WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Родина з дитиною-інвалідом - Реферат

Родина з дитиною-інвалідом - Реферат


Реферат на тему:
Родина з дитиною-інвалідом
У період суспільних перетворень особливої ваги набуває осмисленість буття і діянння кожною людиною. В Україні протягом останнього десятилітя народ переживає не тільки економічні негаразди, наслідки тотальної і локальної забрудненості, а й невизначеність образу майбутнього, зневіру і страх перед завтрашнім днем. Така ситуація потребує, зокрема, розвиненої і структурованої сфери соціального захисту, підтримуючої і профілактичної професійної роботи, психологічної готовності кожного до самостійного вибору життєвого шляху і прийняття рішень з конкретних питань, що виникають майже щоденно. Пропонована стаття містить аналіз стану батьків розумово неповносправних дітей і психологічної допомоги засобами соціальної служби для молоді.
Постановка проблеми
За статистичними даними, у нашій країні зареєстровано 274,5 тисячі шлюбів [4, с. 12], з яких не кожен стане щасливою повною сім'єю. Діти народжуються у зруйнованих родинах і в одиноких жінок, набуває поширення усиновлення, опікування, фостер. Цілий ряд чинників призводить до зменшення числа сімей, кількості дітей в них, до народження хворих і недорозвинутих малят. На нашу думку, це такі чинники, як:
· тотальне погіршення екології на планеті;
· наслідки радіоактивного забруднення;
· погане й незбалансоване харчування, брак чистої води;
· хаотичний розвиток суспільства, брак у людей мети й ідеалу;
· недостатня і невідповідна сучасним потребам медична допомога;
· уникання усвідомлюваності буття, мети і результату власної діяльності або її недостатність; порушення людиною законів моралі;
· брак або хибність віри у власні сили і громади.
Кожний з наведених чинників потребує наукового осмислення і врахування в практичній діяльності. Такий стан не є породженням останніх півтора десятка літ, а складався протягом доволі тривалого часу. Одержаний новим поколінням у спадок, він породжує багато негативних явищ, що потребує зміни нашої свідомості, узгодженості дій, свободи рішень.
Серед соціальних чинників, що поглиблюють об'єктивно негативну для українського життя тенденцію, слід назвати:
· формальне існування демократично спрямованих законів;
· незадовільний стан соціального захисту;
· "ножиці" між заробітною платнею і прожитковим мінімумом;
· зменшення числа робочих місць, безробіття;
· приниження людської гідності на усіх рівнях, у тому числі й низько оплачуваною роботою, яка, до того ж, не відповідає одержаній кваліфікації;
· несформованості виховного (громадянського) ідеалу тощо.
Соціально-економічна ситуація викликає дещо збочене, акцентоване на практичній вигоді, утилітарне ставлення до культури, освіти, особи, навіть власної психіки. Громадяни жадають поліпшення становища у сфері зайнятості, медицини, освітніх та соціальних послуг. Натомість самі лишаються пасивними споглядачами; критикують та ігнорують зміни у виробництві й торгівлі, освіті, культурі тощо і майже нічого самі не пропонують.
Останнім часом виразніше й демонстративніше відчуваються маніпулятивні тенденції на всіх рівнях взаємовідносин. Не оминають вони і сім'ю, де рельєфно виступають труднощі та конфлікти спілкування між подружжям, батьків з дітьми, дітей між собою.
Складну ситуацію в родинах поглиблює народження дитини з розумовою або іншою вадою, яка призводить і до зниження інтелекту. Така інвалідність різко змінює все буття і поведінку сім'ї - цінності, прагнення і реакції батьків; психологічні стан та орієнтири дорослих і здорових дітей; виконання родиною виховної та моральної функцій; взаємодію з соціальними інституціями і оточуючим світом.
Невирішена частка проблеми
Станом на 1 січня 2001 року в Україні на обліку служби охорони психічного здоров'я перебувало понад 278 тисяч осіб із розумовою відсталістю, з них 53715 - діти до 15 років [2, с. 8]. Однією з проблем сім'ї, яка має дитину-інваліда, є сприйняття її як фактора, що порушує нормальну (в суспільстві усталену) функцію сім'ї. Подальший розвиток сімейних відносин гармонізує або ще більше викривлює їх і відповідним чином впливає як на дорослих, так і на дітей. Тож родині, батькам зокрема, треба бути свідомими щодо перебігу хвороби, перспективи психічного розвитку дитини і відповідним чином будувати свої стосунки у родині та за її межами.
Батьківська компетентність розвивається у такий спосіб, як отримання спеціальної освіти або самоосвіта з педагогіки та психології; участь у міжнародних навчальних і тренінгових проектах, програмах соціальних служб для молоді; гуртування у громадські організації з метою пошуку ефективної матеріальної й медичної підтримки та самодопомоги; консультування з юристом, психологом, психотерапевтом та іншими спеціалістами тощо.
Методика й організація дослідження
У рамках підтримки сімей з дітьми-інвалідами соціальною службою для молоді одного з районів Києва 2001 року була затверджена і почала виконуватися програма залучення батьків до співпраці "Соціально-психологічна реабілітація батьків, які мають дітей з функціональними обмеженнями". Під "функціональними" обмеженнями розумілися будь-які вади, що порушують нормальний розвиток дитини [2, с. 4]. У свою чергу, "нормальним" вважається розвиток, по-перше, за віковими нормами; по-друге, за культурними традиціями; по-третє, за принципом соціально-побутової самостійності [1; 2; 3].
Програма розвитку особистості батьків націлена на вирішення завдань:
1. Допомога у виявленні труднощів сімейної взаємодії (аналіз світосприйняття, усвідомлення труднощів у спілкуванні з дітьми).
2. Тренування навичок позитивної взаємодії з дітьми та розвиток власних творчих здібностей (креативності).
Мета програми: переорієнтація ставлення батьків до дитини з позиції опікування до міжособистісної взаємодії.
Завдання програми полягає в тому, щоб навчити батьків будувати розвиваючі дитину міжособистісні контакти.
Способом реалізації завдань були обрані обмін досвідом застосування набутих навичок, організація
Loading...

 
 

Цікаве