WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Принципи класифікації періодичних видань - Реферат

Джерелознавство. Принципи класифікації періодичних видань - Реферат

габсбурзької корони й австрійського уряду стало одною з причин появи на галицькому ґрунті громадсько-політичної течії старорусинства, що переросло з часом у реакційне москвофільство, яке проповідувало "общерусский язык", заперечувало самобутність українського народу, а "карпаторосів" відносило до єдиного "русского народа от Карпат до Камчатки".
У другій половині XIX ст. українська періодика в Галичині постійно перебувала під впливом двох громадсько-політичних течій: старорусинства - москвофільства - та народовства, течії, що відстоювала національну самобутність русинів Галичини, їх етнокультурну й політичну єдність з усім українським народом. Нагадаємо, що у дні революції від серпня І 848 р. у Львові силами польських панів було організовано видання тижневика "Дневник русский". Він відстоював погляди єдності Інтересів поляків І русинів Галичини, ніби не помічаючи того, що в тій єдності для русинів відводилась роль русинської різновидності мазурського (польського) народу, а їх мові - діалекту польської. Редактором "Дневника русского" було назначено Івана Вагилевича, який не зміг відмовити кільком польським панам, що витягнули його з матеріальних злиднів.
Позицію польських сил у Львові безцеремонне проповідував "Dzien-nik Narodowy" (Щоденний національний часопис). "Зорю Галицьку" він називав темною зорею, бовона, мовляв, сіє незгоди між "двома братніми поколіннями мазурського І руського наріччя" (1848, № 93). У № 127 за 1849 р. той "Дзеннік Народови" в дусі презирства до русинів і повного нехтування їх Інтересів писав: "...Ніхто не буде вас потребувати. Ваші петиції разом з підмогою для "Зорі Галицької" пішли до коша. Незабаром будете нічим, як були 80 років тому, бо ваша народність Інспірована поліцією, а не народністю".
У 1849 р. І.Гушалевич почав видавати "письмо, посвященное словесности", "Пчола". В тому ж році було відкрито урядовий кур'єр руською мовою "Галичско-Руський вісник". Але він виходив, поки влада вважала за потрібне ще загравати з русинами. Вийшло 78 номерів. Під впливом навертання до москвофільства "Зоря Галицька" перейшла на штучну мову - суржик галицького діалекту, церковнослов'янської та російської мов, що дістала назву "язьгчія", втратила читача і 1857 р. остаточно припинила Існування.
У перших десятиріччях другої половини XIX ст. провідне місце в українській періодиці Галичини належало часописам, що проповідували позиції "общеросів". З 1861 р. почала виходити газета "Слово", проіснувавши до 1887 р. (редактор Богдан Дідицький). Спочатку вона займала позицію захисту української самобутності як в Австрії, так і в Росії, хоч І підтримувала політичну орієнтацію на Росію. Але з 1867 р. газета все відвертіше стала пропагувати Ідеї "общерусскости". Незважаючи на політичну однобокість, "Слово" як часопис свого часу з-поміж українських видань 60-70-х років було найпрофесійнішим. Так само масштабною за тематикою і професійно цікавою була газета "Галичанинъ", заснована 1893 р. Москвофільське спрямування в Галичині мали журнали "Временник", "Наука", серійні видання "Библиотека русских писателей", "Науковый сборник", "Литературный сборник", "Науково-литературный сборник" тощо. З 1871 р. і аж до 1912 р. на Буковині москвофіли видавали газету "Русская Рада". Прихильно ставилися до москвофільства такі часописи, як "Руська Бесіда", "Родимый Листок" та ін. На Закарпатті з 1867 р. "Общество св. Василия Великого" у москвофільському дусі видавало газету "Свет" (редактор В.Гебей), з 1871 р. - "Новый свет". З 1867 р. виходила газета "Учитель". Там же з 1872 р. виходили журнал "Карпати", 1885р. - газета "Угро-русский листок", 1890 р.- журнал "Наука".
Дуже суттєве значення для москвофільських видань у Галичині та інших краях мала фінансова підтримка їх російським урядом. Так 24 квітня 1876 p. Імператорська комісія на чолі з міністром внутрішніх справ серед Інших заходів, спрямованих проти українського руху, записала й таку рекомендацію: "підтримати видання в Галичині, що є ворожим до українофільського, газету "Слово", призначивши їй хоч би невелику, але постійну субсидію, без якої вона не може продовжити існування і мусить припинитись".
Преса, що відстоювала самостійність українського народу, його власні національні Інтереси, від 50-х і аж до 80-х років мала порівняно з москвофільською слабші позиції, її репрезентували молоді публіцисти Кость Горбань, Федір Заревич, Ксенофонт Климкович, Володимир Шашкевич. Вони видавали часописи "Вечерниш" (1862-1863), "Мета" (1863-1865), "Нива" (1865), "Русалка" (1866), газету "Русь" (1867). Брак матеріальних та інших засобів не давав змоги зміцнити публіцистичні починання, надати їм належну постійність. Національні спрямування в періодиці дещо зміцніли з початком видання 1867 р. за допомогою наддніпрянців наукового і літературного часопису "Правда". З 1872 р. він набув літературно-політичного характеру. Організаторами й авторами "Правди" стали А.Вахнянин, В.БарвІнський, О.Огоновський, Ю.Романчук та Ін. У 1876 р. головним редактором часопису призначили Володимира Барвінського. З перервами "Правда" виходила до 1880 р. У 1870-1872 pp. видавалася ще газета "Основа".
Часописом, який виконав особливо важливу роль у піднесенні національного руху, досягненні переваги над москвофілами, стала заснована 1880 р. газета "Діло", їй судилось довге життя - аж до 1939 р. Паралельно з "Ділом" українські національні ідеї проповідувала газета "Батьківщина" (з 1879 p.). Спочатку редактором "Батьківщини" був Михайло Павлик (1888-1889). Проте 1893р. "Батьківщина" перестала виходити.
Після створення 1890 р. І.Франком та М.Павликом Русько-Української Радикальної партії на галицькому обрії з'явилася українська газета радикального спрямування "Народ". Значну допомогу в її Існуванні, насамперед грошову, як і до цього газеті "Правда", надавала українська наддніпрянська інтелігенція. Зберігся рахунок про видатки на видання "Народу" від 15 липня 1893 р. до 23 червня 1894 р. Вони становили 2417,52 гульдена. З цієї суми 212,61 гульдена покривали галицькі передплатники, 80,73 гульдена - передплатники Росії. Продаж книжечок-додатків до часопису давав ще 13 гульденів. Основну ж частку суми - 2111,18 гульдена - становила допомога з Наддніпрянської України. "Народ" виходив до 1895 р. У 1892 р. Русько-Українська Радикальна партія організувала ще одну газету -
Loading...

 
 

Цікаве