WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психосоціальний невроз “пуер етернус” - Реферат

Психосоціальний невроз “пуер етернус” - Реферат

безвідповідальність, потребу захисту від реальності (в лоні депутатської недоторканності), явні ознаки психічної інфляції (одержимість архетипом посади, дезорієнтація, що супроводжується манією величі), втрату відчуття дійсності, гнучкості і страх перед можливістю позбутися здобутої небезпеки. Не важко також спостерігати за тим, як перебування в полоні архетипів перетворює таку важливу організаційну структуру, як влада, на перманентні політичні чвари без будь-якої соціально-очікуваної логіки, зате з буянням загальних місць, затертих банальностей і грубих перекручень. Замість політичної влади маємо типовий афект, перевантажений запальністю.
Київ перетворився на материнське лоно для "пуерів" з усієї України. Різко зросла соціальна мобільність, розпалися громадські зв'язки, зруйнувались традиційні норми і авторитети, з'явилися крайнощі багатства і бідності, надлишок робочих рук, на арену вийшла модерна еліта, так і не з'явились регулярні, встановлені законом способи виразу невдоволення і вимог. Все це спричинило появу в Україні мільйонів роз'єднаних, відчужених, стурбованих, пригнічених і знесилених людей, що генерують негативне колективне несвідоме. Ці люди також потрапляють в полон "ПЕ". Кожен по-своєму. Як казав К. Юнг, джерелом психопатології мас є психопатологія індивідів (1, с. 55).
Існує свого роду резонанс між внутрішніми психологічними силами і силами зовнішнього середовища. Відчуття індивідуальної слабкості або, за К. Юнгом, "специфічної нестійкості, яка існує незалежно від інших рис" (5, с. 104) пов'язане з браком "символічного безсмертя" або реального небуття, породжує колективну спрагу сильної влади, яку може захопити той, хто свої особисті проблеми ідентифікує з проблемами колективного несвідомого.
Диктатура має своїми джерелами соціальну атомізацію,роз'єднаність і слабкість індивідів, які шукають силу не в собі, а зовні.
Покоління молоді в сучасній Україні також роз'єднане і слабке. Там, де люди відчувають власну індивідуальну слабкість і професійну нікчемність, з'являється потреба в колективній силі і гордості.
В такій психосоціальній ситуації А. Гітлер зумів ідентифікувати свою нездатність, неадаптивність, безвідповідальність і психопатологічність, свою наповнену порожніми дитячими фантазіями особистість з гострою інтуїцією "безпритульного або щура" - з особистісними проблемами людей і комплексами ослабленої, приниженої, зневіреної і позбавленої впевненості в завтрашньому дні Німеччині. В той час в ніби цивілізованій країні, яка давно переросла середньовіччя, прокинувся, ніби вулкан, давно згаслий архетип Вотана - бога бурі й шаленства, бога-мандрівника, позбавленого спокою. Вотана, який з приходом Християнства перетворився на Диявола. Вотана, який визволяє з підсвідомого сильні почуття і пристрасть до війни. Крім того, він маг і колдун, наближений до окультизму. Наслідки дії цього архетипу, який поєднався з постаттю А. Гітлера, відомі всім.
В сучасній Україні проснувся архетип Вічної дитини - проекція нездатності оновлення і водночас привабливий символ примирення протилежностей. Порушення психіки архетипом Вічної дитини пов'язані зі слабкістю Самості, тобто з незаповненістю психофрактала індивіда і соціуму. Цей архетип опановує переважно чоловіків, які не можуть подорослішати, які є нетерплячими, ні з чим не зв'язаними, ідеалістичними, завжди готовими все розпочати заново, зовні непідвладними віку, безхитрісними, схильними до уявлень і фантазій.
У випадку, коли архетип Вічної дитини поєднується з архетипами Персони (те, ким людина чи соціум хоче, але не може бути; те, що хочуть бачити авторитетне оточення і вона сама, але не те, в чому її справжнє покликання і унікальність) і Великої матері (на негативному полюсі якого - все потаємне, темне, приховане, все, що поглинає, зводить і розбещує, збиває на манівці, зупиняє розвиток і плодовитість), в колективному несвідомому соціуму відбувається те, що готує суспільство до психологічного прийняття тоталітаризму.
Формуючи організаційні структури і методи, що адресуються населенню, сучасна українська влада має враховувати міфологію, яка працює на рівні колективного несвідомого і має свої безперечні закони. Специфіка сьогодення визначається розвитком потужного есхатологічного міфу, що почав працювати на "помаранчевому" Майдані і міг розгорнутися в бік потужних демократичних перетворень тільки за умови певної поведінки лідерів цього міфу. Ті ж методи, якими користується сучасна влада, вважаючи "період розбудови Майдану" знову ж таки перехідним (читай - аномічним, безнормним тощо), є умовою розгортання цього міфу в бік поглинання величезної енергії Майдану і руйнації його мети і очікувань. Тому що, за К. Юнгом: "Коли знаки вічності зникають з обличчя небес, їх знаходить свиня, риється в пошуках трюфелів. Оскільки вони (ці знаки - О. Д.) нанесені міцною фарбою як на вище, так і на нижче; тільки в проклятих Богом в'ялих перехідних просторах їх не вдається знайти" (1, с. 406).
"Помаранчева революція" була грандіозним втіленням есхатологічного міфу перемоги добра над злом, можливістю, яка надавалася вищими силами, архетипами. Це була перерва поступовості.
У Ф. Кафки є притча про історію людини, яка добивалася Закону біля брами Замку. Але могутній вартовий біля перших воріт сказав їй, що далі є багато інших воріт, які охороняються ще сильнішими вартовими. Людина сідає і чекає. Минають дні, роки, і людина вмирає. В агонії вона запитує: чи можливо, щоб ніхто, крім мене, за всі роки так і не побажав добитися до Закону? На що вартовий відповідає: "Ніхто не побажав увійти, тому що ці ворота були призначені тільки для тебе. Тепер я їх зачиняю".
Щоб відчинити ці ворота, українці мають прокинутися і таки стати самими собою.
Література:
1. К. Г. Юнг. Избранное. - Минск, 1998.
2. К. Юнг. Архетип и символ. М.,1991.
3. Душа и миф. Шесть архетипов. К., 1996.
4. Д. Шарп. Незримый ворон. Конфликт и Трансформация в жизни Франца Кафки. - Воронеж, 1994.
5. В. Одайник. Психология политики. - С.-Пб., 1996.
6. В. В. Зеленский. Политическое как психологическое: когда карта становится территорией / Послесловие к кн. В. Одайника "Психология политики".
7. М. Л. фон Франц. Вступительная статья к кн. В. Одайника "Психология политики".
8. Н. Паніна. Молодь України: структура цінностей, соціальне самопочуття та морально-психологічний стан за умов тотальної аномії // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2001, №1.
9. http://www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве