WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічна готовність до політичного вибору - Реферат

Психологічна готовність до політичного вибору - Реферат

змісту чи значення, що може бути як усвідомленим, так і неусвідомленим. Функція установки в регуляції діяльності - це забезпечення цілеспрямованого і стійкого характеру перебігу діяльності особистості" [4].
Поняття готовності можна розглядати і як атитюд чи соціальну установку (що характерно більше для традицій західної психологічної науки).
У. Томас і Ф. Знанецький [6; 7] визначають соціальну установку як суб'єктивні орієнтації індивіда - члена групи, спільноти, суспільства - на ті чи інші цінності, що вказують на певні соціально усталені способи поведінки. Готовність людини діяти певним чином у певних ситуаціях обумовлена ціннісними орієнтаціями. Соціальна установка перетворюється на активну діяльність під впливом мотиву.
Дж. Олпорт вважає, що готовність заздалегідь дати відповідь є важливою детермінантою соціальної поведінки. Адже людина прагне викликати в інших такі установки, які б вона хотіла мати стосовно себе самої. Людина організовує свою поведінку так, щоб інші люди бачили її саме такою, якою очікують побачити. Соціальні установки Дж. Олпорт розглядає як несвідомі, як такі, що певною мірою регулють поведінку людини.
В цілому, установка, за визначенням Дж. Олпорта, має принаймні п'ять аспектів: "Це щирий і нервовий стан готовності до відповіді, організований за допомогою досвіду, який справляє і/чи спрямовує динамічний вплив на поведінку" [8].
Сучасні підходи в західній психології визначають соціальну установку як орієнтацію індивіда на певний соціальний об'єкт, що виражає схильність діяти певним чином відносно цього об'єкта.
Отже, з точки зору політичної психології, поняття установки чи атитюду може виступати однією з пояснювальних моделей поведінки суб'єктів політичного вибору. Але наш аналіз був би не повним без зауваги на ще одне можливе тлумачення поняття готовності до політичного вибору.
Готовність здійсити політичний вибір можна розглядати як варіант готовності до дії. Психологічний словник визначає готовність до дії як "установку, спрямовану на виконання тієї чи іншої дії". Ця готовність "припускає наявність певних знань, умінь, навичок; готовність до протидії перешкодам, які виникають у процесі виконання дії; надання якогось особистісного змісту виконуваній дії. Готовність до дії реалізується за рахунок прояву окремих складових дії: нейродинамічної сформованості дії, фізичної підготовленості, психологічних факторів готовності".
З іншого боку, залежно від підходу до визначення поняття "готовність", у структурі готовності до свідомого політичного вибору можна виокремити певну кількість компонентів. У найзагальнішому вигляді структуру готовності можна уявити такою, що складається з трьох компонентів: когнітивного (усвідомлення об'єкта), афективного (емоційна оцінка об'єкта) і поведінкового (послідовна поведінка відносно об'єкта).
Крім того, можливість чи готовність до здійснення політичного вибору має три вектори:
· можливість "політичних об'єктів" вести політичну боротьбу і впливати на суб'єктів політичного вибору;
· можливість суб'єктів політичного вибору конструктивно робити такий вибір;
· можливість організаторів політичного вибору ефективно організовувати процес виборів.
Розглянемо деякі з цих векторів докладніше.
Перший вектор. Під політичними об'єктами розуміємо політичні партії, об'єднання, а також окремих політиків, що беруть участь у політичній життєдіяльності суспільства. Під політичною боротьбою розуміється сукупність методів і засобів, дії політичних об'єктів, спрямовані на здійснення впливу на суб'єктів політичного вибору (електорат). Ця проблема широко обговорюється в науковій літературі, тому не будемо детально її розглядати [див., напр., 9; 10; 11].
Другий вектор. Як ми вже відзначали, вибір завжди особистісно значущий, тобто на вибір політичним суб'єктом запропонованих альтернатив впливають досвід, мотиви тощо. Виходячи з цього, альтернатива, яку обирає суб'єкт вибору, тією чи іншою мірою повинна задовольняти його потреби. Важливим у цьому зв'язку вважаємо поняття наміру суб'єкта вибору. Адже весь комплекс суб'єктивних факторів (до яких належать і наміри), що впливають на вибір, може підпадати під вплив і видозмінюватися в результаті дії політичних об'єктів (політичної боротьби) на свідомість суб'єктів вибору.
