WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічний портрет злочинця - Реферат

Психологічний портрет злочинця - Реферат

можливість встановлення психологічного (суб'єктивного) змісту його дій, а також пояснення спонукань, дозволяють аргументовано висунути версію про ознаки особистості, яка вчинила злочин. Та необхідно визнати, що існує ризик одержати недостовірні результати при аналізі делікту методом "портретування". Причини цього багато в чому залежать від того, що слідчі віддають перевагу стереотипним судженням, упередженій спрямованості розслідування.
Об'єктивність висновків про особистість злочинця у психологічному портреті забезпечується низкою загальних правил аналізу матеріалів кримінальної справи (С. Богомолова, В. Образцов, 2003):
1. Відмовою від передчасних узагальнень і висновків.
2. Варіативністю припущень. Вивчаючи розвиток здібностей дослідника, Є. Регирер стверджував, що він "...повинен тримати свою уяву "на прив'язі", поступово охолоджуючи себе судженнями про можливість та ступінь імовірності. Необхідно частіше розглядати припущення: "якби", "припустимо, що" та усілякі передбачувані ситуації, пов'язані з певним ризиком думки".
3. Багаторазовістю спостережень (повторюваністю) проявів особливостей особистості в інших обставинах і діях. Ця вимога припускає враховувати, що "...та сама форма поведінки є, з одного боку, реалізацією багатьох індивідуально-особистісних тенденцій і особливостей, з іншого боку - має різні об'єктивні відображення-сліди. Тому зробити висновок про ту чи іншу особливість особистості передбачуваного злочинця можна лише на основі аналізу багатьох форм його поведінки, відображених у різних криміналістичних елементах злочину".
4. Контролем за допомогою інших методів дослідження (наприклад, спеціально організованого експерименту).
5. Виявленням протиріч у логіці дій злочинця, обставинах події.
6. Системністю. Окремі об'єкти поєднуються в системи, комплекси, обумовлені сутністю досліджуваних явищ, з дотриманням такого порядку "спостереження", щоби жоден істотний для розслідування об'єкт не опинився поза увагою. При цьому оцінюється значення одного факту в системі інших фактів. Нове знання - висновок порівнюється з відомим та іншими знаннями. При альтернативних гіпотезах про особистість перевага віддається тій, котра підтверджує значні підстави в сукупності обставин злочину.
Бесіди із свідками базуються на встановленні психологічного контакту. Треба визначити, до якої групи належать свідки. Це допомагає систематизувати отриману інформацію, об'єктивно оцінити ситуацію та врахувати вплив реактивних психологічних станів для визначення ступеня адекватності свідчень стосовно події. Такі особливості свідків, як темперамент, вік, стать, соціальне становище, родинні зв'язки з учасниками подій, шкідливі звички, нормативність поведінки, фізичні хиби (наприклад, поганий зір, слух тощо) значно впливають на алгоритм проведення роботи. Спілкування зі свідками відбувається на основі знань про особливості формування свідчень різних людей на стадії сприйняття просторово-часових відносин, зовнішності особи та її дій, про особливості запам'ятовування свідками обставин події, особливості відтворення свідчень тощо, що має найсуттєвіше значення для побудови реальної картини того, що відбувалось.
На заключному етапі цього виду роботи психолог оцінює, аналізує та систематизує одержану від свідків інформацію і встановлює взаємозв'язки між фактами та подією.
Достовірність психологічного портрета злочинця залежить від роботи з потерпілим, якщо він лишився живим. Треба враховувати: його емоційний стан; психологічну готовність до сприйняття психотравмуючого чинника, яким є ситуація вчинення злочину; психологічні особливості його особистості.
За результатами бесіди з потерпілим можна уточнити найдрібніші моменти події, поведінки, емоційних проявів, зовнішності злочинця, які б могли характеризувати його особистість.
При складанні психологічного портрета злочинця після його затримання можуть використовуватися наступні методи, які дозволяють всебічно та конкретніше вивчити його якості, ціннісні орієнтації, життєві позиції тощо: узагальнення незалежних характеристик, вивчення життя і діяльності злочинця, бесіди, спостереження, психодіагностичні заходи тощо.
Метод узагальнення незалежних характеристик дозволяє виявити риси характеру, які впливають на способи досягнення цілей (ризикованість, обережність, винахідливість, наполегливість, раціональність та інше), мотиви й стиль діяльності, місце злочинця в ієрархії груп, у сім'ї, на роботі, серед друзів, особливості поведінки в умовах групової діяльності тощо. Цей метод полягає у збиранні відомостей про особливості поведінки злочинця зі слів людей, які його знають, з письмових свідчень, характеристик з місця навчання, роботи й узагальнення отриманої інформації для визначення стійко повторюваних у повідомленнях різних людей властивостей злочинця. Ті психологічні особливості, на які опитувані вказують частіше, як правило, і є справді об'єктивними і притаманними підозрюваному.
Біографічний метод вивчення людини передбачає психологічний аналіз життєдіяльності людини та є одним з основних методів психологічного вивчення особистості. Цей метод полягає у систематизованому нагромадженні відомостей біографічного характеру, аналізі та розгляді фактів із життя людини, для з'ясування її психологічної обумовленості мотивами поведінки, мотивацією та цілями дій, а також характерних особливостей, що проявляються у вчинках, когнітивній сфері, характерологічних рисах, вольових якостях та інших психічних властивостях.
При психодіагностичному вивченні особистості злочинців можуть використовуватись такі методики (М. Зайцев, О. Комаров, 2003): "Характерологічний опитувальник" К. Леонгард; "Тест Люшера"; "НПН-А"; "Неіснуюча тварина"; "Тест Кеттелла"; "Шкала самооцінки" Ч. Спілбергер, Ю. Ханін; "Опитувальник Айзенка з дослідження екстраверсії- інтроверсії та нейротизму";"FPI" А. Крилов, Т. Ронгинська; "УСК"; "Методика діагностики міжособистісних відносин" Т. Лірі; ММРІ; "Life Line".
Нині не існує єдиної системи класифікації злочинців, тому при складанні психологічних портретів можна використовувати такі типологічні схеми вивчення особистості злочинця.
За ознаками антисуспільної спрямованості поведінки в основу типології особистості покладено її ставлення до суспільних цінностей.
1. Негативне ставлення до найважливіших благ: життя, здоров'я, честі, спокою тощо. Таке ставлення полягає в основі навмисних агресивно-насильницьких злочинів - вбивств, тілесних ушкоджень, зґвалтувань, образ, а також більшості випадків хуліганства.
2. Корисливі тенденції, пов'язані з ігноруванням принципу розподілу матеріальних благ за працею, права державної власності та особистої власності громадян. Це характерно для вчинення крадіжок, хабарництва та інших корисливих злочинів.
3. Індивідуалістичне ставлення до соціальних вимог, службових, сімейних та інших обов'язків. Такі антисоціальні риси визначають вчинення певних господарських злочинів, злочинів проти порядку управління, правосуддя, військових злочинів тощо.
4. Легковажне, безвідповідальне ставлення до соціальних цінностей та своїх обов'язків стосовно них, що проявляється у різних злочинах з необережності.
На основі цієї класифікації виокремлено такі типи злочинців:
1. "Випадковий" - вперше вчинений злочин, який суперечить загальній соціально-позитивній спрямованості, що характеризується
Loading...

 
 

Цікаве