WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічний клімат родини і психічний розвиток дитини - Реферат

Психологічний клімат родини і психічний розвиток дитини - Реферат

стимулюється до вивчення середовища.
Важливо відзначити, що коли на першому році життя для малюка основним об'єктом пізнання є дорослий, то на другому - третьому році, у зв'язку зі зміною провідної діяльності, дорослий стає прикладом правильних дій з предметами, які дозволяють відкривати в них властивості, недоступні для дитини без контактів з дорослими. Спілкування з дорослими вимагає від дітей і вирішення пізнавальних завдань. Тому можна припустити, що воно зумовлене розвитком і більш загальної здатності оперувати образами предметів матеріального світу "в умі", у внутрішньому плані.
Що стосується спільної предметної діяльності дитини з дорослими, то відомо, що дитину дуже цікавлять іграшки, які можуть бути використані в процесі спілкування, бо, поряд зі схильністю до обстеження предметів, діти за допомогою дорослих (а потім і самостійно) люблять поєднувати різні предмети та їх частини в нові комбінації, переносити одні й ті ж дії на різні предмети, замінювати один предмет іншим. Для дітей, які мають вищий рівень спілкування з дорослими, властива й розвиненіша предметна діяльність з елементами уяви і креативності. Отже, здатність до побудови початкових образів уявлення має свої джерела в ранньому дитинстві. Механізмом впливу і взаємозв'язку спілкування і уяви дитини можна вважати розв'язання комунікативних завдань, що належать до рівня ситуаційно-ділової форми спілкування. Вони вимагають від неї поглибленого спостереження за дорослим, чуттєвої реакції на оцінку ним її дій і потреби відтворювати ці дії.
Батьки користуються багатьма засобами впливу на розвиток дитини: залежно від ситуації, від самої дитини, її поведінки в конкретний момент, від культури, до якої належить родина.
Щоб теоретично обґрунтувати, який стиль батьківського впливу найсприятливіший для психічного розвитку дитини, слід хоча б коротко охарактеризувати кожен з них.
Багато дослідників вважають корисним опис стилів батьківської поведінки, виконаний Д. Бомринд, яка виокремила три типи батьківського контролю: авторитетний, авторитарний і ліберальний.
Авторитетні батьки поєднують високий ступінь контролю з теплотою і підтримкою зростаючої автономності дітей. Хоча такий стиль і обмежує поведінку дитини, до неї доводиться зміст і причини цих обмежень. Водночас батьки завжди готові вислухати думку чи заперечення дитини.
Авторитарні батьки суворо контролюють поведінку дітей, примушують їх неухильно дотримуватися встановлених правил. Вони зазвичай стримані у стосунках з дітьми. Всі прагнення дитини добитися незалежності від таких батьків можуть виявитися для неї вкрай фруструючими.
Ліберальні батьки майже зовсім не обмежують поведінку дітей. За Д. Бомринд, вони ставляться до дітей з сердечністю, з душевною теплотою, приймають їх такими, як вони є.
Е. Маккобі і К. Мартін виокремили четвертий - індиферентний стиль батьківської поведінки. Він характеризується низьким рівнем контролю за поведінкою дітей і браком теплоти й сердечності у стосунках з ними. Такі батьки не встановлюють обмежень для дітей або через незацікавленість ними, або через труднощі повсякдення.
Отже, автократизм потреби дітей придушує, а лібералізм - ігнорує. А ось в родині, де панує авторитетний стиль, що склався інтуїтивно чи завдяки певним знанням, розвиток дитини перебуває під постійним, але ненав'язливим контролем дорослих, а форми стосунків змінюються відповідно до зміни фаз розвитку дитини. Ще один важливий прояв цього стилю - такий характер стосунків, коли кожен усвідомлює необхідність самообмеження, і це сприймається як норма людських взаємин. При цьому ніхто не відчуває психологічного дискомфорту.
Особлива роль в емоційному і розумовому розвитку дитини, як засвідчують психологічні дослідження, належить спілкуванню з матір'ю, материнській турботі. Якщо погодитися з тим, що приязнь до іншої людини, потреба захищати і піклуватися - атрибути почуття любові, то слід визнати, що любов матері й дитини - це особливий тип любові, від якого залежить сприйняття і відчуття дитиною психологічної атмосфери в родині. Особливість її проявляється в тому, що вона життєво необхідна дитині, вселяє в неї впевненість, віру у власні сили, розуміння моральної і фізичної підтримки матір'ю. Це добрий ґрунт для розвитку здатності експериментувати у своїх діях, прагненнях, поведінці. Іншими словами, розвиватися творчо, дивергентно мислити, в майбутньому стати креативною особистістю.
