WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Українські національно-демократичні та націоналістичні партії кінця XIX-першої третини XX ст., їх нормативні та діловодні документи ( - Реферат

Джерелознавство. Українські національно-демократичні та націоналістичні партії кінця XIX-першої третини XX ст., їх нормативні та діловодні документи ( - Реферат

цього питання 1908 р. у партії дійшло до розколу.
Згадані українські партії в Галичині та Буковині існували майже без організаційних та ідеологічних змін аж до 1918 p., тобто до часу розпаду Австрійської імперії й утворення на її руїнах національних держав, у тому числі й Західноукраїнської Народної Республіки.
З 1900 р. процес українського партійного життя розпочався і на Східній Україні. Від РУП 1902 р. відокремилась Українська Народна партія на чолі з Міхновським. У 1904 р. українські громадські діячі ліберальних поглядів утворили Українську Демократичну партію, що висунула гасло автономії України у межах Російської держави. В 1905 р. основна частина РУП з 1902 р. (вже без Міхновського) реформувалась в Українську соціал-демократичну робітничу партію, її лідерами стали С.Петлюра і В.Винниченко. Українська Демократична партія1905 р. прийняла гучнішу назву - Української Радикальної партії, її лідерами були Б.Грінченко, С.Єфремов, Ф.Мату шевський. Наприкінці 1905 р. Українська Радикальна й Українська Демократична партії об'єдналися в Українську Радикально-Демократичну партію, до керівного складу якої ввійшли Сергій Єфремов, Євген Чикаленко, Ілля Шраг, Федір Мату-шевський. Тоді ж із загальноросійської Партії соціалістів-революціонерів (есерів) виділилась Партія українських соціалістів-революціонерів. Уже 1918 р. ця партія зазнала розколу. Від неї відокремилась частина, що називала себе боротьбистами (за назвою свого політичного органу - газети "Боротьба"). У березні 1919 р. боротьбисти взяли назву "Українська партія соціалістів-революціонерів-комуністів", а в серпні 1919р. ще раз змінили назву на Українську комуністичну партію (боротьбистів). Лідерами боротьбистів стали Григорій Гринько, Василь Блакитний (псевдонім Елланський), Панас Любченко, Гнат Михайличенко, Олександр Шумський та ін. З квітня 1919 р. боротьбисти входили до складу більшовицького уряду УСРР і з позицій членів уряду прагнули боротися за самостійність України як соціалістичної держави. Боротьбисти хотіли вступити до Комінтерну на правах самостійної" парти", але проти цього рішуче протестував Ленін, трактуючи боротьбистів як націоналістів, контрреволюціонерів і дрібних буржуа Під пресом більшовиків у березні 1920 р. боротьбистська конференція прийняла рішення про саморозпуск партії І закликала членів на Індивідуальних засадах вступати до КП(б)У. Можна вважати, що після розпуску боротьбистів як партії жодна Інша політична сила у радянській Україні не мала шансів на самостійну політичну діяльність. КП(б)У як українській філіал РКП(б), по суті, насильно змонополізувала право на партійну діяльність. В Україні був запроваджений тоталітарний режим
Важлива роль у започаткуванні загальнонаціонального політичного життя у березні 1917р. випала на долю заснованого у вересні 1908 р. С.Єфремовим "Товариства українських поступовців", членами якого стали М.Грушевський, А.Вязлов, В Прокопович, А Ніковський, Є.Чик-ленко та ін. У наступному, 1917 р., ТУП реформувалось в Українську партію соціалістів-федералістів.
На західноукраїнських землях при всій суворості польського окупаційного режиму до ліквідації українських національних парі їй не дійшло. Ще під час Існування ЗУНР (у березні 1919р.) УНДП перейменувала себе на Українську Народно-Трудову партію Тоді ж виникла Комуністична партія Східної Галичини
У 1925-1926 pp. відбулась значна реорганізація двох найголовніших легальних напрямів українського життя. УНТП 1925 р, об'єдналася з волинськими послами сейму, які поділяли національні та соціальні постулати галицьких націонал-демократів. Було утворене Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), що проіснувало до краху міжвоєнної Польщі. У національному питанні УНДО безрезультатно домагалося автономії українських земель у Польщі. Лідерами партії стали Кость Левицький, Дмитро Левицький, Василь Мудрий
Через рік галицькі радикали (з довоєнної РУРП, післявоєнної УРП) об'єдналися з волинськими соціалістами-революцюнерами (есерами), утворили загальну західноукраїнську Українську Соціально-Радикальну партію, що теж проіснувала до 1939 р.
Крім того, в міжвоєнний період у Західній Україні виникало (як І зникало) багато Інших партій. У середовищі колишніх українських старшин 1920 р виникла нелегальна Українська Військова Організація на чолі з Є.Коновальцем, зорієнтована на боротьбу за українську державу збройними засобами, в тому числі терористичними. Члени УВО і цивільні діячі в еміграції радикально націоналістичних настроїв 1929 р утворили Організацію Українських Націоналістів УВО стала своєрідним військовим крилом ОН Але з !934 р як самоспина ланка під своєю назвою УВО вже не виступала ОУН перебрала на себе повністю всі функції радикально-революційної антипольської й антирадянської організації.
В 1933 р від УНДО відокремлюсь радикальне в межах легальності крило на чолі з Дмитром Паліеним І оформилось в окрему партію Фронт Національної Єдності
У 1927 р прорадянський петрушевичівський елемент в УНДО оформився в Українську Партію Праці, яка, щоправда тихо, десь у середині 30-х років, зійшла з політичної сцени Лідером парт був Михайло Західний, котрого 1928 р обрано послом польського сейму
Довоєнні москвофіли пережили немало метаморфоз, спочатку об'єднавшись у Народиш Волі, поки десь Із середини 20-х років не стабілізувалися у двох партіях - Руска Селянска Організація І Русская Аграрная Партия (Рольний Союз)
У 1920 р був створений Український Католицький Союз, 1932 р - Українська Народна Католицька партія, що незабаром почала називатися Українська Народна Обнова
Під час виборів до сейму 1922 р у Галичині була створена (Самбір та Інші повіти) так звана Партія хліборобів на чолі з О Ільківим Вона виступила за співробітництво з польською владою
На Волині 1929 р колишні унрівські діячі Петро Певний та Степан Скрипник, котрий пізніше став патріархом Мстиславом, утворили Волинське Українське об'єднання (ВУО), що намагалось відстоювати деякі українські Інтереси (школу, мову, кооперативи та ш ) з позицій співробітництва і польською владою
Після відомого рішення Ради Послів з 14 березня 1923 р про всі права Польщі на Східну Галичину
Loading...

 
 

Цікаве