WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психосоціальний невроз “пуер етернус” - Реферат

Психосоціальний невроз “пуер етернус” - Реферат

але, по суті, однакових її носіїв), тіло (немає пальця, який би можна було не впізнати, але не має жодного повторення візерунку його шкіри); хвороба (будь-яка хвороба, наприклад, грип має стільки проявів на мікрорівні організму, скільки людей на нього хворіють); немає однакового листочка на одному дереві (хоча всі вони мають одну форму); немає однакового меду у різних пасічників тощо. Подібно до цього живе, розвивається, проявляє себе і людська соціальність: однакова ситуація на території певного суспільства наче матриця породжує явища одного типу.
Покоління "ПЕ" народжується з надр авторитарного соціуму з переважанням патерналістських цінностей так само, як окремий індивід з цим діагнозом формується під впливом авторитарної матері з переважанням стереотипного світосприймання. В результаті маємо те, про що не раз говорив К. Юнг: в діалозі жінки з "пуером" на тему "чоловічого" і "жіночого", якщожінка говорить мовою Анімуса (архетипу чоловічого) з Анімою (архетипом жіночого) свого коханого, керівника, чоловіка тощо, відбувається драматична сцена. Кожний, у кого вистачить почуття гумору, аби вислухати цю розмову, буде вражений буянням загальних місць, затертих банальностей і трюїзмів, грубими перекрученнями і браком будь-якої логіки. Тобто, маємо типовий афект, перевантажений запальністю.
Так само в ситуаціях, що потребують відповідальності, почуття власної гідності і власного серця, впадають в подібний афект владні сини України, що вийшли з-під соціалізації авторитарної КПРС або, пізніше, з-під КПРС-ної матриці наших владних структур. Український народ втомився від такого стилю діалогу з політичною владою. Ним же переймаються, на жаль, і провідні журналісти.
Подібні "афективні розмови" знижують загальний рівень стосунків, наближаючи їх до рівня колективного несвідомого, де головною цінністю є інстинктивний самозахист, що в соціальному житті призводить до саморуйнування. З-під людських стосунків вибивається грунт, бо психічна інфляція (манія величі або комплекси неповноцінності, що супроводжують процес формування стосунків у "пуера") робить неможливим взаємовизнання, без якого стосунків не буває. Це замкнене коло може розімкнутися тільки за умови перемоги чоловічого в чоловікові, індивідуальності над стереотипністю, індивідуації (самореалізації душі) над невизначеністю і неусвідомленого почуття провини перед власним непрожитим життям. "Пуери", які не бачать в собі ознак "пуера", перебувають у стані відокремленості від самих себе, а це для них і для тих, хто з ними - трагедія.
Досить (після переліку основних рис "пуера") прискіпливо подивитись на нашу владу, управлінські, бізнесові, освітянські, культурні та інші соціальні структури, на наших синів, онуків та чоловіків, і ми всюди знайдемо "пуера". З цього переліку видно, що йдеться переважно про "чоловіче" в українському суспільстві. "Жіноче" теж страждає, бо елементи цілісності не бувають відокремленими одне від одного. Можна сказати, що страждає цілісність, тобто суспільство.
Отже, невроз "ПЕ" - це такий стан психіки (індивідуальної або колективної), який надто довго несе в собі підліткові ознаки. Як правило, він асоціюється з неусвідомленою прив'язаністю до материнських цінностей, тобто - до власної безпеки, комфорту, впевненості в тому, що тебе люблять, жаліють, допомагають, захищають, що не треба долати труднощів і за когось або за щось відповідати. Для цього неврозу характерним є так зване умовне життя його носія (К. Юнг, М. фон Франц, Д. Шарп та інші). Матір при цьому відіграє роль "загонича на полюванні" (Ф. Кафка). Життя "пуера" - це непродуктивне існування в реальному повсякденні, це схоже на сон внутрішнє життя, відокремленість. "Пуера" часто жаліють, а, отже, люблять саме за те, що він самотній, ніби покинутий. Основне енергетичне і психологічне підживлення він отримує в інших краях, від інших коренів... Не тут, не в реальності... Меланхолія, розчарування, життя між двома світами - і в жодному з них він не почувається вдома. Психологічний стан "пуера" - не щастя, але й не нещасливість, не байдужість, не слабкість, не втома, не цікавість (що обертається дійсними справами). "Пуер" не знає, чого хоче. А той, хто не знає, чого йому справді потрібно, не спроможеться на вчинок. Брак такого знання означає незнання того, ким (а точніше - чим) насправді є "пуер". Найболючий конфлікт виникає у зв'язку з вибором між небезпекою і свободою.
Всередині "пуера" - дві субособистості, кожна з яких вимагає задоволення і не може поступитися своїм суверенітетом. Складне завдання для "пуера" в такому випадку - зберегти напругу між цими субособистостями з метою прояснення: хто ж він такий і чого хоче? К. Юнг говорив, що ніхто не зможе пізнати себе, поки не дізнається, чим, а не ким він є (що - це психофрактал, психіка, душа). Тільки те, що насправді є самим собою, може зцілити, вважав К. Юнг.
Будь-який потенціал людини обертається проти самої людини і стає негативним, якщо не реалізується в житті. На думку М. фон Франц, людина не може жити без стійкої віри в існування чогось, що неможливо зруйнувати в ній самій. Водночас вона може прожити все життя, не знаючи про існування цієї сутності і своєї віри в неї.
Сприйняття життя як тюремного ув'язнення проходить через всю психологію "пуера", він опиняється ув'язненим у своїй психіці і сам собі - власним ревізором. В'язниця - це і є відмова від самоздійснення і самоприйняття. Наявність підліткового настановлення свідомості "пуера" обумовлює його небажання визнавати існування обмежень. Стикаючись з ними, він впадає в стан роздратування. Це призводить до прояву пихатості, гордовитості і зарозумілості, що є ознакою психічної інфляції його "Я".
Страх "пуера" перед реальністю іде поряд із впертим небажанням стояти на власних ногах. Він може перебувати в такому стані безкінечно довго. Життя "пуера" в більшості випадків можна кваліфікувати як "тимчасове", "попереднє". А коли людина живе "попереднім" життям, її несвідоме перебуває в стані постійної роздратованості або агресії. Які б справи не виникали, все це не те, до чого "пуер" прагне, і у нього завжди зберігається ілюзія, що колись, у майбутньому з'явиться в його житті щось реальне, справжнє. Таке настановлення призводить до постійної внутрішньої відмови зв'язати себе обов'язком моменту. У "пуера" немає відчуття своєї безпосередньої причетності до життя. Начебто він ще не народився. Начебто він несправжній.
І ще - величезний страх перед відкриттям самого себе. Перед тим, що мало відбутися ще в підлітковому віці. І саме з цим страхом
Loading...

 
 

Цікаве