WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Генезис мислення і мови в дошкільному дитинстві - Реферат

Генезис мислення і мови в дошкільному дитинстві - Реферат

почав читати. Це був виняток; як правило, у певних ситуаціях ми всі поводимося за польовим типом.
Діти раннього віку максимально залежні від того, що безпосередньо сприймають, їхня поведінка має польовий, імпульсивний характер; ніщо з того, що лежить за межами наочної ситуації, не привертає уваги. Експери-мент Левіна доводить, що до 2 років малюк узагалі не може діяти без опори на сприйняття. Поставлене перед дітьми завдання - сісти на великий камінь, що лежить на галявині, - виявилося вкрай важким, оскільки спочатку треба було відвернутися від каменя, а отже, перестати його бачити. Діти багато разів обходили камінь, торкалися до нього, гладили, щоб, принаймні, відчути його тактильно. Лише одному хлопчикові вдалося зберегти опору А~ на зорове сприйняття: він нахилився, і, дивлячись на камінь між широко ^ розставленими ногами, врешті-решт сів.
З усього вищесказаного випливає цікава особливість: у ранньому віці л; спостерігаються лише елементарні форми уяви (наприклад, передбачення), але творчої уяви ще немає. Внаслідок цього дитина не здатна щось в^ вигадати, обманути. Тільки наприкінці раннього дитинства у неї з'являється можливість фантазувати.
Неухильно розширюється коло об'єктів, що привертають увагу малюка. Починаючи з другого року, дитина активно придивляється, прислухається до них, однак її більше цікавлять не самі об'єкти, а дії над ними.
Процеси пам'яті загалом мають мимовільний характер, однак розуміння дитиною слів та оволодіння активним мовленням детермінує перші прояви довільності.
У поведінці дитини, її діях з іграшками, перших спробах малювання виявляються образи уяви, хоча їх украй важко відокремити від образів пам'яті. На третьому році життя активізується репродуктивна уява, що проявляється, приміром, у перенесенні вже відомих дій на нову ситуацію тощо.
У предметних практичних діях зароджується і мислення дитини, перші паростки якого проявляються наприкінці першого року життя. Мислити малюк поки що може лише про ті предмети, які бачить, з якими щосьробить. Мислення здійснюється у наочній ситуації практичними діями (наочно-дійове мислення) і лише тоді, коли дитина прагне досягти конкретної мети, спосіб досягнення якої їй невідомий.
Дитина вчиться мислити, застосовуючи практичний аналіз (ламає іграшки, щоб з'ясувати, що у них всередині), практичний синтез (складає новий об'єкт із деталей конструктора), відкриваючи для себе нові властивості об'єктів у процесі практичного та мовного спілкування з дорослими тощо.
Перші узагальнення діти раннього віку здійснюють на основі окремих, найпомітніших ознак, хоча вони часто несуттєві.
Помітні зміни відбуваються на другому-третьому році життя і в емоційно-вольові сфері дитини. Зумовлені вони передусім розширенням кола її спілкування, оволодінням мовними засобами та розвитком елементів самостійності.
Дитина емоційно реагує тільки на те, що безпосередньо сприймає. Вона гостро переживає неприємну процедуру в кабінеті лікаря, але вже за кілька хвилин спокійна і жваво цікавиться новою обстановкою. Малюк не здатний засмучуватися через те, що в майбутньому його очікують неприємності, його неможливо порадувати тим, що станеться через кілька днів.
Бажання дитини ще нестійкі, вона не може самостійно їх контролювати і стримувати (обмежують бажання лише покарання й заохочення дорослих). Усі бажання мають однакову силу, ієрархія мотивів у ранньому дитинстві відсутня. У цьому легко переконатися. Якщо 2-3-річну дитину попросити вибрати собі одну з кількох нових іграшок, вона буде довго їх розглядати й перебирати. Потім усе ж візьме одну, але після наступного прохання - піти з іграшкою до іншої кімнати - знову почне вагатися. Поклавши іграшку на місце, дитина перебиратиме інші, доки її увагу не приверне щось цікавіше. Вибрати, зупинитися на чомусь одному дитина ще не може.
Поступово в емоціях зменшується елемент мимовільного наслідування (захоплена своєю діяльністю, дитина вже не так легко заражається емоційним станом інших) та розширюється сфера стимулів, що їх викликають.
Під впливом стосунків із близькими розвиваються соціальні емоції малюка, джерелом яких стають взаємини між членами родини, атмосфера сімейного життя тощо. Важливу роль в емоційному розвитку дитини відіграють слова-оцінки дорослих.
Помітних успіхів досягають переддошкільнята й у формуванні довільності своїх дій. Важливу роль при цьому відіграє наслідування дій інших, повторення їх за зразком. Слово, що супроводжує дію, сприяє її узагальненню, а оволодіння дитиною активним мовленням та самостійне визначення мети робить дію усвідомленою.
Найбільшу спонукальну силу для довільних дій у цьому віці має показ-демонстрація, опосередкована прямим заохоченням до активного наслідування й відтворення дій дорослого (О.Р. Лурія, О.К. Тихомиров, В.К. Котирло та ін.).
Однак не слід переоцінювати здатність малюків контролювати власну поведінку, що лише формується і залежить від того, наскільки послідовно підкріплюються дорослими потрібні і гальмуються небажані форми їхньої поведінки.
Одним із наслідків інтенсивного розвитку спільної діяльності Криза дитини й дорослого у ранньому віці є формування у дитини трирічного віку системи власного "Я" - центрального новоутворення, що виникає наприкінці даного етапу (Л.І. Божович). Малюк вчиться відокремлювати себе від дорослого, починає ставитися до себе як до самостійного "Я", тобто у нього з'являються початкові форми самосвідомості.
Усе це призводить до розвитку прагнення дитини хоча б у вузьких межах своїх можливостей діяти самостійно, без допомоги дорослих ("Я сам"). Цей період вважають критичним ("криза трьох років"), оскільки дорослі зустрічаються з труднощами у взаєминах із дитиною.
Використана література:
1. Заброцький М.М. Основи вікової психології . Навчальний посібник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003.
2. Психологія: Підручник / За ред. Трофімова Ю.Л. та ін. - К.: Либідь, 2000.
Loading...

 
 

Цікаве