WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Статистичні джерела другої половини XIX-першої половини XX ст. - Реферат

Джерелознавство. Статистичні джерела другої половини XIX-першої половини XX ст. - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Статистичні джерела другої половини XIX-першої половини XX ст.
Специфіка статистичних джерел
На відміну від Інших джерел державного чи громадського походження, що формувалися "стихійно" в процесі діяльності державних І громадських установ та організацій, а також окремих осіб, статистичні матеріали створювалися свідомо з наперед заданою метою За допомогою певних числових показників, що їх мала визначити статистика (від латинського status - стан), держава, громадські організації й об'єднання, наукові установи висували завдання виявлення об'єктивної картини тих чи Інших явищ суспільства, економіки, культури, більшого чи меншого рівня виступання окремих елементів І ознак явищ, числової залежності взаємно пов'язаних сторін економічного, демографічного, освітнього чи Іншого циклу тощо Статистика покликана встановлювати чисельність населення, його зайнятість, майновий стан, вік, національність, релігійну приналежність, розселення за регіонами, народжуваність, смертність, коефіцієнт приросту та ш , обсяги матеріального виробництва як за ціною і вартістю, так і за артикулами, витратами і прибутками, надійністю і якістю, оподаткуванням, обсяги торгівлі продуктами людської праці, в тому числі й зовнішньої в ціновому і видовому виразах, за країнами і регіонами, за експортом і імпортом, знову ж таки у ціновому і видовому виразах у тисячах машин, тоннах нафти, гекалітрах горілки, тоннах сталі та золота, зерна і риби, в банках кави чи Ікри За допомогою статистики партійні організації проводять облік своїх членів, партійних внесків, первинних організацій, майна. Знання числових показників служить підставою для планування діяльності на майбутнє, коригування економічної, демографічної, культурної чи іншої політики.
При опрацюванні статистичних джерел дослідник завжди повинен пам'ятати, що статистичні показники є середніми. У зв'язку з цим однієї статистики недостатньо для того, щоб адекватно відтворити історичну дійсність чи якусь сторону минулого. Відомий гумористичний переказ про те, як пан, пані та слуга з'їли під час обіду трьох смажених курчат, тобто в середньому по одному курчаті. Насправді ж було інакше: пан з'їв двох курчат, пані - одне, а слуга облизував кістки. Так само середні статистичні показники дуже мало висвітлюють вивчення доходів різних груп населення, його освіту, продуктивність праці людей, житлові умови. Наприклад, у статистичному виданні "Экономика Советской Украины. 1945-1975 гг." (К., 1975) зазначалось: "Забезпеченість міського населення республіки житлом виросла в порівнянні з довоєнним періодом майже у два рази і складала на 1 січня 1974 р. 12,5 м2 загальної площі на одного мешканця". Але чи означало це, що 1974 р. кожна сім'я України з чотирьох осіб мала квартиру площею 50 м2? Звичайно, ні, бо сотні тисяч сімей у містах зовсім не мали квартир, тулилися в гуртожитках. Так само І зараз. За офіційною статистикою на мешканця Львова припадає близько 15м2 житлової площі. І водночас є ще тисячі сімей по кілька осіб, які не мають І тих 15 метрів.
Треба мати на увазі, що статистичні показники одного і того ж порядку в різних умовах можуть виражати різний зміст. Так, за переписом населення СРСР 1970 р. на кожну 1 тис. осіб населення вищу освіту в різних республіках мала неоднакова кількість людей. При середньому показнику 42 по Союзу, в РРФСР ця цифра дорівнювала 44, Україні - 40, Білорусії, Казахстані, Литві - по 35, Молдавії й Таджикистані (найменше) - по 29, зате у Вірменії - 57, а в Грузії- 73, Проте тільки на основі статистики було б ризиковане робити висновок, що інтелігентний рівень грузинського суспільства вищий, ніж в Україні чи Білорусії або в інших республіках, оскільки статистика не фіксувала якості освіти. Іноді деякі автори на основі статистичних даних про зростання прибутків "радянських людей" у грошовому виразі в 30-х роках видавали відповідні показники за реальне зростання прибутків, "забуваючи", що впродовж десяти років після 1928 р. реальна вартість радянського карбованця зменшилася приблизно у 10 разів.
Оскільки статистичну роботу завжди хтось планував, найчастіше держава, то організатори неодноразово "передбачали" одержання із заданою метою бажаних результатів. Так, під час підготовки польського перепису населення 1931 р. було дано вказівку записувати українську мову в різних визначеннях, мовляв, як й буде називати респондент: українська, руська, тутейша, гуцанська та ін. Перепис не мав графи "національність". Внаслідок цього за мовним показником перепису в Галичині виявилося всього 1,7 млн українців, 1,2 млн руськомовних; були ще гуцаномовні, а на Поліссі виявилось аж 700 тис. осіб з "тутейшою" мовою.
В Австрії результати перепису в гмінах обов'язково апробувалися на рівні повітових старост, тобто коригувалися у бажаному напрямі. Недарма в одному афоризмі австрійська статистика (І не тільки австрійська) характеризувалася через призму брехні. Мовляв, є три види брехні: мала, велика і дуже велика, або австрійська статистика.
Водночас статистика як історичне джерело має важливі позитивні аспекти. По-перше, тільки статистика здатна узагальнювати те чи інше явище у масштабах регіону, держави І всього світу, в числових показниках засвідчувати ступінь явища, його масштаби, динаміку чи тенденцію розвитку. По-друге, оскільки статистична робота ведеться за наперед заданою програмою, статистичні показники, отримані внаслідок такої роботи з різних років чи періодів, є зіставними, що дуже важливо для вивчення суспільних, економічних, демографічних., військових та інших процесів у русі. У зв'язку з цим відповідні статистичні ряди за багато років Іноді є дуже доказовими. Так, австрійська статистика населення Галичини за переписами 1857, 1869, 1880, 1890, 1900 та 1910 pp. переконливо виявила загальне зростання сільського населення і відповідно постійне зменшення селянського землеволодіння. Незаперечною стала тенденція до зниження відносної частки українського греко-католицького населення у Східній Галичині та зростання частки рим о-католиків. Можна було передбачити, що при збереженні старої Австрії ще на кілька десятків-сотню років українська етнічна територія Східної Галичини мала реальну перспективу переродитися на польську.
Промислова та інша статистика засвідчує, що
Loading...

 
 

Цікаве