WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні особливості самооцінки особистості з девіантною поведінкою - Реферат

Психологічні особливості самооцінки особистості з девіантною поведінкою - Реферат


Реферат на тему:
Психологічні особливості самооцінки особистості з девіантною поведінкою
У вітчизняній психології не надавалось достатньої уваги вивченню проблеми девіацій, зокрема й у поведінці військовослужбовців. Окремі ж спроби у минулому пояснити її сутність гальмувалися чинними "нормами" або були фрагментарними.
Серед причин виникнення девіантної поведінки у військовослужбовців фахівці називають мікросоціальне середовище та деформації окремих індивідуально-психологічних якостей особистості [14; 15]. За межами наукових інтересів лишається чимало ключових характеристик, які, власне, й дозволяють говорити про індивіда як про особистість. Однією з них є самооцінка (СО), котра в юнацькому віці зазвичай досить стійка.
Під самооцінкою більшість вітчизняних психологів розуміє важливий компонент самосвідомості, який виникає в результаті інтегративної роботи у сфері самопізнання та забезпечує критичну позицію індивіда щодо того, чим він володіє, уміння співвідносити свої можливості з результатами діяльності не лише з думкою оточення, але й на рівні власних вимог до себе [3; 8; 9; 13].
Самооцінка - це сукупність когнітивного й емоційного компонентів. Когнітивний компонент відображає знання людини про себе; емоційний - ставлення її до себе, так званий "афект на себе", пов'язаний з мірою задоволення власними діями і результатами реалізації намічених цілей. Самооцінка породжується двома різними за своєю природою психологічними утвореннями, які визначаються як загальна і парціальна самооцінка. Парціальні самооцінки виникають з розвитком конкретних видів діяльності. Загальна ж створюється через структуру парціальних самооцінок, які є самооцінками окремих сторін психічного світу особистості [3; 8; 13].
На загальному тлі досліджень у цій царині вивчення СО військовослужбовців мало, в основному, описовий характер [14]. Відтак недостатня розробленість проблеми СО військовослужбовців в цілому, а особливо військовослужбовців з девіантною поведінкою, й зумовили вибір мети цієї статті. Мета ж полягає у визначенні особливостей рівня, стійкості, адекватності реальної та демонстрованої самооцінки у військовослужбовців з девіантною поведінкою.
Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання:
· здійснити теоретичний аналіз поглядів на проблему самооцінки та відхилень у поведінці особистості;
· дослідити психологічні особливості співвідношення у військовослужбовців з девіантною поведінкою реальної і демонстрованої самооцінки за показниками рівня, стійкості та адекватності.
Недостатність знань з питань СО військовиків-девіантів може бути поповнена на основі аналізу СО підлітків і дорослих осіб з девіантною і делінквентною поведінкою, оскільки з підлітковим віком пов'язуються ранні межі юнацького віку, а його закінчення припадає на початок періоду зрілості. Нині не викликає сумніву неадекватний рівень СО та її досить висока стійкість у осіб зрілого віку з делінквентною і девіантною поведінкою [1; 2] і значні коливання стійкості самооцінки у підлітків [8].
Однак погляди на неадекватний рівень СО як на одну з головних причин прояву девіантної поведінки у підлітків викликають сумнів. Особливо якщо взяти до уваги загальну неадекватність СО як характерної ознаки підліткового віку [13]. Стосовно визначення рівня СО також не існує єдності поглядів. У осіб зрілого віку з відхиленнями у поведінці СО одностайно визначається як висока, тоді як спостерігається певне протиріччя в питанні про те, яким рівнем - високим [1; 2; 10; 11] чи низьким [5; 9] - характеризується СО у підлітків-делінквентів.
Припущення достовірності твердження про високу СО у девіантів викликає питання щодо подальшої "долі" підлітків-девіантів з низькою СО. Якщо вони залишились у кримінальному середовищі, то як їм вдалося досягти високої СО у зрілому віці? Якщо результати досліджень, що вказують на низьку СО підлітків-порушників, хибні, то в розрізі основної регулятивної функції самооцінки постає питання, чому взагалі підлітки і люди зрілого віку, маючи високу СО, здійснюють не лише дисциплінарні, але й кримінальні проступки?
Нині дослідники називають такі ознаки поведінки особи з високою СО: впевненість у собі, яка забезпечує здатність до енергійних і позитивних соціальних дій; зближення з незнайомими людьми без значних ускладнень; дотримання власної думки та здатність не лише її захищати, але й сприймати інші ідеї, якщо вони навіть йдуть у розріз з особистими. Незважаючи на те, що автори, які досліджували СО осіб з відхиленнями у поведінці, на жаль, не звернули достатньої уваги на особливості їх поведінкових виявів, все ж аналіз наведених ознак показує, що вони майже повністю суперечать вищенаведеним ознакам поведінки особистості з високою СО.
Інший підхід до дослідження проблеми СО у осіб з відхиленнями в поведінці полягає у розумінні її через співвідношення усвідомлюваної і неусвідомлюваної складових [5; 6]. Це співвідношення має конфліктну будову: на неусвідомленому рівні - низька самооцінка, на свідомому - висока. На неусвідомленому рівні функціонує реальна СО, під якою розуміється оцінка людини самої себе такою, якою вона бачить себе збоку, без прикрас, а на усвідомленому рівні - демонстрована СО, яка є оцінкою лише тих рис людини, які вона "подає", аби відповідати загальноприйнятим нормам, хоч вони й не співпадають з її власною позицією.
Неусвідомлювана СО визначається проективним методом. У світлі сучасного розуміння здатності проективного методу до дослідження несвідомого, яке знаходимо у Л. Бурлачука, доцільно, на нашу думку, говорити про реальну СО все ж як про усвідомлювану. Л. Бурлачук відзначає, що пропонований стимул, незалежно від невизначеності, має суб'єктивний характер та певні особливості, включені у створений образ. Така інтерпретація може дозволити вважати їх показниками реалістичності сприйняття. До вище викладеного потрібно додати, що психометричні процедури визначають, поряд з емоційно-ціннісним компонентом, когнітивну складову
Loading...

 
 

Цікаве