WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічний портрет злочинця - Реферат

Психологічний портрет злочинця - Реферат

натовп людей нерухомо стоїть навколо жертви аварії, і лише хтось один нахиляється, щоб допомогти. Ця дія є "індивідуальною". Слід оцінювати ступінь відповідності такої дії діям тієї ж людини в інших ситуаціях. Чим частіше людина діє однаково у різних ситуаціях, тим більше її поведінка обумовлюється особистісними чинниками.
Приклад - "метро": у серії злочинів, вчинених одним злочинцем, простежувалися істотні розбіжності в об'єктивних параметрах ситуаційних умов, а саме: за часом доби; за якісною характеристикою простору - "замкнуте" (горище, підвал, під'їзд тощо), "відкрите" (лісосмуга, пустир, вулиця тощо); за віком жертв, які обираються, та їх статтю. У них об'єктивно існували істотні розбіжності. Злочини відбувалися як у тих, так і в інших ситуаційних умовах. Та у всіх випадках умови ситуації злочину мали одну спільну ознаку: простір місця події завжди був поблизу якоїсь станції метро. Така дія проявлялася стабільно (у різних ситуаціях) за однотипним вибором (усвідомленому чи безсвідомому) місця вчинення злочину, виходячи з однієї його характеристики - незначної віддаленості від станцій метро - необхідно розглядати як "індивідуальну дію".
Правило виявлення "індивідуальної дії" на основі встановлення стабільності дії у часі. Характерним для цього правила є оцінка ступеня відповідності реконструйованої дії діям тієї ж людини в аналогічних ситуаціях у минулому.
Приклад - "приховування": у серії злочинів, вчинених тією ж самою особистістю, простежується закономірність: у шести із семи епізодів злочинець після здійснення вбивства нічого не робив, аби приховати труп. Лише в одному випадку - п'ятому за ліком, труп був переміщений з наступним його переховуванням. У цьому випадку порушена закономірність у поведінці. Отже, дію з переміщення трупу з наступним його прихованням необхідно вважати "індивідуальною".
Прийом психологічної інтерпретації поведінки злочинця (індивідуальних дій). Завдання: пояснити, психологічно визначити "індивідуальні дії" злочинця. Психологічними прийомами інтерпретації таких дій виступають:
Правило пояснення причин "індивідуальної дії" "сильними властивостями" особистості, що визначила вибір цієї дії серед можливих інших.
1. Висувається версія, що в "індивідуальній дії" проявилися (можливо, акцентуйовано) будь-які з таких параметрів особистості: спрямованість (потреби, мотиви, установки, життєві плани, концепції, ціннісні орієнтації, схильності, смаки); соціально-психологічні особливості поведінки (у тому числі демографічні, культурні, соціальний і міжособистісний статус, ролі, стилі життя та спілкування); характерологічні якості (характер, акцентуйовані властивості особистості); психічні властивості і процеси (особливості інтелектуальної, емоційно-вольової сфери, сприйняття, уваги, мови); операційні характеристики (звички, уміння, навички, знання); біопсихічні властивості (статеві, вікові, соматичні, фізіологічні, морфологічні, патологічні властивості, темперамент); особливості сексуальної сфери (сексуальна орієнтація, біологічні і соціальні детермінанти особистісної проблеми).
2. Оцінюються дії злочинця в контексті зазначених вище особистісних параметрів (необхідно пов'язати встановлені особливості у діях злочинця з будь-якими його параметрами, спроможними пояснити ці дії). Приклад - "допомога" (див. вище). "Індивідуальну дію" з надання допомоги можна інтерпретувати так: цю людину, мабуть, відзначає велика готовність до допомоги. Можливі й інші внутрішні причини, що пояснюють таку поведінку. Можливо, він має стосунок до медицини, готовий виконати професійний обов'язок, є близькою людиною для потерпілого тощо.
Правило пояснення причин "індивідуальної дії" "операційним змістом" передбачає вибір цієї дії серед можливих інших.
1. Висувається версія, що в "індивідуальній дії" реалізувався досвід минулих способів дії, що містить у собі надбані навички: професійні, побутові, пов'язані з захопленнями тощо, а також звички (феномен "операційного змісту" як механізм вибірковості проявляє себе, як правило, на підсвідомому рівні реалізації, іноді відзначаючись незвичним для ситуації способом дії, вживання предмета, що відрізняється від оптимального варіанта поведінки).
2. Необхідно пов'язати встановлені навички, звички, знання, уміння з ознаками і властивостями особистості як здатними пояснити виявлену особливість поведінки (тобто, необхідно дати смислову інтерпретацію "індивідуальної дії" злочинця).
Приклад: на пустирі виявлено труп. У 200 метрах від нього (на стежині, що веде до житлового масиву) за парканом приватного володіння знайдено зім'яту ганчірку зі слідами крові. Слідством встановлено: місцем злочину є місце виявлення трупа; кров на ганчірці належить потерпілій. Звідси слідчий, у рамках реконструкції дій злочинця, робить припущення, що злочинець для приховування слідів причетності до злочину розпочав дії зі знищення слідів крові на руках. Для цього він підняв ганчірку, і, витираючи нею на ходу руки, втік. Особливості умов (наявність калюжі, піску, трави, нарешті - одягу потерпілої), які могли бути альтернативним засобом досягнення мети, з одного боку, а з іншого - нетиповість вибору способу знищення доказу, дозволили зробити припущення про можливу природу існування причини, що вказує на обраний спосіб дії, у якому можна побачити специфічний операційний склад - неквапливе (ніби "між іншим") витирання рук ганчіркою.
В результаті було висунуто версію про ознаку винного, а саме: рід професійної діяльності злочинця, ймовірно, пов'язаний з використанням пально-мастильних матеріалів або інших речовин, хімічний склад яких не вимагає використовувати рукавички для захисту шкіри. Ймовірно, звичним засобом витирання рук є ганчірка. Отже, в основу розробки оперативно-розшукових заходів покладено версію про ознаку винуватця, що істотно обмежила коло підозрюваних за професійною ознакою (механік, слюсар-сантехник тощо).
Правило пояснення причин "індивідуальної дії" механізмом маскування "слабких сторін - позицій" злочинця. Найчастіше саме цим пояснюється вибір злочинцем саме цієї дії зпоміж можливих інших. До цієї категорії "індивідуальних дій" належать дії-приховування: слідів на місці злочину; місця скоєння злочину; самогофакту злочину тощо, а також дії-інсценування.
Треба проаналізувати, чи не є обрана злочинцем "індивідуальна дія" (сукупність дій) "маскуванням", зокрема, що носить характер приховання, інсценування. Якщо є підстави припустити це, то, ймовірно, існує якийсь зв'язок злочинця з жертвою чи місцем вчинення злочину або іншими обставинами злочину. Можливо, існує і зв'язок за сукупністю зазначених чинників.
Доцільно висунути версію про зв'язок злочинця з жертвою, який здатний пояснити "індивідуальну дію". Приклад - "приховування" (див. вище). Ймовірно, пояснення неприховування злочину у шести з семи епізодів можна знайти у такій "психологіці" злочинця: "Мене неможливо "вирахувати", бо я не належу до кола знайомих жертви. Місце злочину не співпадає з місцем, де я живу, стандартним переміщенням, іншими обставинами звичної життєдіяльності жертви".
Можливі й інші внутрішні причини, що спонукують до відхилення від звичного способу дій в аналогічних ситуаціях. Вони часто можуть вказувати на індивідуальні ознаки злочинця.
Розглянуті психологічні прийоми розробки психологічного портрета злочинця та приклади, що демонструють
Loading...

 
 

Цікаве