WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія перемоги: віртуальні та реальні чинники - Реферат

Психологія перемоги: віртуальні та реальні чинники - Реферат

нашої, суб'єктивної, точки зору саме ця системна помилка багато в чому визначила результати "помаранчевої" революції. З іншого боку, деякі політологи потрапили ну в дуже незалежні, тому що їм відмовили у штабі біло-синіх. Як то кажуть, не було б щастя та нещастя допомогло...
За твердженням журналу "Кореспондент", у мешканців наметового містечка на майдані Незалежності в середині січня вже починалась фаза емоційного вигоряння. Спочатку була ейфорія, потім - максимальне піднесення, під кінець кожен десятий потребував допомоги [17]. То ж події на Майдані закінчилися напрочуд вчасно...
Водночас помилковою видалася спроба імпортних політтехнологів розколоти суспільство, використовуючи примару ксенофобії. Мало хто з виборців зреагував на спроби "роздмухати" цю проблему. Українське суспільство виявилось мудрішим, ніж автори цього задуму. Як свідчать дослідження соціологів Російського аналітичного центру Ю. Левади, ставлення українців до росіян (на січень 2005 р.) більш ніж позитивне: 37 % опитаних ставиться добре, в цілому добре - 46 %, негативно - 12 %, утримались від відповіді - 5 % [15]. Отже, спроби протиставити виборців за вектором "Схід - Захід" виявилися малопродуктивними і принесли його розробникам більше клопоту, ніж користі.
Повертаючись до тлумачення доктором психологічних наук Г. Баллом поняття "патріотизм", яке він розглядає, стверджуючи, що "любов до Батьківщини не протиставляється іншим цінностям, не обмежується негативними емоціями й настановленнями щодо інших націй і водночас наповнюється позитивним змістом" [7, c. 63], зробимо висновок. А саме: спроби деяких сил діяти під гаслами примітивного націоналізму, шовінізму чи сіонізму виявилися спробами минулого століття. Тим більше, якщо порівнювати їх з масовими проявами доброзичливості і толерантності під час помаранчевої революції.
Тим часом, Україну, можливо, очікує інша справді серйозна проблема. А саме - процес постійної зміни політичних еліт. Реально йдеться про "розкручування" своєрідної спіралі зміни еліт. Термін перебування на політичному Олімпі для кожного з нових поколінь політиків може виявитися значно коротшим, ніж вони розраховували. Адже "результати виборів цілком можуть відкрити дорогу для кількох масштабних циклів зміни еліт" [16].
В цьому випадку характер зміни еліт може стати вимушеним, а не добровільним. Можна навести вислів журналіста Ю. Макарова: "Якби політики знали, як саме їх будуть оцінювати після того, як вони втратять владу, то, можливо, поводилися б зовсім інакше" [20]. Оскільки проблема "перманентної" люстрації може виявитись для української еліти тим лабіринтом, куди буде легко увійти та дуже важко вирватись із нього.
Як говорить китайське прислів'я, "квітка сьогоднішньої перемоги несе в собі паростки завтрашньої поразки". Тож якщо пригадати, з якими гаслами перемогла команда Л. Кучми 1994 року, то головними з них були: необхідність змін, прагматизм, порядність. А вже потім сталося так, як казав Л. Кравчук: "Маємо те, що маємо". А саме, до когось із переможців якісь добродії завезли шкіряний диван, інший член команди у закритому режимі захистив докторську дисертацію з відкритої тематики і так далі... Все починалося з дрібниць.
Якщо пригадати деякі дії нової влади (епопею із забороною реекспорту нафти, обставини підписання новим Президентом указів про призначення голів обласних адміністрацій, не завжди зрозумілі призначення та звільнення посадовців тощо), то можливі варіанти... Якщо ж до цього ще додадуться якісь звинувачення про службову нескромність (оплату за рахунок держави приватних відряджень за кордон, нецільове використання державної власності, фінансові афери тих, хто підтримав В. Ющенка, чи, скажімо, приписування собі неіснуючих дипломів про освіту і вчені звання), то китайське прислів'я цілком зможе довести свою універсальність. Сюди ж можне віднести й те, що не спостерігається чіткої концепції взаємодії центральної влади зі східними та південними регіоналами. Оскільки, як на нашу суб'єктивну думку, серед них домінує несприйняття тих ідей, які нова влада їм пропонує. Тобто, цілком можлива й регіональна конфронтація на рівні пересічних громадян (ксенофобія тощо). Єдиним винятком можна вважати позицію Ю. Тимошенко, яка прагне знайти спільну мову з виборцями східних і південних регіонів.
