WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Руська Правда як пам'ятка права - Реферат

Джерелознавство. Руська Правда як пам'ятка права - Реферат

Микула".
Така зустріч (за термінологією деяких Істориків - з "ізд) могла відбутися між 1060 р. (після чого з п'яти синів Ярослава, котрі 1054 р. ділили Русь, залишилося три (Вячеслав помер 1057 p., Ігор - 1060 p.): Ізяслав, Всеволод, Святослав І 1076 р. (роком смерті Святослава). Як відомо, Ярославичі з'їжджалися 1072 р. до Києва з приводу канонізації Бориса та Гліба і перенесення їх мощей у Вишгород під Києвом. Допускають, що, можливо, саме 1072 р. І була складена та схвалена Правда Ярославичів - друга частина Короткої Руської Правди.
Правда Ярославичів порівняно з Правдою Ярослава деталізує чимало норм кримінального права у їх застосуванні до різних ситуацій і видів злочинів. Така деталізація дуже розширює потенціальний зміст Правди як джерела до вивчення характеру господарства, економічних і суспільних відносин, особливостей ранньоруського феодалізму, елементів рабовласництва, соціальної диференціації тощо.
"Аже оубъють огнищанина оу кліти, любо оу коня, любо оу говяда, любо оу коровеі татьбы, то оубити в пса місто; а той же поконъ и тио-уницу. А в княжі" тиоуні" 80 гривень. А конюх старый оу стада 80 гривень, яко оуставил Изяславъ въ своемъ конюсі его же оубили Дорого-боудьци. А в сельском старость княжь" и в ратайнімь 12 гривень, а в рядовниці княжі 5 гривень. А в смерді и в холопі 5 гривень. Аже раба кормилица, любо кормиличинъ 12 гривень. А за княжі конь, иже той с пятносмъ 3 гривни, а за смердій 2 гривни, за кобылоу 60 рімзань, а за воль гривну, а за корову 40 різань.. Аже оувидіть чюжь холопъ любо рабоу, платити емоу за обидоу 12 гривень...
... аже боудеть одинъ краль, то гривноу и тридесять ръзань и платити емоу; или ихъ боудеть 18, то по три гривні" и по 30 ръзань платити моужеви..."
Також вищою є відповідальність за групову крадіжку овець та ш. У цитаті за кожним терміном, за перерахуванням господарських об'єктів, соціальних груп людей, за співвідношенням міри покарання приховується велика історична інформація. Досі нерозв'язана дискусія про те, хто такий був огнищанинъ - господар садиби, власник заїжджого двору чи слуга при княжому дворі, в чому різниця між сільським старостою І старостою ратайному, хто такі рядовнищ княжі й чому за їхнє вбивство таке низьке грошове покарання, який смисл надавався словам раба кормилица кормилічич (йдеться про жінку рабу, котра грудьми годувала княжу чи боярську дитину, чи про вихователів (кормилічич)!
За кримінальними нормами проглядається образна палітра господарського стану княжих та Інших маєтностей, де є "клєті, говяди, коров'ячі татьби(?)", кінні стада, коні, кобили, воли, корови, вівці. Напевне, була добре розвинутою грошова система, оскільки будь-які покарання за різні злочини переводилися на гроші. Амплітуда покарання за вбивство людини від 80 до 5 гривень наочно відображає величезну соціальну диференціацію населення, класовий характер права. Однакове покарання за вбивство княжого рядовниця, смерда і холопа, очевидно, засвідчує про їхнє мало чим відмінне соціальне становище.
Коротка Руська Правда має невелику третю частину, що називалася Покон вірний і регулювала збирання віри (якоїсь форми податків, мит чи інших платежів). Покон, мабуть, слід перекладати як повеління, наказ. Покон вірний дуже невиразна норма. Можливо, в редакціях, що дійшли до нас, ця частина збереглася в неповному вигляді. Однак Покон вірний засвідчує, що право часів Київської Русі вже регулювало питання платежів державі, які повинні були давати певні категорії населення.
