WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психосоціальний невроз “пуер етернус” - Реферат

Психосоціальний невроз “пуер етернус” - Реферат

пов'язане безмежне неусвідомлене відчуття провини, яке можна розглядати як наслідок "непрожитого життя". Можна сказати, що це відчуття формує стиль життя "пуера". "Той шмат світу, з яким він, як і будь-яка інша людина, повинен стикатися день-у-день, завжди в якійсь мірі неправильний, оскільки не падає йому в руки, не біжить назустріч, а чинить опір, вимагає і слухається тільки силу" (1, с. 172 - 173). "Пуер" не має сили на "цей вульгарний світ з його актами громадянської реєстрації, конвертами із зарплатнею і щомісячними внесками за квартиру", бо це не може переважити "містичний трепет ієрогамії" (заглибленості у стародавній архетип шлюбу матері з сином) [там само].
"Пуер" не може усвідомити, що необхідно дати реальності увійти в його життя, що необхідно взяти на себе відповідальність за щось і обов'язково нести її. "Пуер" очікує від психічного чогось, чого зовнішній світ не може йому дати, чогось, чим забезпечувала в минулому, а тепер не забезпечує Велика Матір.
У процесі виборювання незалежності людині необхідно максимально звільнитися від джерел "кланових" цінностей - сімейних чи колективних, має відбутися виокремлення індивіда з колективного. Людина має усвідомити, що цей світ потребує мужності, сміливості і рішучості, особливо в такі найважчі проблемні моменти життя, які ми називаємо перехідними.
Спробуємо проаналізуватисучасну ситуацію в українському суспільстві, яка викликала до життя архетип "пуер етернус" (вічний хлопчик) в масовому масштабі.
Звісно, в цьому соціальному процесі були задіяні як організаційні, так і самоорганізаційні психосоціальні чинники.
До організаційних чинників належить розпад авторитарної держави з її усталеною соціально орієнтованою структурою, руйнація прозорого і зрозумілого для всіх соціального порядку, поразка радянської спільноти зі її системою цінностей, розчинення радянської комуністичної ідеології, яка виконувала важливу доцентрову функцію в психології суспільства, позбавлення кількох поколінь людей звичного і бажаного соціального статусу (згадаємо закриття фабрик і заводів, книжкових видавництв і магазинів, скорочення науковців тощо), економічна залежність і страх, що з'явився замість відчуття впевненості в завтрашньому дні. Як сон, розвіявся міф, в якому перебувало кілька поколінь і який був реальністю в масовій свідомості, а саме - міф про рівність (економічну і психосоціальну, тобто рівність можливостей). Відбулася деконструкція психосоціальних цінностей минулого, від яких можна було б відштовхнутися для подальшої їх корекції і розвитку. До організаційних чинників належала і організаційно-управлінська матриця СРСР, а саме - матриця "демократичного централізму". За механізмом фракталізації вона методом ділення опанувала всі управлінські структури. За допомогою організаційних чинників на радянському просторі легко створювалося "Ми" (навіть там, де ще не було сформоване "Я"). Саме це і слугувало головним чинником безболісного розпаду спільноти під назвою "радянський народ". Проте конкретна людина в тій спільноті почувалася в психологічному плані захищеною і спокійною.
Саме звідси розпочинається дія самоорганізаційних, невидимих, глибинно-психологічних чинників руйнації соціального самопочуття. В основному з причини необхідності щось будувати без фундаменту. Зникли соціальний порядок і логіка життя. Натомість з'явилися екстремальні моделі поведінки і соціальних очікувань. Офіційні політичні події і трансформації проектуються на внутрішню особистісну структуру, стають процесами інтрапсихічними, набувають форми особистісних уявлень, фантазій і, насамкінець, поведінки. Взагалі в нормальному здоровому суспільстві соціальне самопочуття для людини як соціальної істоти є головним показником і чинником індивідуального самоздійснення. На жаль, за радянський період ані соціологи, ані психологи його не вимірювали, обходячись іншим феноменом, а саме - соціальним настроєм (С. Паригін, В. Ядов, В. Чупров та інші). В незалежній Україні соціологи (Є. Головаха і Н. Паніна) почали його вимірювати у формі багаторічних моніторингів, внаслідок чого з'явились дані, якими можна скористатися й отримати певне уявлення про соціальні очікування, потреби і настановлення представників різних поколінь, зокрема - молоді (Н. Паніна). Проте психологічних замірів стану соціального самопочуття на репрезентативній вибірці й досі немає.
Разом з тим, вторинний аналіз соціологічних моніторингів і цільове спостереження дають підстави для опису соціального самопочуття української молоді сьогодні. Більш ніж для інших вікових груп, характерним для молоді є розпливчатість і надто швидка зміна цінностей, життєвих стилів і брак морально-етичних і політичних переконань. Це пояснюється зникненням в суспільстві ідеології, культурних і релігійних переконань, розгубленістю перед постмодерністською множиною культурних альтернатив, для засвоєння і диференціації яких не вистачає ні часу, ні бажання, розмиванням національної і особистісної ідентичності, відчуттям безмежної свободи і вседозволеності, культом грошей, безвідповідального експериментаторства в суспільстві, відчуттям тривоги і провини, духом цинізму щодо духовних (в тому числі й етичних) цінностей і розчаруванням в науці. Все разом (соціальні, культурні, екологічні і технологічні загрози) підриває найсуттєвішу потребу людини - потребу в "символічному безсмерті", яка задовольняється в нормальному суспільстві через народження і виховання дітей, створення продуктів мистецької або наукової творчості, через віру тощо. Заповнення психологічних порожнеч починається ще в школі через вживання спиртного, наркотиків і сексу. Любов як духовне і душевне зникає, а секс "вживається" так само, як все інше - для набуття субкультурної ідентичності.
Невроз "ПЕ" став однією з поширених і тривожних ознак молодіжної субкультури в Україні, а вікові і професійні межі цієї субкультури значно розширились порівняно з минулими роками.
До цієї ж культури "прилучилися" й сучасні політики, яких вже важко диференціювати навіть на лівих чи правих, не кажучи вже про серйозних чи веселих, порядних чи авантюристів, професіоналів чи дилетантів тощо. Політичні структури, як і колективна свідомість, є відображенням психосоціального розвитку суспільства в цілому.
Патологічний розвиток суспільного буття породжує патологічні організаційні структури на всіх рівнях. Особливо - на політичному. Досить поглянути на Верховну Раду з її головним діючим компонентом - депутатами, щоб погодитися з цим твердженням. Адже не треба емпіричних досліджень, аби побачити
Loading...

 
 

Цікаве