WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості сприймання мовлення - Реферат

Психологічні особливості сприймання мовлення - Реферат


Реферат на тему:
Психологічні особливості сприймання мовлення
У статті викладено підсумки теоретичного аналізу особливостей та механізмів сприймання мовленнєвих повідомлень. Описано деякі з найпоширеніших психологічних теорій сприймання мовлення, розглянуто фактори, що впливають на сприймання різних одиниць мовлення.
Численні дослідження зарубіжних і вітчизняних вчених засвідчують, що мовленнєве сприймання є неоднорідним і багатоплановим процесом. Складність цього психічного явища обумовлюється, насамперед, тим, що, будучи, з одного боку, процесом безпосереднього чуттєвого пізнання, воно, з іншого боку, через специфічність свого об'єкта - мовленнєвого повідомлення, є процесом другосигнального відображення дійсності, тобто процесом розкриття опосередкованих словами зв'язків і відносин [10].
Проблеми сприймання мовлення досліджували, зокрема, О. Лурія, Л. Виготський, О. Леонтьєв, Дж. Міллер та інші. Вони пропонували різні теоретичні підходи до сприймання як різних мовленнєвих одиниць, так і мовлення взагалі в процесі міжлюдської комунікації. В ході досліджень зверталася увага на різні фактори, що впливають на сприймання мовлення, зокрема - емоційний стан (М. Вітт, Е. Носенко), індивідуальні когнітивні настановлення (В. Адмоні) членів комунікації.
В цілому інтерес до психологічних досліджень особливостей сприймання мовленнєвих повідомлень перебуває нині на піднесенні, а тому метою нашої праці є короткий огляд та узагальнення основних теоретичних положень у цій сфері, аби в подальшому застосувати виокремлені особливості в дослідженнях, що стосуються механізмів міжособистісної взаємодії. Відтак ми поставили перед собою завдання:
· коротко розкрити сутність проблеми сприймання мовлення в сучасній психологічній науці;
· проаналізувати найпоширеніші вітчизняні та зарубіжні теорії сприймання мовлення;
· розглянути фактори, що впливають на сприймання мовлення людиною.
Як уже говорилося, сприймання мовлення можна розглядати як процес розкриття зв'язків і відносин, що опосередковуються за допомогою слів. Цей процес називають ще осмисленням. Осмислення ж може бути як позитивним, так і негативним. Позитивним результатом процесу осмислення в акті мовленнєвого сприймання є розуміння, тоді як негативний результат його виражається в нерозумінні. Нерозуміння не є наслідком того, що процес осмислення не відбувається - це лише його негативний результат, котрий свідчить, що процес осмислення не досяг рівня, адекватного ситуації спілкування. Розуміння, що є органічною складовою процесу мовленнєвого сприймання явищ, являє собою послідовність проміжних рішень або одномоментне рішення на кшталт інсайту в процесі осмислення.
Предметно-смислові відповідності, що встановлюються в процесі осмислення, виражаються в мовленнєвому повідомленні засобами мови, яка, по-суті, є соціально-історичною опрацьованою системою визначень. Саме ж мовленнєве сприймання визначається як опосередкований процес відображення предметів та явищ дійсності в їх зв'язках і відносинах.
Отже, мовленнєве сприймання, будучи опосередкованим за будовою і соціальним за генезом, за своєю природою є смисловим сприйманням. Сприймаючи мовлення, людина співвідносить сказане з дійсністю, зі своїми знаннями про неї, зі своїм досвідом. Вона може відновлювати пропущені елементи, черпаючи інформацію зі своєї свідомості. У процесі сприймання людина є активною, вона висуває гіпотези стосовно подальшого змісту і здійснює смислові заміни.
На думку О. Леонтьєва, сприймання мовлення - складний і багатомірний процес, хоча в принципі він відбувається за тими ж законами, що й будь-яке інше сприймання [5]. Усі теорії сприймання мовлення, що існують на цей час, вчений класифікує за двома найсуттєвішими, з його точки зору, параметрами. Першим є моторний або сенсорний принцип сприймання, другим - його активний або пасивний характер. Так звані "моторні" теорії наголошують, що в процесі сприймання мовлення людина виокремлює значення моторних сигналів, необхідних для створення повідомлення, подібного до почутого [12]. "Сенсорні" теорії (хоч О. Леонтьєв зауважує, що їх у чистому вигляді не існує), не заперечуючи однозначно основних аспектів "моторних" теорій, все ж вважають основним механізмом сприймання мовлення - співставлення сигналу з еталоном за акустичними ознаками [5].
Представники московської психолінгвістичної школи поєднували основні постулати обох теорій. Зокрема, той же О. Леонтьєв у одній зі своїх праць стверджував, що мовленнєве сприймання - це активний процес, який відбувається за обов'язкової участі моторної, а саме мовнорухової ланки [5].
Донині не існує загальновизнаної теорії сприймання мовлення попри численні спроби її створити. Хоча багато вчених погоджуються, що для смислового сприймання мовлення характерна ступінчастість, рівневість. Сприймання фізіологічно представлене складною функціональною системою, найістотнішою рисою якої є те, що вона, як правило, спирається на складну динамічну констеляцію (послідовність) ланок, розміщених на різних рівнях нервової системи [4].
Ідея ступінчастості (або рівневості) процесу сприймання вперше була сформульована 1893 року М. Ланге [4]. В основу його теорії було покладено принцип послідовного розгортання процесу сприймання від загального до все точнішого, диференційованого.
Більшість дослідників, погоджуючись з послідовним характером включення рівнів сприймання, вважають процес сприймання мовлення ієрархічною системою, для якої характерний рух від нижчого сенсорного елементарного до вищого понятійного цілісного рівня.
Показовим у психологічному плані є принцип виокремлення рівнів смислового сприймання мовленнєвого повідомлення, запропонований С. Фессенден ще 1955 року [10]. Перший рівень - отримання інформації (звуки, факти, думки). На цьому рівні ще не здійснюється аналізу, не даються оцінки інформації. Другий рівень - ідентифікація виокремлених із загального фону об'єктів сприймання. Третій рівень - інтеграція (об'єднання, співвіднесення) одержаної інформації з досвідом, який людина вже має. Цей рівень може бути як неусвідомлюваним, так і контрольованим свідомістю - осмисленим видобуванням інформації з минулого досвіду. Четвертий рівень - це вирахування нового методу схожості і різниці. На цьому рівні оцінюється сприйнята інформація. П'ятий рівень інтерпретації є продовженням суб'єктивно-оцінного опрацювання сприйнятої інформації з виявленням загального змісту, підтексту тощо. Шостий рівень - подальше опрацювання підтексту наступного висловлювання, наміру. Тобто, на цьому рівні передбачаються, прогнозуються певним чином подальші дії. Сьомий рівень - інтроспективна оцінка всього процесу.
По-суті, в цьому переліку відображається загальнопсихологічний підхід до інтерпретації слухового сприймання, хоча тут не враховуються аспектні характеристики мовленнєвого повідомлення.
Дж. Міллер розробив свою схему сприймання, врахувавши ці характеристики (фонетико-фонологічні, граматичні ілексико-семантичні) [8]. Він виокремив шість рівнів: слухання, порівняння, граматичне "визнання" почутого, семантична інтерпретація, контекстуальне розуміння і верифікація.
У працях А. Соколова простежується інший, характерний для смислового аналізу, принцип виокремлення рівнів слухання (смислового сприймання): від виокремлення значень слів і невиразного здогаду про загальний смисл до встановлення конкретного значення слова і встановлення "справжнього смислу повідомлення" [10].
Досить популярною у вітчизняних психологів є модель сприймання, запропонована ще в 1960-х роках Л. Чистович [12]. Вона уявляє процес розпізнання людиною мовлення інших таким чином. Звуки мовлення записуються в пам'яті як набір характеристик за їх ознаками: голосні записуються з маркерами, що позначають міру наголошення. Після сприймання наголошеного складу намічається умовна межа слова, і людина знаходить те слово, що підходить. Якщо рішення приймається, відмічаються межі відрізку, включеного в слово, скорочується словник подальших виборів. Отже, відрізки повідомлення, більші, ніж склади, набувають нового акустичного параметра - ритміки. Дослідниця припустила існування в нервовій системі спеціальних схем (блоків) для виявлення таких явищ, як шум з максимумом енергії в певній ділянці спектру, поштовх (вибух), пауза, формантний перехід з певними властивостями тощо. У ході перцепції мовленнєвого сигналу ці схеми продукують символи, що позначають акустичні явища.
В цілому схема розпізнання наділена пам'яттю. Оскільки обсяг оперативної пам'яті обмежений, то можна припустити,
Loading...

 
 

Цікаве