WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Розвиток австро-угорських органів державного управління на західноукраїнських землях - Реферат

Джерелознавство. Розвиток австро-угорських органів державного управління на західноукраїнських землях - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Розвиток австро-угорських органів державного управління на західноукраїнських землях
На відміну від консервативної системи російського управління Україною, австрійська система управління на західноукраїнських землях відносно швидко видозмінювалася. Західноукраїнські землі підпали під владу Австрії після підписання між Росією, Австрією і Пруссією 1772 р. Конвенції про частковий поділ Польщі. За цим документом до Росії відійшла частина білоруських земель східніше і частково західніше верхнього Дніпра (Гомель, Мстислав, Могилів) та північніше Північної Двіни (Вітебськ, Полоцьк, Дінабург), до Пруссії - землі на лівому березі нижньої Вісли, до Австрії - Руське воєводство з містами Львів, Перемишль, Галич, Броди, Жовква та Іншими, більша частина Белзького воєводства з містами Белз, Сокаль, Стоянів, Буськ та іншими, незначна частина Волинського воєводства, південна частина Краківського воєводства. Імператриця Марія-Терезія, посилаючись на те, що в першій половині XIII ст. - з 1214р.до 1219р. - угорський королевич Коломан, син короля Андрія І, вважався галицьким королем, І що вона є спадкоємницею угорської корони, дала назву новоприєднаним землям Королівство Галичини І Волині (Володимири) - Komgsreich Galizien und Lodomerien. У практичному політичному вжитку повна назва вживалася рідко, а приєднаний край скорочено називали Галичиною (Galizien), у тому числі й землі волинські, а також етнічно польські.
Австрія поділила "Королівство" на чотири воєводства: Краківське (без Кракова), Сандомирське, Руське і Подільське. У воєводствах створилося 24 дістрикти. Проте воєводський поділ проіснував три роки. У 1775 р. відбулася реорганізація адміністративного устрою. Новоприєднаний край поділили на округи: Львівський, Сандомирський, Бєлецький, Пияьзенський, Величківський та на м Львів Округи розділилися на 19 дістриктів Але незабаром відбулася нова реорганізація У1782р кількість округів збільшено до 18, а дістрикти взагалі ліквідовано На українських етнічних землях утворювались Львівський, Жовківський, Заліщицький (з 1800 р - Золочівський), Станіславський, Перемишльський округи Етнічно змішаними були Замостський та Жешівський (Ряшівський) округи Округи поділяли на 5-12 повітів кожний, всього на 136 повітів.
У 1774 р до Австрії відійшла Буковина, з якої 1787 р створювався окремий округ.
У 1793 р відбувся Другий поділ Польщі За ним Австрія не отримала нових земель Польської держави Пруссія забрала великі території на заході з містами Познань, Гнєзно, Каліш, Сєрадз, Петркув Російські кордони, як зазначалося, просунулись західніше Кам'янця, Острога, Корця, Пінська, східніше Новогрудка
Після Третього поділу 1795 р Польщі як держави не стало До Пруссії відійшла лівобережна Варшава з округом та землі північніше нижньої течи Західного Бугу аж до Немана на півночі Росія пересунула свій кордон на захід від міст Дубно-Луцьк-Брест-Гродно-Ковно Російське загарбання відбулося не за рахунок етнічно польських земель, а за рахунок раніше захоплених Польщею українських І білоруських земель
Дуже великі нові території за Третім поділом Польщі отримала Австрія Вони пролягали на захід від Бреста південніше нижньої течи Буга аж до впадання його у Віслу В Австрійській державі опинилися міста Прага, Мацевиче, Люблін, Холм, Сандомир Новій території дали назву Нової Західної Галичини, що поділялася на 13 округів, у тому числі на етнічно українських землях Белзький і Холмський.
Війна Франції проти Австрії, Роси та Пруссії на початку XIX ст привела до політичного перекрою основного масиву польських земель І частково українських У 1807 р під егідою Наполеона було створене Велике Герцогство Варшавське, що проіснувало до розгрому Наполеона, формально - до Віденського конгресу 1815 р , який встановив нові кордони Царська Росія одержала більшу частину Великого герцогства Варшавського, на його основі створивши Царство (Krolewstwo) Польське, куди входила Холмщина І Підляшшя Частина герцогства як Велике князівство Познанське відійшло до Пруссії Невелику частину повернули Австрії Одночасно Віденський конгрес постановив створити як окрему державу Краківську Республіку, що мала близько 1000 км2 площі, куди входило, крім Кракова, ще три містечка І 244 села В 1846 р три держави підписали договір про ліквідацію Краківської Республіки та її прилучення до австрійського "Королівства Галичини І Лодомерії". Останнє, однак, набуло уточненої формальної назви "Королівства Галичини І Лодомерй з Великим князівством Краківським та князівствами Освєнщмським І Заторським". Практично "королівство" за своїми правами вважалося губернією. Головним адміністратором був губернатор. У лютому 1847 р. Галичину поділили (офіційно, але формально) на Східну (етнічно українську, за винятком польського Бжозівського повіту) та Західну (етнічно польську, за винятком західної частини північної Лемківщини). Під час революції 1848 p., вже у травні 1848 р. секретар Головної Руської Ради у Львові о.Михайло Малиновський виступив з пропозицією поділити Галичину реально на дві губернії; 9 червня того ж року Головна Руська Рада внесла офіційну петицію до цісаря з вимогою, "щоби часть Галичини, заселена русинами (українцями), творила для себе провінцію з осідком крайової політичної управи у Львові... І щоби часть краю, заселена мазурами (поляками), була відділена від руської провінції". Цю пропозицію, очевидно, підтримував губернатор Ф.Стадіон. Цісар Фердінанд 19 червня 1848 р. санкціонував утворення в Галичині двох губерній і визначив термін реалізації свого рішення 1 серпня 1848 р. Але ще до цього (30 липня) Стадіон був відкликаний з поста губернатора. Віце-губернатор поляк Агенор Голуховський категорично виступав проти поділу. Противником поділу виявився і новий губернатор поляк Вацлав Залєський, після якого губернатором став Голуховський. Розпорядження цісаря в життя не впроваджувалося.
За цих умов Головна Руська Рада звернулась за підтримкою ідеї поділу до народу. До кінця січня 1849 р. на підтримку поділу було зібрано 200 тис. підписів галичан. Та на боці польської верхівки в Галичині виявилась також віденська бюрократія, в тому числі й міністр внутрішніх справ Дубльгоф, який оголосив, що рішення цісаря відкликане.
Нові меморіали русинів до цісаря й уряду (останній 29 березня 1849 р.) не допомогли. Галичина так І залишилася неподіленою австрійською адміністративною провінцією, в якій влада на місці перебувала в руках польського панства.
У грудні 1848 р. цісар Фердінанд І зрікся престолу. Його місце зайняв Франц-Йосиф І, а 30 червня 1851 р. Головна Руська Рада саморозпустилася. Українська вимога про поділ Галичини залишилась в українському рухові аж до 1918 р. лише як Ідея.
В 1854 р. вища крайова посада губернатора дістала назву намісника, а адміністрація краю - намісництва.
В 1866 р. відбулася ще одна адміністративно-територіальна реформа, число повітів збільшувалось до 76 3 часом кількість їх дещо зросла: 1910 p. - 81, з них 51 у Східній Галичині й ЗО - уЗахідній В українській частині намісництва (Східній Галичині) були такі повіти (за порядком латинської абетки): Бібрка, Богородчани, Борщів, Броди, Бережани, Бучач, Цішанів, Чортків, Добромиль, Долина, Дрогобич, Городок, Городенка, Гусятин, Ярослав, Яворів, Калуш, Кам'янка, Коломия, Косів, Львів-повіт, Ліско, Мостиська, Надвірна, Печеніжин, Пщгайці, Перемишль, Перемишляни, Рава-Руська, Рогатин, Рудки, Самбір, Сянок, Скалат, Сколе, Снятии, Сокаль, Станіслав, Старий Самбір, Стрий, Тернопіль, Тлумач, Теребовля, Турка, Заліщики, Збараж, Зборів, Золочів, Жовква, Жидачів та з перевагою поляків - Бжозів. Львів був
Loading...

 
 

Цікаве