Згідно з Дж. Кулем [12], намір складається з низки елементів, об'єднаних у мережу. Ключовими елементами є когнітивні репрезентації сьогодення та майбутнього. Для генерування повноцінного наміру суб'єктові повинен репрезентуватися однозначний зв'язок між 1) мотивом, 2) метою і 3) способом досягнення мети. У ситуації політичного вибору намір суб'єкта також представлено цими трьома моментами. Так, альтернатива вибору повинна бути особистісно (мотиваційно зумовленою) привабливою, значимою: у результаті дії (акту вибору) суб'єкт вибору повинен одержати певний зиск від своєї дії. Отже, мета - одержати певний зиску внаслідок вчиненого вибору. Способом досягнення мети (зиску) є участь у виборах.
У випадку, коли будь-якого з цих елементів немає або він недостатньо представлений, суб'єкт ставиться до цього елемента з підвищеною увагою (усвідомлено чи неусвідомлено) ідодатково переробляє інформацію, пов'язану саме з цим елементом. Це, на думку Дж. Куля, стає найімовірнішою причиною виникнення неповноцінного наміру, що персевує (тобто відновлює сам себе, "зациклюється"), але не втілюється в дію. У ситуації політичного вибору неповноцінний намір спостерігаємо тоді, коли суб'єкт вибору не знає (не впевнений), яку з запропонованих йому альтернатив обрати. У крайніх своїх проявах такий суб'єкт голосує (здійснює акт вибору) проти всіх чи взагалі не використовує свою можливість вибору. Здебільшого це пов'язано з низькою політичною свідомістю суб'єкта вибору, недостатнім чи неефективним впливом політичних об'єктів на нього. Навіть якщо вибір і відбувається, то він неконструктивний.
Таким чином, політичні сили, політичні об'єкти, що беруть участь у виборах, повинні орієнтуватися насамперед на мотивацію суб'єкта вибору як ключовий елемент готовності до здійснення свідомого політичного вибору.
Третій вектор стосується переважно об'єктивних факторів, що впливають на суб'єктів політичного вибору. Можна з упевненістю припустити, що в ситуації виборів, коли на виборчих дільницях не створено необхідних умов для проведення виборчих процедур (голосування), активність електорату в цілому буде невисокою.
Висновок. Під готовністю до здійснення політичного вибору слід розуміти сукупність якостей, знань, навичок, мотивів особистості, які забезпечують здійснення суб'єктом вибору акт вибору з запропонованих йому політичних альтернатив, а також сукупність об'єктивних умов вибору (ситуації, наявності альтернатив вибору тощо), забезпечених організаторами ситуації політичного вибору.
Література:
1. Бассин Ф. В., Прангишвили А. С., Шерозия А. Е. О перспективах дальнейшего развития научных исследований в психологии (к проблеме бессознательного и собственно психологической закономерности). Вопросы психологии, 1979, с. 5.
2. Т. Т. Иосебадзе, Т. Ш. Иосебадзе. Проблема бессознательного и теория установки школы Узнадзе. // В кн. Бессознательное. Природа, функции, методы исследования. Под общей редакцией А. С. Прангишвили, А. Е. Шерозия, Ф. В. Бассина. Тбилиси: Издательство "Мецниереба", 1985. Том 4, с. 37.
3. Ш. А. Надирашвили. Психология пропананды. Тбилиси: "Мецниереба", 1978, с. 12 - 15.
4. А. Г. Асмолов. На перекрестке путей к изучению психики человека: бессознательное, установка, деятельность. В кн.: Бессознательное. Природа, функции, методы исследования. Под общей редакцией А. С. Прангишвили, А. Е. Шерозия, Ф. В. Бассина. Тбилиси: Издательство "Мецниереба", 1985. Том 4, с. 83 - 90.
5. Асмолов А. Г. Деятельность и установка. - М., 1979.
6. Thomas, W. I. and F. Znaniecki. The Polish Peasant in Europe and America. Boston: Badger, 1918.
7. Thomas, W. I. аnd Florian Znaniecki. Social Environment, Attitudes, and Values. In: Hollander, Edwin P., and Raymond G. Hunt (eds.) Classic Contribution to Social Psychology. New York: Oxford University Press/London: Toronto, 1972.
8. Allport, G. W. Attitudes. In: C. Murchison (ed.), Handbook of Social Psychology. Worcester, Mass: Clark Univ. Press. Pp. 798-884, 1935.
9. Деннис Э. Беседы о масс-медиа. - М.: Вагриус, 1997. - С. 139.
10. Кузьмин О. В. Социология общественного мнения. - Новосибирск, 1996. - С. 34.
11. Солодухин Ю. Н. Российские средства массовой информации: являются ли они "четвертой властью"? // СМИ в политических технологиях. - М.: Энигма, 1995. - С. 15.
12. Kuhl J. Motivation, Konflikt und Handlungskontrole. Heidelberg: Springer, 1983.
13. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве