WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічне дослідження страхів у дітей молодшого шкільного віку - Реферат

Психолого-педагогічне дослідження страхів у дітей молодшого шкільного віку - Реферат


Реферат на тему:
Психолого-педагогічне дослідження страхів у дітей молодшого шкільного віку
Молодший шкільний вік - важливий етап дитинства, від позитивного перебігу якого залежить розвиток інтелекту особистості, бажання й уміння навчатися, віра у свої сили і, поза всяким сумнівом, подальша життєдіяльність людини. Як не прикро, але саме в цей період у дитини може виникати страх перед навчальним процесом. Адаптація 6 - 7-літньої дитини до школи може тривати навіть рік, а то й більше. І залежить це переважно від класного керівника, батьків та, звичайно, шкільного психолога. Вчитель може ненавмисне підвищувати рівень тривожності у дитини, спровокувати "шкільні страхи".
Проблема психолого-педагогічного дослідження феномена страхів є актуальною, в першу чергу, тому, що педагог і психолог спроможні позитивно впливати на тривалість адаптаційного періоду школяра, оптимізувати його емоційний стан і розвиток пізнавальних процесів шляхом зниження тривожності і кількості страхів.
Вивчали проблему виникнення страхів такі вчені, як, зокрема, Ю. Щербатих, Ф. Ріман, К. Ізард, П. Симонов, А. Рибаков, Є. Івлева, С. Керкегор, Я. Рейковський. Особливу увагу цьому питанню приділяли Т. Сімсон, М. Кузьміна, Л. Лебедєва, Л. Костіна, Н. Імедадзе, Ф. Зімбардо, Л. Макшанцева, Є. Савіна, Н. Шаніна, Д. Соколов, В. Оклендер, В. Астапов. А зпочатковано відповідні дослідження ще у працях А. Захарова, А. Прихожан, Г. Еберлейн.
У загальному вигляді проблема вивчення дитячих страхів здається майже завершеною: проаналізовано детермінанти виникнення страхів, наслідки цього явища, запропоновано цікаві форми психологічної корекції. Але, на нашу думку, питання психолого-педагогічного дослідження страхів саме у молодших школярів залишається не зовсім вирішеним.
Людина отримала у спадщину від пращурів комплекс якостей та емоцій, які дозволяють пристосовуватися до оточуючого середовища. Емоції і переживання, притаманні особистості, можна умовно поділити на дві групи. Перша - емоції позитивні, які викликають бажання досліджувати об'єкти і явища світу. Друга група емоцій спрямована на захист організму від негативного впливу середовища. Такі реакції допомагають уникати всіляких загроз. Однією з важливих емоцій другої групи є страх. Страх можна розглядати як афективне (емоційно загострене) віддзеркалення у свідомості певної загрози життю людини чи її благополуччю.
Вчені-психологи, як засвідчує аналіз наукової літератури, сходяться на тому, що страх тісно пов'язаний з почуттям тривоги [1; 7; 9; 10; 12]. Так, В. Астапов вважає, що страх - це реакція на конкретно існуючу загрозу, а тривога - це стан передчуття неприємної події без видимої причини (вона існує тільки у свідомості людини). Аналізуючи конкретні випадки стану напруги, В. Астапов доходить висновку, що встановити таку різницю дуже непросто. Важко сказати про певну реакцію, страх це чи тривога, або чого в ній більше - тривоги чи страху, або в який момент страх переходить у тривогу і навпаки. Проаналізувавши дослідження зарубіжних колег, вчений висловлює думку, що тривога - це базисна реакція, загальне поняття, а страх - вираження такої ж якості, але в специфічній об'єктивованій формі [1].
П. Тілліх вважає, що страх і тривога неподільні - вони іманентно пов'язані одне з одним. Жало страху, на його думку, це тривога, а тривога прагне перетворитися на страх [9].
Психотерапевт М. Литвак пропонує розглядати тривогу як емоцію, котра виникає при загальній оцінці ситуації як несприятливої. Якщо ліквідувати джерело тривоги не вдається, то тривога переходить у страх. На його думку, страх - це результат тривоги та мислення [7].
Ми розглядаємо тривогу на відміну від страху як не завжди негативне почуття, адже вона можлива й у вигляді радісного хвилювання, очікування.
Емоційно неблагополучна дитина, залежно від психічної структури особистості, життєвого досвіду, взаємин з батьками й однолітками, може відчувати як тривогу, так і страх. Спільним початком виникнення почуття і страху, і тривоги є занепокоєння. Воно виявляється в тім, що дитина розгублюється, коли її про щось запитують, не знаходить потрібних слів для відповіді, говорить тремтячим голосом, а часто й замовкає.