На нашу думку, важливим фактором розвитку творчих здібностей є така загальна характеристика материнсько-дитячих стосунків, як "стійкість - нестійкість". Д. Саймонтон, зокрема, вважає максимально сприятливою для розвитку творчих здібностей соціально і політично нестабільне середовище. Нерегламентоване середовище з демократичними відносинами і наслідування дитиною творчої особи необхідні для розвитку креативності. Але слід зауважити, що негармонійні емоційні стосунки в родині сприяють емоційному відчуженню дитини від, як правило, нетворчих батьків, що не стимулює розвиток креативності. Навпаки, сприятливою є підвищена увага до здібностей дитини, ситуація, коли її талант стає організуючою засадою в родині. Як доказ можна навести приклади з життя багатьох видатних вчених, котрі підкреслювали, що мали щасливе дитинство. У них рано розпочалась наукова кар'єра, фахове зростання відбувалось без істотних зривів. Подальша ждоля креативів складається залежно від умов середовища та загальних закономірностей розвитку творчої особистості.
Необхідно виокремити основні ознаки психологічного клімату, які позитивно впливають на розвиток креативності:
1) вимогливість членів родини одне до одного, але водночас і висока міра довіри;
2) вільне висловлювання думок при обговоренні питань, що стосуються всієї родини, а також здатність прийняти точку зору іншого;
3) ділова, але доброзичлива критика;
4) брак надмірного тиску дорослих на дітей, надання дитині права самостійно приймати важливі для неї рішення;
5) достатня інформованість членів родини про події, що відбуваються навколо.
На нашу думку, для розвитку креативності оптимальним є середній рівень опору середовища і заохочення таланту; заборони, "табу", соціальні шаблони тільки блокують її виявлення [6].
Аналізуючи відповідну літературу, ми з'ясували, що однією з особистісних властивостей творчої людини є підвищена здатність до поленезалежної поведінки. Вважаємо, що поява відчуття автономності є значним моментом у психічному розвитку особи. Відчуття ж її зароджується в ситуації терпимості членів родини одне до одного, до поглядів, прагнень чи ідеалів інших тощо.
Заохочування до автономної поведінки особливо важливе для дітей у віці від одного до трьох років. Потреба у такій поведінці на якийсь момент стає провідною. Дитина постійно вдосконалює її, вступаючи в нові відносини із значними близькими та іншими людьми. Оточення, у свою чергу, має сприяти процесові становлення автономності дитини: демонструвати можливості власного тіла, способи управління ним, допомагати закріпити дії самообслуговування тощо. Коли дитина спромагається виконати щось самостійно, то набуває почуття самоконтролю і впевненості. Якщо ж вона постійно зазнає невдач, чує негативну оцінку своїх дій, то починає відчувати сором і сумнів у власних силах. Водночас гіперопіка, брак довіри теж не сприяють розвиткові автономності.
Володіючи особливими можливостями у формуванні емоційного, чуттєвого розвитку дитини, родина тим самим створює передумови для розвитку індивідуальності особи, оскільки ніщо так не виражає її суб'єктивний світ, як почуття. Іншими словами, внесок родини в емоційний розвиток особистості унікальний.
Підсумовуючи, слід зазначити, що психологічний клімат родини є надзвичайно важливою умовою психічного розвитку дитини. Адже родина - це перше середовище, в якому опиняється дитина від моменту народження. Саме стосунки з найближчим оточенням визначають, чи зможе дитина дивергентно мислити, чи складеться вона як особистість.
Література:
1. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды. В 2 т. М., 1980.
2. Социально-психологический климат коллектива / Ред. Евсеева В. И. - М., 1980.
3. Ковалев Г. А. Психическое развитие ребенка и жизненная среда // Вопросы психологии. - 1993. - №1.
4. Лазарев В. С. Проблемы понимания психического развития в культурно-исторической теории деятельности // Вопросы психологии. - 1999. - №3.
5. Психотерапия / Ред. Б. Д. Карвасарского. - СПб.: Питер, 2000.
6. Дружинин В. Н. Психология общих способностей. - СПб.: Питер, 2000.
7. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве