WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Строки виконання документів, порядок контролю за виконанням документів. Особливості організації конфіденційного діловодства, використання документів з - Реферат

Строки виконання документів, порядок контролю за виконанням документів. Особливості організації конфіденційного діловодства, використання документів з - Реферат

".
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про інформацію", затвердженого Постановою ВР від 02.10.1992 р. № 2658-ХІІ [зі змінами], за режимом доступу інформація ділиться на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Визначаючи правові основи інформаційної діяльності, згаданий Закон дає тлумачення поняття "режим доступу до інформації" як передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
У свою чергу, як зазначено у ст. ЗО цього закону, інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну й таємну.
Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
До таємної інформації належить інформація, щомістить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству чи державі. Віднесення інформації до категорії таємних відомостей, які становлять державну таємницю, і доступ до неї громадян здійснюється відповідно до Закону про інформацію й забезпечується контролем, що здійснює держава в особі її органів, визначених Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України.
Конфіденційна і таємна інформація поділяється на таку, що є власністю держави, і не є власністю держави. Щодо інформації, яка є власністю держави і перебуває в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, для її збереження може бути; відповідно до зазначеного закону, встановлено обмежений доступ - надано статус конфіденційної чи таємної.
Закон України "Про державну таємницю", затверджений Постановою ВР від 21.01.1994 № 3856-ХП [із змінами], подає тлумачення поняття "державна таємниця" (далі - секретна інформація) як таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки й техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.
Державним експертом з питань таємниць встановлюється ступінь обмеження доступу до інформації ("особливої важливості", "цілком таємно", "таємно") - категорія, яка характеризує важливість інформації з обмеженим доступом, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою з проставленням відповідного грифа обмеження доступу на матеріальному носії документа.
Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу й не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту. Виняток становить інформація комерційного й банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлений Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої становить загрозу життю і здоров'ю людей.
У чинному законодавстві термін "комерційна таємниця" використовується тільки стосовно діяльності підприємств. У ст. 36 Господарського кодексу зазначено: "Відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею".
Відповідно до ст. ЗО Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.1991 № 887-ХР комерційна таємниця -- це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.
Закон втратив чинність з 01.01.2004 на підставі Кодексу від 16.01.2003 № 436-IV, законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.1996 № 237/96-ВР, главою 4 "Неправомірний збір, розкриття та використання комерційної таємниці", у відповідних статтях 16-19 подаються визначення понять.
Господарським кодексом ці поняття тлумачаться так:
Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
Схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.
Згідно зі ст. 60 Закону України "Про банки й банківську Діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку в процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам у разі надання послуг банку й розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.
Згідно із Законом України "Про інформацію" завдання контролю над режимом доступу до інформації полягає в забезпеченні додержання вимог законодавства про інформацію всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, недопущенні необґрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом.
Утім, чинне законодавство України не надає вичерпного переліку відомостей, що можуть
Loading...

 
 

Цікаве