WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Українські та білоруські літописи XV-XVII ст. - Реферат

Джерелознавство. Українські та білоруські літописи XV-XVII ст. - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Українські та білоруські літописи XV-XVII ст.
Останній запис у Галицько-Волинському літописі зроблений під датою "в літо 6800 (1292)". У формі багато разів повторюваного літописного прийому повідомлялося про смерть пінського князя Юрія, сина Володимирового, який був "кроткий, смиренний, справедливий. І плакала по ньому княгиня його, і сини його, і брат його Демид -- князь, І всі люди плакали за ним плачем великим.
Тої ж зими преставився степанськиЙ князь Іван, син Глібів. І плакали за ним усі люди, од малого і до великого, і став княжити замість нього син його Володимир".
Думаємо, після цього літописна традиція в Україні не була припинена. На жаль, літописів, які були б написані в Україні в XIV- першій чверті XV ст, і дійшли до нас, наука не знає. Відомі лише літописні списки, складені після 1440 р. До таких належать списки західно руських або білоруських літописів. Тих списків збереглося багато. Одні дослідники подають, що є 25 списків західноруських літописів, інші - що 14. (Порівн.: "Українська література XIV-XVI ст." К., 1988. С. 11, 531). Всі списки зводять до трьох редакцій: старшої з 1440 p., складної - з 1550 p., повної - з 1560 р. У тексті одного зі списків є слова, що дають змогу приблизно визначити час його написання. Йдеться про найбільш "український" за змістом Супральський список, або, як його ще називають, Суп-ральський літопис. Назва літопису походить від Супральського монастиря біля Білостока (зараз у Польщі), де він був виявлений. Західноруський літопис має три частини: "Сказание о вЬрных святых князей руських", що становить собою компіляцію давньокиївських, волинських, подільських, новгородських І московських літописів до 1427 р. І польських хронік; "Літописець великих князей литовских", складений за 1431-1446 pp. за хронографічним принципом, літописні оповідання, сказанія, повісті або й просто скупі замітки за 1447-1505 pp. У повісті "О подольский земли" як частині Супральського літопису розповідається про київського князя Скиригайла та ченця Фому, котрий мав намісництво від митрополита у святій Софії. Літописець чи переписувач, переповідаючи чутки про отруєння ченцем князя, після чого той скоро помер, зауважив: "аз же того не свім, зан же біх тогды млад, но нецеи глаголють, иже бы тот Фома дал князю Скиригайлу зелие травное пити..." Відомо, що Скиригайло (Скиргайло) помер у 1396 р., І в тому році літописець "біх тогды млад11. Отже, можна допускати, що робив він Супральський список у першій половині XV ст.
Західноруський літопис є джерелом, часто унікальним І багатим до вивчення багатьох історичних подій, що відбувалися в Україні наприкінці XIV-XV ст Так, напружено передано битву на Ворсклі 1398 р. між військами великого князя Вітовта з татарським ханом Темір-Куклуєм. Хоч Вітовт зібрав велике військо, він зазнав поразки: "И бысть бой велик месяца августа 12, во второк... и попусти бог татаром. Князь же великий побіже во мале дружине. И цар Темир-Куклуй тогда приде ко граду ко Киеву, и взя с града окуп 3000 рублев литовских, и силу свою распусти по литовской земли, и воеваша татарове да иже и до Великого Луцька, и много зла сотвориша земли Литовской, и отыде во свою землю". Тут же наводилось 18 імен литовських і руських князів, які загинули: князь Андрій Полоцкий Олигирдович, брат его ДмитреЙ Брянский, князь Иоани Дмитрович Кындыр, князь Андрій, пасынок Дмитреевич; князь Иоани Евлаше-кович, князь Иоани Борисович киевский, князь Глеб Святославич смоленский, князь Лев Корятович, брат его князь Семен... князь Феодор Пат-рыкиевич волинский... князь Выснытко краковский та ін.
Так само багатою є Інформація про боротьбу Швитригайла (Свид-ригайла) з Жигімонтом Кестутовичем за великокнязівський престол у 30-40-х роках XV ст. При цьому особливо виразно показані методи боротьби, які нічим не відрізнялися від татарських. "Той же зимы во Дру-быи град князь великий Швитригайло собра силу многу руськую и по-иде на Литву, и повоеваша Литовской земли множество, и пожігоша, и полон поведоша... взяша крепво мурованны и сожже, а людей много по-секоша и в полон поведоша..."
Знову ж таки цікавим є свідчення повісті "О подольский їемли" про те, як поляки закріпилися в Кам'янці після смерті Вітовта 1430 р. Вони закликали Долкпрда, якого Вітовт назначив старостою Кам'янця, на "раду к собі, и до рады не допустивши самого йняли и ограбили, и Каменець засіли, и все тоє забрали, што Подольской земли держать..."
І Одна частина Супральського списку має назву "Краткая Киевская Летопись, От начала земли русской до 1516 года". Давня Історія Русі подана на основі київського і галицьке-волинського літописання ХІ-ХПІ ст., а період 1491-1516 pp. - крізь призму очевидця подій, котрий жив на Волині. Дуже чітко передані руйнування І плюндрування Волинської землі, вчинені татарськими ордами 1491 р. "...Церкви божій пожгли... а людей по містам, и по селам, и по дорогам без числа посекли и в полон побрали". В той же час із захопленням описані перемоги волинських князів І старост над татарськими ордами. "И собрашася больший з ляхи... угониша их недалече от Жеславля и побита поганых, и полон отполони-ша, мало нечто втекло их, и тыя от зимы измроша недошедших своих влусов". З почуттям патріотичної гордості зображені перемоги над ордами в 1497 p., коли князь Костянтин Острозький з дворянами великого князя в Брсславськш землі "избиша их вс'ьх до конца, а плін весь от-пл-вниша- убили царевича Акманлу и влана Мамышю Виру Уланова сина, а всих их убито триста и сорок, а наших один человек и то от простых". Серед Інших найцікавіших західноруських літописів виділяють Літопис Биховця, що до 1840 р. був власністю О.Биховця, голови волковись-кого межового суду./Вважають, що в його основі міститься "Літопис великих князів литовських" редакцій 40-х років XV ст. Він охоплює події Історії Великого князівства Литовського з XIII до XVI ст., відображає міжусобну боротьбу литовських князів, відносини Литви з Польщею, Тевтонським орденом, Золотою Ордою, Кримським ханством. Є матеріали про боротьбу українського населення проти литовського і польського панування.
Оригінальним серед білоруських (західноруських) літописів є Баркулабівський літопис, що дістав свою назву від містечка Баркулабово біля Орші. Його автором вважається священик Федір Филимонович. Описано події з 1563 до 1608 р. Автор особливо багато уваги надавав опису життя
Loading...

 
 

Цікаве