відповідно, біо-, психо- і соціогенну потреби та соціальну настанову як основні в переліку параметрів особистості.
4. Системне представлення особистості в формі трьохрівневого конструкту дозволило описати (макропідхід) і пояснити (мікропідхід) дію соціогенних параметрів особистості за допомогою механізму когнітивного дисонансу.
5. Показано, що всі набуті соціогенні параметри є латентними і спостерігати їх можна лише як прояви у вербальній і дієвій формах.
Цей перелік особливостей регулятивно-детерміністської парадигми теорії особистості можна продовжити й доповнити, зокрема, ідеями інших парадигм, якщо в них, як то передбачає наша парадигма за визначенням, не змішані природжені і набуті властивості.
Література:
1. Фрейджер Р., Фейдимен Дж. Личность: теории, эксперименты, упражнения. - СПб. - М., 2001.
2. Холл К. С., Линдсей Г. Теории личности. - М., 1997.
3. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - Санкт-Петербург, 1997.
4. Мадди С. Теории личности. - СПб., 2002.
5. Первин Л., Джон О. Психология личности: теория и исследования. - М., 2000.
6. Шихирев П. Н. Современная социальная психология. - М., 2000.
7. Перспективы социальной психологии. - М., 2001.
8. Циба В. Т. Соціологія особистості: системний підхід. - Київ, 2000.
9. Циба В. Т. Параметри особистості // Соціальна психологія. - 2005. - №3. - С. 3 - 7.
10. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. - СПб, 2000.
11. Крутецкий В. А. Психология. - М., 1986.
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве