WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Системна теорія особистості: регулятивно-детерміністська парадигма - Реферат

Системна теорія особистості: регулятивно-детерміністська парадигма - Реферат

перших є зменшення, а других - збільшення показника ентропії.
З визначення й аналізу ознак системи випливають послідовність і етапи системного дослідження. Системний підхід до аналізу конкретної системи передбачає такі етапи: 1) вичленення її як цілісності; 2) аналіз фіксованої проміжної системи в ієрархічній структурі з позиції складнішої системи (макропідхід) і з позиції її внутрішніх підсистем (мікропідхід); 3) аналіз гомеостатичної і гетеростатичної підсистем; 4) аналіз спочатку її структури (статики), а потім дії її в часі (динаміки) тощо.
Соціальний суб'єкт як фактор антиентропійного процесу
Звернемо увагу на те, що людина, соціум існують у потоці ідеальної (інформаційної) і матеріальної субстанції, що постійно змінюється і здатна локально структуруватись і деструктуруватись, набувати більш і менш упорядкованих, організованих форм. Роль людини і соціуму - протистояти своєю діяльністю руйнівним процесам, локально впорядковуючи і структуруючи ці ідеальні (духовні) і матеріальні субстанції. В цьому полягає призначення людства. Справді, об'єктивна реальність - соціальне і фізичне середовище - структурована і являє собою систему цінностей - матеріальних та інформаційно-ідеальних утворень, в яких людина має потребу.
У ціннісному середовищі відбуваються два протилежні процеси - ентропійний, руйнівний і антиентропійний, творчий, притім перший відбувається спонтанно, а другий вимагає докладання зусиль суб'єктів (хоча руйнація теж може мати організований характер у формі воєн, диверсій, терору). Соціальним суб'єктам, зокрема - людині, належить активна роль у подоланні ентропійних процесів, тобто, в упорядкуванні, структуруванні середовища шляхом творення продуктів праці - цінностей. У системі "соціальний суб'єкт - соціальне і техногенно-природне середовище" у першій її складовій ("соціальний суб'єкт") закладено механізм, антиентропійна дія якого спрямована на відтворення і творення штучного ціннісного середовища. І в цьому полягає сенс життя людини, сенс діяльності створених людиною інших соціальних суб'єктів. З цієї загальної картини протидії творчих і руйнівних тенденцій ціннісних перетворень, що суть розвиток культури, цивілізації, випливає призначення кожного соціального суб'єкта й особистості зокрема: посісти своє місце в структурі соціуму і визначити роль у механізмах творення матеріальних і духовних цінностей.
Особистість як ізоморфна система в ієрархії соціальних суб'єктів
Особистість є конкретизацією більш загального поняття - соціального суб'єкта. В утворенні "особистість " соціальне середовище", як частковому випадку утворення "соціальний суб'єкт " штучно-природне і соціальне середовище", спряження складових його підсистем здійснюється за допомогою соціогенних характеристик, виокремлених як інваріантних.
У загальному випадку структура і комплекс характеристик соціальних суб'єктів будь-якого рівня в соціально-правовій ієрархії суспільства відтворені у відповідних статутах або інших правових документах. Загальною ознакою таких суб'єктів є наявність інтересу, потреби у вигляді мети діяльності і правових норм, що її регламентують. Наприклад, метою фірми є одержання прибутку при дотриманні норм законодавства про комерційну діяльність. Перша з цих характеристик є детермінуючою, а друга - регулюючою. Адаптуючи ці параметри до людини й особистості як її соціогенної підсистеми, дійдемо висновку, що детермінуючим діяльність параметром є потреби-цілі, а регулюючим - соціальні настанови (норми, звичаї, регламенти). Виокремлені інваріантні параметри соціальних суб'єктів, зокрема, особистості, зумовили назву парадигми теорії особистості як регулятивно-детерміністської.
Окрім того, людина, особистість характеризуються комплексом неінваріантних, або специфічних, властивостей, таких, як риси характеру, гендерні особливості, індивідуальна компетентність тощо - тобто, не притаманних іншим соціальним суб'єктам (організаціям). Серед інших вони наводились у схемі "Параметри людини" в одній з попередніх публікацій [9], яку ми тут відтворюємо (схема 1).
Схема 1
Параметри людини (її психологічної системи)
Крім того, у процесі задоволення потреб у стосунках даного суб'єкта з іншими суб'єктами останні є його партнерами або конкурентами, внаслідок чого у нього виникає необхідність в узгодженні з ними своїх дій; тобто, в їх мотивації. Саме за допомогою механізму задоволення потреб суб'єкти здійснюють антиентропійну діяльність, створюючи штучне ціннісне середовище.
Особистість у статиці
Згідно з системним підходом, особистість вивчається в статиці і динаміці. Структура особистості в статиці являє собою мотиваційну сферу свідомості із набутих соціогенних параметрів, насамперед - інваріантних соціогенних потреб і соціальних настанов. Особистість в динаміці являє собою комплекс біо-, психо- і соціогенних потреб, пов'язаних за допомогою різних мотивів у більш-менш довгострокові програми життєдіяльності щодо споживання і творення матеріальних і духовних цінностей, а також задоволення безлічі ситуаційних потреб.
Об'єктом дослідження особистості є мотиваційна сфера свідомості, що включає пам'ять і операційну систему, у якій програмуються детермінуючі і регулюючі функції особистості. Предмет дослідження особистості - механізм детермінації і регуляції діяльності щодо задоволення матеріальних і духовних потреб.
Виходячи з того, що будь-яка система включена в ієрархію систем більш високого порядку і сама включає системи нижчого порядку, методологію пізнання цієї системи з позиції зовнішньої надсистеми, складовою якої вона є, будемо називати макропідходом, а з позиції внутрішніх складових її підсистем - мікропідходом. Пізнання явищ за допомогою макропідходу є описовим, а за допомогою мікропідходу - пояснювальним. Проаналізуємо властивості особистості з цих позицій.
а) Макропідхід.
У системі "людина " ціннісне соціальне і техногенно-природне середовище" та її соціогенній підсистемі "особистість " ціннісне соціальне середовище" їх складові об'єднані в цілісність за допомогою спряження. З матеріальними і духовними цінностями середовища спряжені відповідні характеристики людини як біо-соціальної істоти. Комплекс притаманних особистості (як соціогенної підсистеми системи людина) властивостей включає соціогенні властивості: соціогенні потреби, соціальні настанови, риси характеру, компетентність(знання) тощо. Набуті за допомогою механізму соціалізації, ці властивості, згармонізовані з комплексом природжених властивостей - типів темпераменту з диференціацією за типами психіки, здібностей, біо- і психогенних потреб тощо (див. схему 1), - забезпечують гармонійне включення людини і її соціогенної складової "особистість" у відповідну систему цінностей соціального і техногенно-природного середовища.
Ціннісне середовище. Воно є спряженою складовою системи "особистість " ціннісне середовище". Основним поняттям, що його характеризує, є матеріальна й ідеальна (інформаційна у формі ідеї, норми, концепції) цінності - об'єкти задоволення або реалізації біо-, психо- і соціогенних потреб. Цінності класифіковані і стратифіковані відповідно до структури суспільства і відображені у мотиваційній сфері свідомості особистості (схема 2).
Класотворювальною основою класифікації цінностей є різновиди соціогенних та інших потреб, що реалізуються суб'єктами у сформованих для цього соціальних інституціях. Трудова, суспільно-політична, освітньо-виховна, культурно-творча, сімейно-побутова, духовно-релігійна діяльність людини регулюються відповідними соціальними інституціями у сферах економіки, політики,
Loading...

 
 

Цікаве