Такою ж короткою і невиразною, ймовірно, з тих самих причин, є і четверта частина, Урок мостникам. Вона, вважають, регулювала величину винагородження людей, які будували І доглядали дороги та мости державного значення.
Походження та списки Розширеної Правди та Скороченої Правди
Значно пізніше з'явилися редакції Розширеної та Скороченої Руської Правди, Джерелом для виникнення Розширеної Правди була Коротка Руська Правда. Найголовнішою другою складовою частиною розширеної редакції став Устав Володимира Мономаха, складений І прийнятий незабаром після київського повстання 1113р. Головний зміст Уставу Мономаха становили статті про рези-відсотки передусім на лихварський капітал. У цьому питанні Устав обмежував сваволю лихварів і був спрямований на попередження можливих міських бунтів. Він своєрідний колективний правовий акт, де зазначалося: Володимир "созва дружину свою на Берестовем: Ратибора Киевьского тысячьского, Прокопью Белгородьского тысячьского, Станислава Переславьского тысячьского, Нажира, Мирослава, Иванка Чудиновича Олгова мужа, и уставили..."
Впродовж XII ст. Коротка Руська Правда та Устав Володимира Мономаха співіснували як окремі юридичні кодекси. Тільки на початку XIII ст. вони були об'єднані в один кодекс "Руська Правда", що дістав назву Розширена Руська Правда. Остання складалася з двох частин, озаглавлених "Судъ Ярославль Володимеричь Правда Русьская" і "Устав Володимерь Всеволодович". У найдавнішому протографі Розширеної Руської Правди згадані підзаголовки виділені кіновар'ю. З часом потреби життя вимагали створення нових юридичних норм, які вставлялися у списки Розширеної Правди. Оскільки така робота проводилася не в одному місці, а в різних князівствах Південної та Північної Русі, з'явилося багато варіантів (списків) Розширеної Руської Правди. Науці відомо їх понад 100. Розширена Правда - це великий за обсягом юридичний документ. Залежно від списку він має кількадесят або й понад сотню сторінок друку, а Коротка Руська Правда (залежно від списку) мала обсяг кілька сторінок.
У списку, опублікованому С.В.Юшковим (Юшков С.В. Русская Правда. М., 1950), Розширена Правда налічує 56 статей, у тому числі "Судь Ярославль Володимеричь Правда Русская" - 25. Отже, на Устав Володимира Всеволодовича та інші вставки припадає 31 стаття.
В процесі переробки Розширеної Руської Правди, зумовленої різними потребами, виникла ще скорочена редакція Правди, що дістала в науці назву Скороченої Руської Правди. Проте не всі дотримуються такого погляду. Деякі дослідники вважають, що Скорочена Правда існувала вже у XII ст. і сама була протографом Розширеної редакції, а не навпаки.
Використані джерела і праці
1. Волинські грамоти XVI ст К., 1995.
2. Грамоти XIV ст К., 1974
3. Історія Львова в документах І матеріалах К , 1986. С 15-18,20-22,23-26
4. Історія України в документах І матеріалах. Київська Русь і феодальні князівства XII-XIII ст. К.. 1939 С. 118-133
5. Літопис Руський за Іпатським списком. К., 1989. С. 20-22,439-440.
6. Правда Руска. Пам'ятник законодатний права руского з XI віку /Уложивдр Кость Левицкий//Часопись правнича. Львів, 1895.Рочник 5. С. 141-191.
7. Привілеї міста Львова (XIV-XVIII ст.) /Упорядкував Мирон Капраль, Львів, 1998
8. Хрестоматія з Історії Української РСР з найдавніших часів до кінця 50-х років XIX ст.: Посібн. для вчителів. К., 1959 С. 74-76.
9. Введенский А А Лекции по документальному источниковедению истории СССР (Дипломатика). К., 1963.
10. Каштанов СМ. Русские княжеские акты X-XIV вв. (до 1380 г.) //Археографический ежегодник за 1974 год. М., 1975 С 94-116.
11. Макарчук Степан Привілеї міста Львова (XIV-XVIII ст.). Рецензія //Вісн. Львів, ун-ту Серія Іст. 1998 Вип 33 С. 286-290.
12. Розов В. Українські грамоти XIV в. І першої половини XV в К., 1928.
13. Юшков СВ. Памятники русского права М., 1953
Loading...

 
 

Цікаве