Значна кількість розвідок, присвячених дитячим страхам, дають змогу підійти до проблеми психолого-педагогічного дослідження страхів у молодшому шкільному з опертям на солідну наукову базу.
Отже, об'єкт нашого дослідження - страхи у дітей молодшого шкільного віку. Предмет дослідження - особливості психологічної діагностики страхів у дітей молодшого шкільного віку. Мета роботи - виявлення особливостей дитячих страхів за допомогою розробленого комплексу взаємодоповнюючих експериментально-психологічних методів діагностики.
Методологічну частину дослідження як в теоретичній, так і в емпіричній частині становили основні принципи психології та методики системного підходу.
Психодіагностичний комплекс включав такі методи: проективна методика діагностики шкільної тривожності (модифікація тесту Р. Темл, М. Дорки та Ф. Амен), дитячий аперцептивний тест САТ та малювання страхів. Ці методи продуктивно доповнюють одне одного та дозволяють побудувати повну картину емоційного стану дитини.
Завдання проективної методики діагностики шкільної тривожності - дослідження тривожності дитини стосовно низки типових для неї життєвих ситуацій спілкування з іншими людьми. Тривожність у цьому тесті розглядається як вид емоційного стану, функція якого полягає у забезпеченні суб'єкта на особистісному рівні і залежить від негативного емоційного досвіду в схожих ситуаціях. Підвищений рівень тривожності свідчить про недостатню емоційну пристосованість дитини до тих чи інших соціальних ситуацій, надає інформацію про характер стосунків дитини з однолітками та дорослими в сім'ї і школі [1].
Експериментальний матеріал - комплект малюнків для молодших школярів із зображенням ситуацій, типових для дітей цього віку. Кожна пара малюнків відображає відносини дитини з батьками, з педагогом, з однолітками. Малюнки двозначні - вони можуть трактуватися і як емоційно негативні, і як емоційно позитивні - залежно від досвіду поведінки в аналогічній ситуації. Кожен малюнок має два варіанти: для хлопчиків (на малюнку зображений хлопчик) та дівчаток (на малюнку зображена дівчинка). Малюнки слід показувати у певній послідовності, сам на сам. Показуючи дитині малюнок, необхідно обов'язково запитати: "Як ти гадаєш, яке у дитини буде обличчя, веселе чи сумне? Чому ти так думаєш?" [11].
Методика САТ належить до проективних, і пропонована схема інтерпретації не єдино можлива, а лише орієнтує дослідника, який прагне проникнути у внутрішній світ дитини. Перевагою цього тесту є те, що проективні способи сприяють утворенню сприятливого клімату в процесі роботи. Дитина швидко встановлює контакт, цікаві завдання стимулюють дитячу творчість і фантазію часто на рівні гри [8].
При обстеженні за допомогою CAT необхідно враховувати насамперед загальні вимоги,пропоновані до тестування дітей. Потрібно встановити з дитиною добрий контакт. При проведенні обстеження варто звертати увагу не тільки на зміст розповіді і тон голосу, швидкість реакції і відповіді, на те, виявляє дитина байдужість, уважність чи ні. Якщо дитина перериває розповідь і пропонує несподіване закінчення, відповідає квапливо, понизивши голос, з ознаками хвилювання, відмовляється відповідати, наполегливо проявляє бажання почати все спочатку, то це ознаки життєвої реакції на проблеми, порушені даним матеріалом. Стимульний матеріал має бути поза полем зору випробовуваного, за винятком картинки, з якою ведеться робота (малим дітям подобається гратися з усіма картинками відразу, обираючи навмання одну для розповіді).
Картинки САТ пронумеровані і проранжовані у певній послідовності, і тому їх варто пропонувати дитині саме в такому порядку. Але тест можна скоротити й до кількох питань, що висвітлюють специфічні проблеми. Ми звертаємо увагу, перш за все, на наявність страхів і тривожності, а також на агресивні тенденції.
Останньою у дослідженні використовувалась методика, що передбачала малювання страхів. Це завдання ставиться вже тоді, коли психолог добре познайомився з дітьми і рівень довіри до нього підвищився.
Відомо, що малювання є одним із засобів збагнення своїх можливостей, вираження різного роду емоцій, у тому числі й негативних, зниження тривожності та кількості страхів. Однак це не означає, що дитина, котра активно малює, може нічого не боятися - просто в неї зменшується ймовірність появи страхів, що саме по
Loading...

 
 

Цікаве