WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Релігійна група і нові релігійні рухи (секти) - Реферат

Релігійна група і нові релігійні рухи (секти) - Реферат

референтною може бути кожна релігійна група, з якою індивід ідентифікується і від якої черпає для себе цінності й цілі, а її норми великою мірою відображаються в поставах і поведінці індивіда. Кількість так збагнутих референтних груп може у випадку кожної людини бути великою і важкою для визначення.
Хоча релігія визнається найбільш особистою справою, проте вона не перстає бути також справою соціальною. Z. Zdybicka (1997) пише, що відкриття людської особи до трансценденції вимагає не тільки особистого зусилля, але й взаємодії з іншими особами, групою. Прагнення спасіння вимагає певного типу активності, яка може бути цілковито розвиненою лише за співучасті інших осіб. Міжособові стосунки в межах групи взаємно конституюють людську особистість, і це дістає прояв у релігійному житті.
В цьому аспекті особливо велику роль відіграє релігійна група, яка може виконувати різні функції щодо своїх членів. Зокрема, функцією релігійної групи є уможливлення своїм членам пізнання релігійних прав, відправлення культу, організація спільної молитви, жертвоприношення, дій, які забезпечують дотримання моральних засад, що спираються на релігійні істини. Крім того, в межах релігійної групи реалізуються такі життєві завдання віруючих осіб, як давання свідчень усередині спільноти і поза нею, реалізація спільнотного життя, що заоохочується всіма релігіями. Релігійна група є незамінною через те, що духовна дійсність менш доступна, ніж будь-який інший ідеал. Тому людина потребує групової підтримки (див. Z. Zdybicka, 1997).
Тут варто звернути увагу, що релігійна група не мусить і де-факто не прагне тільки до релігійних цілей, а реалізовує також цілі позарелігійні і в такий спосіб задовольняє інші психічні потреби своїх членів. Релігійна група - це важливе середовище розвитку людини. Зв'язок людини з групою є вираженням її соціальної природи, виникає з натуральної людської потреби. У релігійній, як і в будь-якій іншій групі, індивід задовольняє свої індивідуальні і соціальні потреби. Те, які потреби, якою мірою і протягом якого часу релігійна група спроможна задовольнити, а також які цілі реалізувати, залежить насамперед від її специфіки.
Як індивідуальності, учасники групи прагнуть зберегти і зміцнити власне "я" і досягають цього, оскільки група дає їм почуття прийняття. Вони стають помітними для інших, а часом у межах цієї групи стають і важливими для них. Члени групи починають посідати певні позиції в групових структурах, виконують різні ролі, які дають їм почуття сатисфакції і реалізації. З іншого боку, вони, як соціальні істоти, через участь у групі прагнуть звільнитися від почуття самотності. Слід, проте, зауважити, що участь у малій групі задовольняє потреби її членів, але може також викликати пов'язані з цими потребами страхи, такі як страх перед утратою власної індивідуальності, власного "я", перед розчиненням у групі або страх перед нехтуванням групою. Тільки релігійна група, яка розвивається закономірно, створює шанс розвитку особистості її учасників і подолання страхів. Релігійна група, що діє закономірно, повинна довести до формування почуття взаємозв'язку між членами групи, у якому відношення "ми" переважає над відношенням "я". Беручи участь у такій групі, особа має можливість самореалізації (див. B. Strojnowska, J. Strojnowski, 1989).
Беручи до уваги, що релігійна група має можливість реалізації й позарелігійних цілей, слід підкреслити, що в цьому відношенні повинні зберігатися відповідні пропорції, і про релігійну групу можна говорити лише тоді, коли проявляється виразна преференція типово релігійних цілей над позарелігійними.
J. Makselon (1995), розглядаючи аналізовану тут проблематику, диференціює релігійну групу і релігійну спільноту. Він пише: "Група - не те саме, що спільнота, бо до групи входять, щоб реалізувати власний або колективний інтерес. Натомість спільноту утворюють люди, які прагнуть взаємно обдаровувати одні одних" (с. 245).
Таке розрізнення з погляду психологічних понять їх методологічного статусу здається не цілком обгрунтованим. Важко погодитися з твердженням, що в групі реалізуються індивідуальні цілі. Завданням її є реалізація насамперед групової мети. Крім того, малі групи характеризуються безпосередністю інтерперсональних стосунків та великою їх емоційністю. Соціолог релігії W. Piwowarski (1993) також, як здається, ототожнює поняття спільноти і соціальної групи. Він пише, що "спільноти - це малі групи, які спираються на безпосередні особисті контакти з високим ступенем емоційного залучення і високим ступенем ідентифікації" (там само, с. 221). Далі, J. Makselon (1995, с. 246) твердить, що тільки в спільноті на противагу групі особи залишаються в стані дружби, утворюючи особисті зв'язки. Це твердження може бути слушним, але тільки щодо формальних груп, де міжлюдські стосунки можуть спиратися на формальні правила. Натомість групи неформальні відзначаються тісними контактами, що спираються на особисті зв'язки і близьку дружбу (див. W. Prezyna, 1993, с. 218). Мало того, M. Deutsch (1960) вважає, що тісні інтерперсональні контакти, наприклад, довіра, це неодмінна умова того, щоб група могла функціонувати. Сила позитивних інтерперсональних зв'язків (довіра, симпатія), як зазначає C. Oyster (2002, с. 44), це умова групової згуртованості. У соціальній психології, як і в соціології, як зазначено на початку цієї статті, базовою категорією опису функціонування індивіда та з'ясувння соціального впливу на людину є соціальна група, а не спільнота (див. W. Prezyna, 1993). Релігійним групам, які не піддають критичній оцінці своїх цілей та методів їх досягнення, у яких безкритично довіряють лідерові, у яких бракує відповідальних осіб, загрожує впасти в сектантство. У такому разі група починає виконувати деструктивні функції щодо своїх членів. Якщо група не задовольняє потреб своїх членів, якщо їй притаманні недоречні внутрішньогрупові відносини, то вона перестає бути привабливою, а її члени починають шукати нові групи, у яких би могли реалізуватися. Часто тереном, на якому особи віднаходять можливості реалізації своїх потреб, стають секти.
Нові релігійні рухи - нові релігійні групи (секти)
Оскільки поняття "секта" має радше зневажливе забарвлення й конотацію, ці групи нині називають новими релігійними рухами або новими релігійними групами. Малий теологічний словник пояснює, що поняття "секта" в релігії позначає громаду, яка відокремилася від материнської конфесії, групу, що відірвалась від коріння релігії,наприклад католицької, протестантської чи православної (M. Kowalewski, 1959, с. 342). У свою чергу, Ватиканська доповідь говорить, що секта - "це релігійна група, яка має власний, індивідуальний світогляд, що виводиться з учення якоїсь великої світової релігії (християнської чи позахристиянської), проте не тотожна з ними" (L'Osservatore Romano, 1986, с. 3). У контексті цих міркувань особливо цікавим видається соціологічне розуміння секти, яке говорить, що це соціальна група, яка ізолюється від решти суспільства, має власну ієрархію цінностей і набір норм поведінки із сильно акцентованою роллю лідера (P. Nowakowski, 2001). Слід проте підкреслити, що секти виводяться не тільки з християнської релігії, але й з інших релігій або навіть певних інтелектуальних течій.
За Ватиканською доповіддю, критерієм, який дає змогу провести різницю між сектами християнського походження і ортодоксальною Церквою, є джерело вчення. Позабіблійні секти мають також інші книги "одкровень", або "послання пророків", або ж вилучають із Біблії певні
Loading...

 
 

Цікаве