Якщо ж виходити з того, що нинішня влада та опозиція врахують свої помилки, то цілком можлива ситуація, коли "нові еліти безумовно сформують свої національно-орієнтовані тренди ідентичності не лише в політиці, економіці, а й в культурно-гуманітарній сфері" [16].
Сумна доля тих, хто організував Жовтневу революцію, має навчити нинішні еліти мистецтву компромісів. Оскільки механізм репресій, запущений в СРСР наприкінці 1920-х років (можливо, як тактичний прийом), перетворився на стратегічний метод розв'язання будь-яких проблем. Чи уникне нова влада такої спокуси? В усякому випадку, симптоматичним є поява тверджень типу: "Багато політиків будуть штучно витіснені в опозицію" [23, c. 14]. І хоча представники Партії регіонів пояснюють це тим, що "нова влада немовби взяла циркуль і окреслила коло своїх, в яке вже ніхто потрапити не в змозі"[23, c. 14], дії влади доведуть, чи були такі факти системними, а чи тільки випадковими. Звичайно, це залежить від того, які тенденції в середовищі нової влади переможуть. Будемо виходити з оптимістичного прогнозу: деякі експерти переконані, що Україна поступово дистанціюється від свого північного сусіда. Тому що, як пророкують аналітики, "розмиваються спільні ціннісні платформи: Росія будуватиме сильну державу, а Україна - державу ситих людей" [16].
Успішність функціонування економіки України залежить не стільки від правової бази (це трюїзм), але, в першу чергу, від формування національної ідентичності української нації та державної ідеології як стрижня існування держави, зорієнтованої на соціальний захист громадян та забезпечення їх інтересів.
Література:
1. Пискун В. Кто ответит за гегемона? / Зеркало недели, №53, 2004.
2. Фесенко В. "Спойлери", "джокери" та інші громадяни / День, 29.07.04.
3. Жданов І., Якименко Я. Формула помаранчевої перемоги / Дзеркало тижня, №2, 22.01.05.
4. Зинченко А. Власть плохо знала свой народ / АиФ в Украине, №50, 2004.
5. 1-ый канал, Москва, программа В. Познера "Времена", декабрь, 2004.
6. Макаров О. Кривавий хлопчик / Дзеркало тижня, №53, 2004.
7. Балл Г. О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне, 2003 - 128 с.
8. Поровский М. И. / Философия разведки (сост. Г. К. Ковтун), К.; Президент, 2001 - С. 340 - 345.
9. Почему Россия заняла 124-е место из 161? / АиФ в Украине, №5, 2005.
10. Данченко И. Избирательные кампании с административным ресурсом / Рекламные технологии, №3, 2004. - С. 14 - 16.
11. htt://www. inosmi. ru (stories) 01|06 Д. Куликов, Полит Ру. 15.10.03.
12. Солнышков А. Ю. Дедовщина: тип отношения к "значимому другому" / Социс, 2004, №6. - С. 45 - 53.
13. http://yaitsya.com. ua
14. Васильев Г. Исповедь на заданную тему / АиФ в Украине, №52, 2004.
15. Почти все украинцы любят россиян / МК в Украине, 12 - 19.01.05.
16. Бедрик Р. Від багатовекторності до громадянської зовнішньої політики / День, №11, 2005.
17. http://www.korrespondent.net/display. 13/12/04
18. Зливков В. Вибори і використання кризового менеджменту / Соціальна психологія, №2, 2004. - С. 49 - 60.
19. Файер С. А. Приемы стратегии и тактики предвыборной борьбы: PR-секреты общественных отношений. "Ловушки" в конкурентной борьбе. Механизмы политической карьеры. - СПб: "Стольный град", 1998 - 138 с.
20. Макаров Ю. Канал "1+1", програма "Документ", листопад 2003 р.
21. fidie@united.com.ua
22. Мамаев Ш. Новый ГУУАМ / Эксперт, №9, 2005 - С. 44 - 47.
23. Вуйко Б. Те же самые и кто-то третий / Эксперт, №9, 2005 - С. 10 -17.
www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве