WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Релігійна група і нові релігійні рухи (секти) - Реферат

Релігійна група і нові релігійні рухи (секти) - Реферат

дезінтеграції особистості людей, залучених до цих рухів, розбиває сім'ї. В результаті це зумовлює брак соціального прийняття такого типу діяльності. Соціальні побоювання викликають такі дії в межах нових релігійних рухів, як формування сліпого культу вождя, етноцентризм, нетерпимість до інших думок і цінностей, цілковите нехтування минулого, у тому числі й заперечення дотеперішньої ролі сім'ї, друзів, школи, колишніх цілей і цінностей. Секта домагається розриву із сім'єю та визнання її ворожим середовищем, особливо тоді, коли родина негативно налаштована щодо належності до такої релігійної групи. Члени нових релігійних груп відмежовуються від колишніх інтересів, навчання, емоційного та інтелектуального розвитку. Посідають, отже, позицію, яку можна було б визначити як антиінтелектуалізм (див. H. Grzymala-Moszczynska, 1991, с. 128). Слід завважити, що в принципі новим релігійним рухам залежить не на істині, яку так часто проголошують їхні вожді, а на середовищі, яке треба збільшувати, аби жити коштом нових членів.
Конкретним прикладом деструктивної, або навіть терористичної діяльності нових релігійних рухів у сучасному світі, є секта "Верховна істина". Її засновник і гуру Шоко Асагара 1995 року наказав членам своєї секти розпилити бойовий газ (зарин) у токійському метро, внаслідок чого було отруєно кілька тисяч осіб, дванадцятеро з яких померло. Донині сотні людей, отруєних цією сектою, потерпають на симптоми, схожі на ураження мозку. Вождь секти "Верховна істина", бажаючи досягти цілковитого послуху підданих, примушував їх уживати наркотики (LSD), замикав в ізольованих приміщеннях і піддавав прополіскуванню мізків. Ш. Асагара, якого пізніше судили в японському суді, на запитання про свою релігійну доктрину відповів, що він єдиний, хто врятує людство від близької неминучої загибелі. Бажаючи мати певність, що його пророцтва справдяться, він сам готував кінець світу. Щонайсильніші суспільні побоювання має породжувати те, що після нападу на токійське метро японська поліція виявила: у власності секти були фабрика зброї (карабінів) і хімічна фабрика, у якій вироблялися зарин та LSD.
Іншим прикладом деструктивного впливу сект у суспільстві є сатаністи, які спирають свою діяльність на так званій сатанинській біблії, що є протилежністю Святого Письма. Вони ображають релігійні почуття віруючих, висміюють їхні цінності, пародіюючи структури Церкви і профануючи Службу Божу (див. J. Makselon, 1995). Щодо церковного вчення, проголошуваних у ньому тез і дотримуваних обрядів, сатанізм є цілковитою антитезою, антивірою, антикультом, антиорганізацією. Це сила деструктивна, небезпечна, бо акцептує зло, в програму своєї діяльності вписала насильство і жорстокість, пропагує псевдоцінності, нігілістичні ідеї та стиль життя. Сатанізм особливо небезпечний для дітей і юнацтва, бо він ніби йде назустріч їхнім психічним і фізичним потребам: свободи, емансипації, переживання захвату, таємничості, ритуальності, неконвенційності. Ідеологію сатанізму скеровано проти будь-якої релігії - теїстичної чи деїстичної. Вона є великою соціальною проблемою, оскільки виступає проти соціальної гармонії, порядку, організації, проти істини, добра, краси (див. Cz. Cekiera, 1996, с. 200).
Для того, щоби протиставитися сектам, доконечним є усвідомлення відмінностей, представлених у цій статті, між новими релігійними рухами (групами), з одного боку, та Церквою і релігійними групами, що функціонують у її складі - з іншого. Неодмінним є також усвідомлення особою тих психологічних і соціальних наслідків, які несе для неї належність до релігійної групи, і які - до нової релігійної групи (секти).
Література:
1. Argyle M., (1999). Psychologia stosunkow miedzyludzkich. Warszawa: PWN.
2. Aronson E., (1995). Czlowiek istota spoleczna. Warszawa: PWN.
3. Cartwright D., Zander A., (1968). Group dynamics. New York: Harper and Row.
4. Cekiera Cz., (1996). Satanisci. W: A. Januszewski, P. Oles, W. Otrebski (red.) Studia z psychologii w KUL. 8. 189 - 202.
5. Cekiera Cz., (1996). New Age. W: A. Januszewski, P. Oles, W. Otrebski (red.) Studia z psychologii w KUL. 8. 177 - 187.
6. Deutsch M., (1960). The effect of motivational orientation upontrust and suspition. HumanRelations, 13, 123 - 140.
7. Domachowski W., (2000). Przewodnik po psychologii spolecznej. Warszawa: PWN.
8. Fichter J. H., (1954). Social Relationsin the Urban Parish.
9. Grzymala-Moszczynska H., (1991). Psychologia religii. Wybrane zagadnienia. Krakow: Zakіad Wydawniczy NOMOS.
10. Hare A. P., (1962). Handbook of small group research. Glencoe: The Free Press.
11. Hassan S., (1997). Psychomanipulacja w sektach. Lodz: Raviz.
12. Hiller E. T., (1947). Social Relations and Structures. New York.
13. Homans G. C., (1950). The human group. New York: Harcourt, Brace and World.
14. Hyman H. H., (1952). The Psychology of Status. Archives of Psychology. V. 269.
15. Kowalewski M., (1959). Maly Slownik Teologiczny. Poznan: Ksiegarnia Wojciecha.
16. Kulik A, Szewczyk L., (1998). Poczucie sensu zycia u mlodziezy z grup alternatywnych. W: P. Francuz, P. Oles, W. Otrebski (red). Studia z Psychologii w KUL, 9, 293 - 317.
17. L'Osservatore Romano (1985). Nr 5.
18. Makselon J., (1995). Jednostka w grupie. W: J. Makselon, A. Jagiello, H. Krzysteczko (red).
19. Psychologia dla Teologow. Krakow: Wydawnictwo Naukowe Papieskiej AkademiiTeologicznej w Krakowie. 233-254.
20. Makselon J., (1988). Grupa religijna - szansa czy zagrozenie? Wiara i Katecheza, 7, 5.
21. Maryniarczyk A., (2002). Religia wobec pseudoreligii. Cywilizacja, 3, 16 - 21.
22. Merton R. K., (1963). Social Theory and Social Structure. Glenoce.
23. Mika S., (1982). Psychologia spoleczna. Warszawa: PWN.
24. Newcomb T. M., (1951). Social psychological theory. In: J. H. Rohrer, M. Sherif (eds). Social psychology on the crossroads. New York: Harper.
25. Necki Z., (1998)., Grupy, male grupy. W: W. Szewczuk (red) Encyklopedia Psychologii Warszawa: Fundacja INNOWACJA 116 - 120.
26. Nowakowski P. T., (2001). Sekty. Oblicza werbunku. Tychy: Maternus Media.
27. Oyster C. K., (2002). Grupy. Warszawa: Zysk i S-ka.
28. Piwowarski W., (1993). Grupa religijna. W: J. Walkusz (red.) Encyklopedia Katolicka T. 6. Lublin: TN KUL.
29. Prezyna W., (1993). Grupa. W: J. Walkusz (red.) Encyklopedia Katolicka T. 6. Lublin: TN KUL.
30. Reber A. S., (2000). Slownik Psychologiczny. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Scholar.
31. Sherif M., (1947). Group influences on the formation of norms and attitudes. I: T. M.
32. Newcomb, E. L. Readingsn social psychology. New York: Holt.
33. Skeris P., (1979). Teoria grup odniesienia (studium mechanizmow interakcji miedzyludzkich). Lublin: RW KUL.
34. Strojnowska B, Strojnowski J., (1989). Dynamika grupowa i jej zastosowanie w duszpasterstwie. W: Z. Chlewinski (red.) Wybrane zagadnienia z psychologii pastoralnej. Lublin: RW KUL.
35. Szczepanski J., (1970). Elementarne pojecia socjologii. Warszawa: PWN .
36. Wade K. R. (1991). Sekrety New Age. Warszawa: Chrzescijanski Instytut Wydawniczy "Znaki Czasu".
37. Witkowski T., (1994). By nie odpasc z grupy. Lublin: TN KUL.
38. Zdybicka Z. J., (1977). Czlowiek i religia. Zarys filozofii religii. Lublin: TN KUL.
39. Слівак Я. Релігійна група і нові релігійні рухи (секти) // Соціальна психологія. - 2005. - № 1 (9). - C.96-106
40. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве