WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічна готовність до політичного вибору - Реферат

Психологічна готовність до політичного вибору - Реферат


Реферат на тему:
Психологічна готовність до політичного вибору
Будь-який вибір, що випадає робити людині в процесі її життєдіяльності, - вибір з кількох альтернатив. Цей процес завжди особистісно значущий: він дозволяє індивідові впливати на ту чи іншу подію, ситуацію, їх розвиток. Критерії, за якими робиться вибір, залежать як від внутрішніх мотивів самого індивіда, так і від особливостей ситуації, у якій відбувається процес вибору.
З точки зору політичної психології, про вибір індивіда в певній проблемній ситуації (якими, зокрема, є вибори) варто говорити тоді, коли він зобов'язаний використовувати об'єктивно існуючі обставини (зробити вибір), прийняти рішення, взяти відповідальність.
Відповідальність як соціально-психологічний феномен є прийняття індивідом на себе певних зобов'язань. У випадку політичного вибору відповідальність можна розглядати з двох позицій:
· індивід, що здійснює акт вибору, бере на себе відповідальність за наслідки свого чину, тобто передбачається, що йому не байдуже, як розвиватимуться події в залежності від альтернатив вибору;
· індивід, що здійснює акт вибору, делегує певні повноваження "об'єктові" вибору.
Говорячи про політичний вибір, необхідно вказати на моменти, які є необхідною умовою для здійснення вибору:
· альтернативні об'єкти вибору. Важлива умова: суб'єкт вибору обмежений заздалегідь визначеними альтернативами. Специфіка ж вітчизняної політичної ситуації така, що суб'єкти вибору часто не бачать значущих розходжень між тими чи іншими альтернативними об'єктами вибору;
· суб'єкти, що зобов'язані зробити вибір із запропонованих політичних альтернатив;
· організатори ситуації політичного вибору.
Не менш важливою умовою здійснення політичного вибору в політичій психології вважається категорія готовності до цього процесу (яка є результатом дії зазначених трьох факторів).
Зупинимося докладніше на понятті готовності до здійснення політичного вибору.
По-перше, поняття готовності можна розглядати з точки зору феномена установки (Д. Узнадзе, О. Імедадзе, О. Прангішвілі, А. Асмолов, Н. Сарджвеладзе). Згідно з Д. Узнадзе, установка охоплює всю особистість цілком: вона "є найважливішим моментом у діяльності людини, найосновнішим, на якому вона - ця діяльність - виростає". Відповідно до теорії цього вченого, у випадках, коли існують потреба і ситуації її задоволення (ці поняття розглядаються як утворюючі фактори установки), у суб'єкта виникає специфічний стан, який можна характеризувати як схильність, спрямованість, готовність здійснити акт, що може задовольнити цю потребу. В цілому, вся активність особистості залежить від дії тієї чи іншої установки. Установка здійснює "скеровуючий" вплив на всю життєдіяльність особистості. Її активність, діяльність для вирішення певної проблеми є, власне кажучи, не що інше, як процес реалізації установки. Установка є модусом суб'єкта в кожний момент його діяльності, цілісним станом, що принципово відрізняється від усіх його диференційованих психічних сил і здібностей. Установка - це конституюючий фактор внутрішньої психічної організації індивіда.
Згідно з Д. Узнадзе, установка не може належати до категорії вроджених, оскільки поняття "потреба" і "середовище" належать до групи явищ, залежних від умов існування організму, що постійно змінюються. Виходячи з цього, раз назавжди визначених, незмінних, непорушних установок не існує.
Водночас установка виступає як фактор негентропічного порядку. Виражаючи собою порядок, організацію, вона є основою визначеності поведінки. Відтак, якщо установка не реалізується, порушується порядок в організації переживань і дій суб'єкта, що мають місце при здійсненні діяльності, "у них виникають дезорганізація і конфлікти. Установка - фактор, завжди первісно орієнтований негентропічно. Тобто, щоб мінімізувалась імовірність виникнення "безладдя" як у відносинах між людиною та світом, так і в щиросердечному житті самої людини" [1].
Отже, являючи собою диспозицію до певної форми реагування - психологічну організацію внутрішнього середовища індивіда, установка виступає як характеристика цілісного стану суб'єкта психічної діяльності в кожний дискретний момент його активності. Це означає, що практично всі дії суб'єкта в проблемній ситуації підлягають регулюючій функції установки - вищого рівня організації процесів переживань і дій. Іншими словами, в основі процесу виконання рішення лежить установка. Але водночас рішення є переживанням зміни установки.
Учні Д. Узнадзе Т. Т. Іосебадзе та Т. Ш. Іосебадзе характеризують установку як "конкретний стан цілісного суб'єкта, його модус, що визначає психофізіологічну організацію, його модифікацію в тій чи іншій конкретній ситуації, готовність до здійснення певної діяльності, спрямованість на задоволення актуальної потреби. Будучи відображенням суб'єктивного (внутрішнього) і об'єктивного (зовнішнього), а також цілісним станом суб'єкта, установка з'являється як опосередкована ланка, "принцип зв'язку" як між окремими його станами, функціями, елементами (в інтрасуб'єктній сфері), так і між цими останніми (чи ж цілісним суб'єктом) і транссуб'єктною реальністю. Установка містить не тільки "каузальний" (спонукання до діяльності, потреба), але і "цілеподібний" момент у вигляді загальної проспективної нерозгорнутої моделі майбутньої діяльності, що своєрідно відбиває її кінцевий результат" [2].
Погляди Д. Узнадзе розвинув Ш. Надірашвілі. Він, зокрема, пише: "Згідно з останніми психологічними даними, перелік основних факторів, що збуджують установку, включає:
1. Фактор потреби. При порівняно детальному розборі в цьому факторі можна розрізняти: а) потребу у вузькому розумінні; потребу в предметах і явищах; б) бажання, що є в людини; в) цілі, до яких прагне людина.
2. Психологічний автопортрет. Під ним розуміємо думку людини про саму себе, що дає їй стимул до одних дій і утримує від інших, не відповідних, на її думку, її особистості.
3. Предметна дійсність. Те, установка якої поведінки формується в людини в кожному конкретному випадку, у першу чергу залежить від предметної дійсності, в якій їй доводиться перебувати. Конкретніше, у цьому факторі поведінки мають міститися такі феномени: а) матеріальні предмети і явища, що актуально "тут і зараз" впливають на індивіда; б) абстрактні та загальні об'єкти, пережиті у вигляді реально даних, що існують незалежно від неї, етичні і моральні цінності, що даються соціально орієнтованій особистості у вигляді об'єктивно існуючих явищ.
4. Соціальні вимоги. Пред'являються людині: а) загальним соціально-культурним середовищем; б) окремими соціальними групами; в) малою референтною групою, у якій живе особистість. Ці вимоги, зрозуміло, постають у вигляді одного цілісного фактора. Однак в тому чи іншому випадку один з них здобуває домінуюче значення.
Відповідно до теорії установки, при впливі на людину зазначених зовнішніх і внутрішніх факторів у неї створюється цілісний особистіснийстан, готовність до поведінки, що визначає певний напрямок наступної особистої активності людини... З виникненням у людини установки особливості її пізнання, оцінки і дії визначаються даною установкою... При виникненні в людини установки дії у певному напрямку вона під її впливом зауважує і враховує лише ті предмети і явища, що якимсь чином зв'язані з цією установкою, мають певне значення для її поведінки. Предмети і явища індиферентні, що не мають значення для установки, залишаються непоміченими...
Установка або орієнтує людину на певні об'єкти, або, навпаки, допомагає ухилитися від них. Цей подвійний напрямок установки часто зовсім не усвідомлюється людиною... Якщо виробити в людини загально-методичну установку на політичні і соціальні питання в двозначних і важких ситуаціях, то їй легко вдається посісти певну ідеологічну позицію" [3].
А. Асмолов [4; 5] розглядає поняття установки з точки зору діяльнісного підходу. "Загальна функція установок будь-якого рівня в регуляції діяльності характеризується трьома моментами: а) установка визначає стійкий цілеспрямований характер перебігу діяльності і виступає як механізм стабілізації діяльності особистості, що дозволяє зберегти її спрямованість у ситуаціях, що постійно змінюються; б) установка звільняє суб'єкта від необхідності приймати рішення і довільно контролювати перебіг діяльності в стандартних, що раніше зустрічалися, ситуаціях; в) (фіксована) установка може виступати як фактор, що обумовлює інерційність, відсталість динаміки діяльності і перешкоджати пристосуванню до нових ситуацій. Установка як готовність до реагування є свого роду носієм, формою вираження того чи іншого змісту в діяльності суб'єкта... Установка ж виступає як форма вираження в діяльності людини того чи іншого змісту - особистісного
Loading...

 
 

Цікаве