WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічна дистанція як фактор організаційного клімату - Реферат

Психологічна дистанція як фактор організаційного клімату - Реферат


Реферат на тему:
Психологічна дистанція як фактор організаційного клімату
У статті розглядаються результати теоретичного та емпіричного дослідження психологічної дистанції як фактора організаційного клімату. Визначаються компоненти психологічної дистанції суб'єктів взаємодії, показано взаємозв'язок конфліктності та дистантності.
У процесі життя в суспільстві в кожної людини формується складна динамічна система відносин. Її можна описати як багатомірний суб'єктивний міжособистісний простір, що не завжди збігається з простором соціальних відносин, де особистість перебуває об'єктивно. Протиріччя між об'єктивною суспільною позицією особистості та її суб'єктивними відносинами, якщо воно виникає, вимагає перебудови діяльності і спілкування (форм, методів, способів, активності тощо). Зміна становища особистості повинна супроводжуватися корекцією її суб'єктивних відносин. Якщо цього не відбувається, то можуть виникати труднощі в оволодінні новою соціальною функцією (або роллю), конфліктами з оточенням або внутрішній розлад.
Більшість людей адекватно сприймає об'єктивну реальність з досить високим ступенем одноманітності повсякдення [17]. Цю одноманітність, очевидно, можна пояснити тим, що соціальна поведінка визначається переважно відносинами між групами, характер яких, у свою чергу, обумовлюється (здебільш) усталеними правилами міжгрупової поведінки [2; 8]. Думка людини про членів якоїсь соціальної групи, ймовірно, буде точнішою, якщо ця група відіграє строго визначену роль, і чим сильніше виявляються тенденції до одноманітності поведінки і схильність членів даної групи сприймати членів іншої групи як безликих її представників, тобто недиференційовано.
Окремі компоненти ставлення особистості до різних соціальних груп можуть відрізнятися. Однак при цьому зберігається психологічна дистанція. Це означає, що дана група належить до однієї соціальної категорії.
Взаємодіючи із соціальними групами і використовуючи свій досвід, людина формує психологічні відносини і до цих груп, і до суб'єктів, що їх складають. Ці відносини мають емоційне забарвлення і не завжди піддаються емоційному осмисленню. Проте на імпліцитному рівні нюанси відносин добре розрізняються [12]. На вибір стратегій поведінки і відносин особистості впливає психологічна дистанція.
Мета: полягала в операціоналізації поняття "психологічна дистанція" і визначенні її ролі у формуванні організаційного клімату.
Аналіз результатів дослідження
Концепція психологічної дистанції (ПД) може бути представлена як розвиток і узагальнення певних ідей психологів щодо особливостей міжособистісних стосунків. Вона відкриває нові можливості психологічного аналізу системи міжсуб'єктних взаємодій шляхом:
· по-перше, визначення руху суб'єкта в системі міжсуб'єктної взаємодії в соціальному й інтимному просторі від соціальних до сексуальних ролей;
· по-друге, введення міри ансамблю цих взаємодій і окремої дефініції в контексті організаційного (психологічного) клімату.
Особливість психологічної дистанції полягає в її відносній відокремленості від фізичних параметрів руху суб'єкта як результат особливої властивості міжсуб'єктних взаємодій.
У соціумі діють свої закономірності, дослідження яких виявляє, власне, психологічні механізми взаємодії: посилення або послаблення контактів і конфліктів, впливу, зараження, наслідування тощо. Тут припускається і зміна спектра взаємодій, що цілком очевидно в контексті організаційного аналізу: і заміщення ролей, і створення організації, і кар'єрний рух тощо. Усе це створює клімат, який буде реальною чи віртуальною множиною елементів. Разом із системою індикаторів цих елементів виникає своєрідна метрика [3]. В такому випадку можуть бути визначені можливі і дозволені траєкторії руху суб'єкта у множині міжсуб'єктних відносин: приязні - ворожості, довіри - недовіри, надійності - ненадійності, формальності - неформальності. Саме ці переміщення характеризують особливості життєвого шляху суб'єкта, що проходить через соціальні ролі, норми та форми поведінки, які схвалюються або ні [10].
Одним із факторів, що визначають ставлення особистості до інших людей, є їхня приналежність до різних груп усередині організації. Виокремлення груп є прерогативою і самої особистості, але воно обумовлюється також виробничою необхідністю. Ця реальність обгрунтовує важливість вивчення такого інтегративного феномена, як психологічний клімат організації. Висновки фахівців, що досліджують цей феномен, нагадують своєрідний маятник, який відхиляється то в бік індивідуальної психології, то в бік групової. І це зрозуміло, тому що нагромадження емпіричного матеріалу дозволяє вводити в науковий обіг нові дані, а теоретичне їх осмислювання й узагальнення змушує повертатися до глибинних проявів психічного.
Аналізуючи сукупність соціально-психологічних феноменів (організаційних і психологічних відносин у групах, стилю керівництва, задоволення роботою, співвідношення офіційних і неофіційних структур) у їхньому поєднанні з кліматом, неодмінно натрапляєш на серйозні труднощі в диференціюванні феноменів, що, по-перше, складають психологічний клімат, по-друге, виступають його референтами, по-третє, стають його наслідком, по-четверте, є формуючими факторами. Однак варто визнати, що з такими труднощами доводиться мати справу при вивченні і будь-якого іншого інтегрального групового феномена.
У психологічній літературі можна знайти кілька десятків визначень психологічного клімату. Не менше існує й підходів до його змісту та структури. Так, Л. Орбан-Лембрик [14] визначає мікроклімат (психологічний клімат) як самопочуття кожної особистості, її задоволення групою, комфортність перебування в ній. Н. Коломінський [4] під соціально-психологічним кліматом колективу розуміє стійкий психологічний настрій, що значно впливає на взаємини людей, їхнє ставлення до праці і навколишнього середовища. М. Корнєв і А. Коваленко [7] розглядають психологічний клімат через динамічні процеси в малій групі і структуру взаємин у них. М. Дяченко та Л. Кандибович [1] розглядають психологічний клімат як атмосферу, зараховуючи до неї домінуючі відносини, думки, почуття, настрої, переживання тощо. К. Платонов визначав клімат через міжособистісні відносини, що впливають на настрій колективу [15], але при цьому підкреслював, що психологічний клімат формується за умов стійкого прояву настроїв і суджень, інакше він визначається як атмосфера [16].
Автори статті не ставлять за мету здійснити огляд усієї багатоманітності підходів. Та, на нашу думку, можна вважати найбільш операціоналізованим поняттям "організаційний клімат", тому що, з одного боку, це знімає термінологічні розмисли про клімат і атмосферу, а з іншого - підкреслює, що міркування стосуються організації як об'єднання людей, якою б вона (організація) не була. До структури організаційного клімату входять: спільна думка, загальний настрій; традиції, ритуали, звички. Такого підходу дотримується у своїй праці й один з авторівцієї статті [9].
Переважна більшість дослідників, характеризуючи феномен організаційного клімату, особливий наголос робить на взаєминах. При цьому йдеться про досить широкий спектр відносин. Спираючись на сталі соціальні стереотипи групового досвіду і використовуючи власний досвід взаємодії з групами й усередині груп, людина формує психологічне ставлення до них. Упорядкувати інформацію про оточення в соціальному просторі, здійснити ідентифікацію, спростити вибір стратегії поведінки важко без усвідомлення психологічної дистанції. Окремі компоненти ставлення особистості до різних груп і людей можуть відрізнятися, однак психологічна дистанція при цьому сприймається як постійна.
Незалежно від термінології, що використовується (психологічна, соціальна, симпатична дистанції), можна виокремити три основні підходи в дослідженнях відносин і дистанцій.
Перший з них характерний для вивчення міжособистісних відносин. Він не враховує приналежність до соціальних груп. Дистанція між людьми визначається, в основному, їхніми симпатіями та взаєморозумінням [2].
Другий підхід характерний для дослідження міжгрупових відносин. Дистанція визначається об'єктивною соціальною, економічною, національною тощо різницею.
Третій підхід грунтується на вивченні територіальної поведінки людини та фізичної дистанції, яку вона зберігає (або
Loading...

 
 

Цікаве