WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічний вік тренера-викладача в особистісному вимірі - Реферат

Психологічний вік тренера-викладача в особистісному вимірі - Реферат

6,7
Первинної професіоналізації (2-а група) 27 30,2 ± 0,52 36 28 36 - 6,98 + 4,16
Вторинної професіоналізації (3-я група) 23 37,1 ± 1,49 8 41 51 - 4,04 + 5,69
Майстерності
(4-а група) 25 48,4 ± 1,26 46 23 31 - 4,34 + 4,13
З результатів, поданих у таблиці 2, видно, що значні відхилення демонструють представники першої групи, тобто тренери-викладачі на етапі професійної адаптації. У них не лише велика різниця в діапазоні відхилень - від - 3,6 до + 6,7, але й кількість тих, хто занижує свій вік, значно менша (7 %), ніж тих, хто його перебільшує (62 %). Це ще раз підтверджує гіпотезу, що досягнутий раніше успіх впливає на сприйняття суб'єктом власного психологічного віку у бік його переоцінки. Причина цього - схильність значної частини досліджуваних фіксувати свої переживання на успіхах і результатах, досягнутих раніше, тобто на минулому досвіді. При цьому виявилося, що осіб, котрі можуть органічно влитися в нове для себе середовище після закінчення навчально-тренувальної діяльності, лише 23 %. Іншим необхідно чимало часу, аби заповнити дефіцит енергії, припинити фіксацію своїх переживань на минулому, приступити до планування майбутнього і реалізації планів [7, с. 38].
Тенденція до завищення свого віку в середньому на + 6,7 року свідчить, що колишні спортсмени відчувають значні труднощі в процесі адаптації до професійної діяльності. Тренери-викладачі на етапі первинної професіоналізації також схильні швидше збільшувати свій вік (36 %), ніж зменшувати його (28 %). Однак характер сприйняття психологічного віку у досліджуваних другої групи помітно відрізняється від тих, що увійшли до першої. Так, діапазон відхилення у бік його значного зменшення (- 6,98 року) свідчить про важливі життєві очікування й нереалізованість творчого потенціалу на цьому етапі. Почуття нереалізованості у спортивних педагогів виникає, ймовірно, за рахунок знецінювання досягнень і життєвого досвіду.
Подальший аналіз результатів, поданих у таблиці 2, дозволив встановити, що на етапі вторинної професіоналізації у переважної більшості (51 %) досліджуваних величина зрушення у бік переоцінки психологічного віку склала + 5,69, що дозволяє констатувати назрівання в них життєвої кризи безперспективності, або ж "передчасної старості". Зрозуміло, що самооцінка віку й інформація про стан власного здоров'я тісно переплітаються. Багаторічне активне емоційне реагування на успіхи - невдачі учнів, на конкретний соціальний простір, яким є професійний спорт, супроводжується емоційним виснаженням. А це обумовлює неадекватне емоційне реагування, економію емоцій, що не дозволяє протистояти обставинам психотравми. Сформованість усіх складових емоційного виснаження свідчить про зниження психічних ресурсів. Тренер не може контролювати рівень збудження, знижується його здатність психологічно, а згодом і соціально адаптуватися до умов, що змінюються. Виникає стан особистісної відгородженості в професійній діяльності, а згодом і редукція професійних обов'язків [6].
Викликає занепокоєння й те, що в 42 % випробуваних цієї групи зафіксовано й зменшення психологічного віку, що може побічно свідчити про переживання ними кризи нереалізованості.
Дещо інша самооцінка психологічного віку властива тренерам-викладачам на етапі професійної майстерності. Так, у 46 % досліджуваних на цьому етапі зафіксовано відповідність хронологічного і психологічного віку. Тут не тільки не відзначено великої різниці в кількості тих, хто зменшує (23 %) чи збільшує (31 %) свій вік, але й величина цього відхилення однакова. Це свідчить, що тренери-викладачі на цьому етапі професіоналізації можуть адекватно сприймати реальну ситуацію, уміють цінувати набутий досвід і будувати реальні плани на майбутнє.
Наступний етап експерименту полягав у порівнянні суб'єктивної оцінки продуктивності життя спортивних педагогів залежно від гендерної приналежності й етапу професіоналізації. Результати відображено в графіку продуктивності життя суб'єкта спортивно-педагогічної діяльності.
Переживання продуктивності життя Є. Головаха розглядає як показник життєвого успіху. Він ґрунтується на таких теоретичних положеннях:
· під продуктивністю життя розуміється певна сукупність життєвих успіхів і досягнень людини;
· на відміну від об'єктивної продуктивності, яку можна вимірювати лише за насиченістю значущими подіями минулого, суб'єктивну продуктивність можна вимірювати й у майбутньому - за оцінками очікуваних подій. У зв'язку з цим використовується поняття "очікувана тривалість життя", у якому відображається уявлення людини про найімовірнішу для неї його тривалість;
· насиченість життя - змістовий критерій, що характеризує життєвий шлях людини з огляду на її діяльність та досягнуті результати;
· одиницею виміру насиченості і, відповідно, продуктивності життя, що несе інформацію про всі рівні активності людини в різних сферах життєдіяльності, є "подія" життєвого шляху, що піддається кількісній категоризації;
· основним показником продуктивності життя стає ступінь насиченості подіями [5, с. 84 - 85].
Виходячи з цих положень, продуктивність певного періоду життя за методикою ОПІ вимірюється ступенем насиченості його значущими подіями, а продуктивність життя в цілому визначається сумарною насиченістю всіх періодів, тобто кількістю значимих подій і тривалістю життя.
На діаграмах 1 - 2 (а, б, в, г) подано загальний графік продуктивності життя спортивних педагогів і порівняльний аналіз суб'єктивної оцінки насиченості подіями життя в чоловіків і жінок залежно від етапу професіоналізації.
Діаграма 1
Середні оцінки насиченості подіями життя (графік життя) у чоловіків тренерів-викладачів (1-ий ряд) та жінок тренерів-викладачів (2-ий ряд)
Примітки: 1 - перше п'ятиріччя життя 1-5; 2 - 6-10; 3 - 11-15; 4 -16-20; 5 - 21-25; 6 - 26-30; 7 - 31-35; 8 - 36-40; 9 -41-45; 10 - 46-50;11 - 51-55; 12 - 56-60; 13 - 61-65; 14 - 66-70; 15 - 71-75; 16 - 76-80; 17 - 81-85; 18 - 86-90.
З діаграми 1 видно, що висока оцінка насиченості подіями життя спостерігається в тренерів-викладачів, починаючи з першого п'ятиріччя, і зберігається протягом усього життєвого шляху, що, очевидно, обумовлюється ранньою професіоналізацією, а також необхідністю розв'язання спортивним педагогомнескінченної низки навчально-тренувальних завдань, спрямованих на досягнення єдиної мети - найвищого рівня спортивної майстерності спортсмена. Конфігурація отриманих графічних кривих у чоловіків і жінок указує на наявність у спортивних педагогів значимих досягнень і успіхів у житті, наявність очікувань і цілей у майбутньому, активності досягнення майбутнього в сьогоденні; на збереженість механізмів саморегуляції і самоврядування у процесі життєдіяльності. При цьому встановлено, що продуктивність власного життєвого шляху чоловіки-тренери оцінюють дещо вище, ніж жінки-тренери. Водночас форма графічних кривих нагадує швидше горизонталь, ніж вертикаль, що свідчить про необхідність актуалізації психологічних перспектив досліджуваних.
Для подальшого аналізу графіків життя тренерів-викладачів необхідно визначити, яке сутнісне навантаження мають ті чи інші коливання і спади. "Ями" на графіках життя [5], тобто нижчі оцінки поточного п'ятиріччя у порівнянні з попереднім і наступним п'ятиріччями, є очевидними симптомами криз спустошеності, корекції життєвих планів і безперспективності.
З діаграми 2 (а, б, в, г) видно, що в процесі професійного становлення тренери-викладачі у віці 26 - 30 років (шоста п'ятирічка життя) як чоловіки, так і жінки відчувають симптоми криз спустошеності і корекції життєвих планів (криза молодості). Очевидно, їх суттєві та значущі досягнення в спорті і подальша життєва програма не
Loading...

 
 

Цікаве