WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Системна теорія особистості: регулятивно-детерміністська парадигма - Реферат

Системна теорія особистості: регулятивно-детерміністська парадигма - Реферат

педагогіки, культури, родини, релігії.
Інформаційно-ідеальні цінності, переважно - у формі законів, інструкцій, ухвал, рішень, наказів тощо, стратифіковані в ієрархічних структурах соціальних інституцій за шкалами статусів.
Потреба. За регулятивно-детерміністською парадигмою теорії особистості, рушійною силою діяльності людини як біо-психо-соціальної істоти є біо-, психо- або соціогенна потреба. В найзагальнішій класифікації розрізняють потреби двох видів: самозбереження і збереження роду (див. схему 2). Без порушення загальності, сюди можна, поряд з біо- і психогенними, включити й соціогенні потреби [8]. Перший клас потреб включає адаптивно-перетворювальні потреби, що забезпечують самозбереження людини в біо-соціальному середовищі. А процес задоволення біогенних і заспокоєння психо- і соціогенних потреб цього класу, що означає гармонійне включення людини в систему матеріальних і духовних цінностей, проявляється подвійно: як адаптація шляхом підлаштування своїх потреб до цінностей середовища і навпаки - як перетворення середовища шляхом підлаштування її ціннностей під свої потреби. Останній спосіб реалізації творювальних потреб, що полягає у творенні штучного природно-техногенного і соціального ціннісного середовища, тобто в розвитку культури й цивілізації, стає переважаючим.
У подальшій класифікації адаптивно-перетворювальні потреби поділяються на біогенні, психогенні і соціогенні (див. схему 2). Причому біо- і психогенні потреби мають генетичну спадкоємну природу і характерні для гомеостатичних систем, а соціогенні потреби мають природу соціального наслідування і характерні для гетеростатичних систем. Останні на відміну від перших не регламентовані нормами і можуть розвиватися безмежно, наприклад, соціогенні потреби в творенні продуктів творчості. В останньому випадку йдеться не про зовнішню, а про внутрішню цінність задоволення, чи адекватніше - заспокоєння соціогенної потреби.
У свою чергу, соціогенні потреби класифікуються за соціальними інституціями. Механізм прояву і задоволення всієї системи потреб орієнтує особистість на досягнення низки життєво стратегічних цілей: одержання професії, просування по роботі, присвячення себе громадсько-політичній діяльності, розкриття здібностей у творчій діяльності у сферах науки, техніки і мистецтва, націленість на створення родини і виховання дітей тощо (див. схему 2).
Схема 2
Система "ОСОБИСТІСТЬ - ЦІННІСНЕ СЕРЕДОВИЩЕ"
Людина реалізує кожну значущу соціогенну потребу-ціль як домінантну в різній послідовності в трудовому колективі, громадській організації, навчальній групі, аматорській студії, в родині відповідно до бюджету часу [8]. Задоволення їх є сенсом життя, а критерій їх задоволення сприймається як самоактуалізація, самореалізація особистості. Зауважимо, що черговість задоволення біо-, психо- і соціогенних потреб, а також останніх у різних соціальних інституціях зумовлена механізмом мотивованих проявів домінантних потреб О. Ухтомського.
Соціальна настанова. Згідно з регулятивно-детерміністською парадигмою теорії особистості, регулююча функція діяльності людини як біо-психо-соціальної істоти здійснюється за допомогою системи соціальних (морально-правових) настанов. Людина задовольняє свої потреби-цілі у полі реалізації подібних потреб-цілей інших суб'єктів і зобов'язана регулювати з ними свої стосунки. Фактично потреби-цілі певної особи вплетені в дерева цілей соціальних суб'єктів - організацій різних рівнів. Для реалізації потреб особистість керується відповідною системою соціальних цінностей-регламентів у формі правових, моральних норм різних рівнів - від загальнолюдських і до норм на рівні формальних і неформальних груп. Інтеріоризовані особистістю зовнішні соціальні настанови визначають інтеріоризовані внутрішні соціальні настанови, які суть особисті переконання і які, завдяки їх усталеності, можна вважати параметрами особистості. В процесі задоволення своїх потреб людина взаємодіє з іншими індивідами з подібними потребами-цілями часто в конкурентній боротьбі, керуючись соціальними настановами, що гарантує її від утисків з боку інших суб'єктів і утримує її саму від можливих зловживань стосовно них.
Відзначимо, що значуща соціальна настанова є латентним утворенням у сфері свідомості особистості і виявляється як прихильне або неприхильне ставлення до певної цінності (в тому числі до людей, до себе і до об'єктів оточення) у формі вербальних і діяльних актів поведінки (атитюдів) при виникненні домінантної потреби і наявності відповідної матеріальної чи духовної цінності для її задоволення.
Таким чином, у структурі сфери свідомості особистості комплекс потреб є спряженим з комплексом матеріальних та інформаційно-ідеальних цінностей-благ, а комплекс соціальних настанов - з комплексом цінностей-регламентів (верхня і нижня "шини" на схемі 2). Реалізація цілеспрямованої діяльності щодо засвоєння цінностей-благ відбувається за умови відповідності соціальних настанов особистості цінностям-регламентам суспільства на рівні, зокрема, ідеології.
Мотив. Людина прагне до досягнення ближчих і віддалених цілей щодо задоволення певних потреб, мотивуючи прийняття рішень про початок, продовження чи припинення певної цілеспрямованої діяльності. Прийняття рішень ґрунтується на формулюванні причин того чи іншого ходу або повороту діяльності, і ці формулювання складають зміст мотивів, що поділяються на звичайні і захисні. Якщо потреби детермінують діяльність щодо їх задоволення, то мотиви суть нагоди, що спонукають людину до діяльності у зв'язку з реалізацією потреб іншими людьми, і в цьому розумінні мотиви суть вербалізація потреб. Потреба-ціль може бути мотивована кількома причинами, і тому діяльність щодо її задоволення є полімотиваційною.
Риса характеру. Більшістьнауковців дотримується думки, що риса характеру - це набута людиною соціальна властивість з природженим фізіологічним підґрунтям у формі різних типів нервових систем [10, с. 243; 11, с. 198 та ін.]. Природно, що одна і та сама риса по-різному буде виражена у людей з різним типом нервової системи - наприклад, відповідальність, ніжність, допитливість, наполегливість, рішучість у людей нестриманого і спокійного типів.
Риси характеру базуються на морально-етичних принципах в широкому їх тлумаченні щодо себе, людей та речей, і це вказує на спорідненість їх із смисловими соціальними настановами. Але чи можна назвати інтеріоризовані ґенералізовані соціальні настанови рисами характеру? Для визначення сутності рис характеру мають бути виконані необхідні і достатні умови. Справді, в основі риси характеру міститься певна морально-етична норма, і це є необхідною умовою її визначення. Але для повного визначення риси характеру цієї умови недостатньо.
Інтеріоризуючи ту чи іншу моральну норму, людина приміряє її до значущості власних мотивів для забезпечення ефективної реалізації своїх потреб. Узгоджуючи норми морального кодексу з мотивами задоволення своїх потреб, особистість суб'єктивно пристосовує їх до свого розуміння, в результаті чого домінуючий мотив видозмінює певну моральну (соціальну) настанову, започатковуючи рису характеру. В результаті ґенералізації подібних за значущістю мотивів задоволення потреб в ситуаціях з певним морально-етичним підґрунтям викристалізовується і закріплюється в психіці людини відповідна риса характеру. З врахуванням того, що соціальні настанови людини регулюють ставлення до себе, до людей і речей, розрізняють блоки моральних, вольових, емоційних та інтелектуальних рис характеру. Люди відрізняються полярністю й інтенсивністю рис характеру (найдобріший,
Loading...

 
 

Цікаве