WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Документування управлінської діяльності в органах державної податкової служби України - Реферат

Документування управлінської діяльності в органах державної податкової служби України - Реферат

й назви релігійних свят: Благовіщення, Покрова, Різдво.
2. З великої літери пишуться назви міжнародних договорів, найважливіших документів: Конституція України, Акт проголошення незалежності України, Версальський мир, Декларація прав людини.
Назви державних нагород
У назвах орденів, відзнак перше слово (крім родового) пишеться з великої літери: орден Дружби народів, орден Вітчизняної війни, орден Незалежності.
Якщо назва відзнаки береться в лапки, то теж із великої літери пишеться лише перше слово та власне ім'я, що входить до складу цієї назви: орден "Мати-героїня", медаль "За відвагу".
Правопис прикметників, утворених від власних назв
1. Прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів -ів (-ова, -ове, -еве), їв (-єва, -єве), -ин (-ина, -ине), -їн (-на, -їне), якщо вони означають належність чогось особі, пишуться з великої літери: Василів почерк, Шевченків стиль, Маріїн лист, Тичинине слово, Симоненкові поезії.
2. Присвійно-відносні прикметники, утворені від власних особових назв за допомогою суфіксів -івськ (-ївськ), -инськ (-інськ), пишуться з малої літери: франківські сонети, довженківський край.
Прикметники ж із цими суфіксами, які утворені від іменників-власних назв і мають значення "імені чогось", "пам'яті когось", пишуться з великої букви: Шевченківська премія, Гоголівські читання, Франківська кімната.
Відносні прикметники, утворені за допомогою суфікса -ськ- від власних географічних назв, пишуться з малої літери, якщо вони не є першим словом складної географічної назви: карпатські полонини, волинські озера, українські землі.
Прикметники, утворені за допомогою суфіксів, вказаних у п. 1-2, у складі стійких фразеологічних сполук або наукових термінів пишуться з малої літери: ахіллесова п'ята, гордіїв вузол, езопівська мова, прокрустове ложе, бертолетова сіль, гайморова порожнина.
Основні приписи мовного етикету
Різні ситуації спілкування вимагають певних мовних зворотів, використання яких дає можливість налагодити контакт, взаєморозуміння, створити сприятливу психологічну обстановку, підтримати спілкування в необхідній тональності відповідно до соціального положення учасників спілкування.
1. Завдання встановлення контакту із адресатом, привертання його уваги покладається на звертання.
Звертання традиційно використовується в усному мовленні, в напівофіційних листах, листах-запрошеннях, адресованих конкретним особам. Звертання - обов'язковий елемент у комерційному листуванні. Останнім часом нерідко використовується і в діловій кореспонденції, якщо необхідно звернутися безпосередньо до посадової особи.
Нормативною формою звертання в українській мові є кличний відмінок: Юрію Володимировичу, Петре Івановичу, Зоє Петрівно. Причому, у кличному відмінку ставиться і загальне слово, і власна назва: пані Світлано, пане інспекторе, хоча можливі і такі форми звертання: пане офіцер, пане президент, які вважаються більш офіційними.
При звертанні до адресата враховується його вік, службове положення, сфера діяльності, тип взаємин із співрозмовником тощо.
Найзагальнішими формулами звертання, які можуть використовуватися незалежно від зазначених факторів, є такі:
Шановний пане Володимире!
Вельмишановний пане Олексію!
Шановний добродію Коваленко В.І.!
При звертанні до посадових осіб вищих і центральних органів державної влади й управління, президентів товариств, компаній фірм, інших осіб можливе звертання із зазначенням посади без прізвища:
Шановний пане президент!
Шановний пане мер!
Шановний пане міністр!
Шановний лікарю!
Вельмишановний професоре!
Пане вчителю!
У листах-запрошеннях можливе звертання на ім'я й по батькові:
Шановний Миколо Яновичу!
Шановна Маріє Йосипівно!
Етикет вимагає: якщо документ починається формулою особистого звертання до адресата, то й закінчуватися повинен формулою ввічливості "З повагою … ".
У ділових листах прийняте формулювання від першої особи множини - оскільки автори діють від імені організації, установи, підприємства:
Нагадуємо, що термін виконання нашого замовлення…
Просимо повідомити про можливість виготовлення партії ЕККА…
Пропонуємо нові зразки продукції…
2. Слід пам'ятати, що займенник Ви в усіх відмінкових формах пишеться з великої літери.
3. Готуючи відповідь на лист, зверніть увагу на оформлення вхідного документа: якщо його підписав керівник, то відповідь слід адресувати йому, причому підписану теж керівником, а не його заступником.
4. Не поспішайте категорично висловлювати відмову на звернене до вас прохання, якого ви не можете виконати - поясніть відмову; подумайте, що можете запропонувати натомість; порекомендуйте звернутися в іншу організацію або трохи пізніше - до вас.
Пам'ятайте про можливість використання вставних слів, які дозволять трохи пом'якшити негативну відповідь не лише в листах, а й в інших ситуаціях офіційного спілкування (на жаль, на превеликий жаль, незважаючи на наше бажання вам допомогти...; засмучені необхідністю відмовити...; нам дуже шкода, але…; дуже прикро, проте…; щиро жалкуємо, але…) та пасивних конструкцій, які акцентують увагу на дії, а не на виконавцеві: Наказ Вами не виконується замість Ви не виконуєте наказ.
Скорочення у ділових текстах
Офіційний текст сприймається, в першу чергу, як джерело інформації, тому й вимоги до нього ставляться особливі: інформація має добуватися швидко, легко. З метою зменшення обсягу документів на письмі нерідко застосовують скорочений запис слів і словосполучень. Загалом, скорочуватися може будь-яке слово, але в документах дозволяється використання лише типових, загальнозрозумілих скорочень, закріплених державними стандартами. Необхідно пам'ятати, що текст, який рясніє скороченнями, справляє негативне враження, а інколи виникають труднощі і в тлумаченні його змісту. Тому скорочення в документах повинні бути виправданими, а їх кількість обмеженою.
Розрізняються два типи скорочень:
1) абревіатури, або складноскорочені слова;
2) графічні скорочення.
Абревіатури використовуються і в писемному, і в усному спілкуванні. Коли написаний текст озвучується, абревіатури можуть подаватися без розшифрування.
Абревіатури утворюються різними способами: поєднанням початкових частин слів (держстрах - державне страхування, райвійськкомат - районний військовий комісаріат); поєднанням початкових звуків слів (КРУ [кру] - контрольно-ревізійне управління), поєднанням початкових літер слів (ДПА [депеа] - Державна податкова адміністрація).
Існують абревіатури комбінованого типу - коли поєднуються різні частини (наприклад, склади і початкові літери слів: завуч (зав - завідуючий, у - учбовою, ч - частиною).
Абревіатури, які називають одиничні установи, організації, заклади пишуться з великої літери: Нацбанк, Міненерго.
З малої літери пишуться абревіатури, які є родовими назвами: телецентр, фінвідділ, юрфак, держзамовлення.
Складноскорочені слова, утворені з початкових букв власних і загальних назв, пишуться великими літерами: ДПІ, АТС, ТОВ, ЗАТ, НЛО, ВАК.
Загальновживані скорочення назв організацій, установ, явищ легко розшифровуються, зрозумілі тим, хто користується мовою. Якщо виникають труднощі у читанні таких скорочень, то слід звертатися до спеціальних словників.
Інколи через частотність вживання у житті певної складної назви виникає необхідність введення так званої авторської абревіатури, тоді спочатку подається розгорнута назва, в дужках записується
Loading...

 
 

Цікаве