WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Руська Правда як пам'ятка права - Реферат

Джерелознавство. Руська Правда як пам'ятка права - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Руська Правда як пам'ятка права.
До актових джерел належать історичні документи, які на час їх створення (складання, написання) призначалися для встановлення тих чи інших правових, регулюючих суспільні відносини норм. Актові джерела творилися практично від початків писемної історії до наших днів, наприклад, в Історії України - від договору Олега з Візантією у 911 р. до Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 p., і до закону, що його сьогодні може ухвалити Верховна Рада, до указу, який так само сьогодні може видати Президент.
Щоправда, у давнину такого терміну, як акт, актові матеріали на Русі не вживали, хоч слово actus (офіційний документ) у латинській мові, зрозуміло, було. Аж до XV ст. усі державні та приватні документи, що мали правову регулюючу силу, називалися грамотами, листами.
До створення писемних правових документів суспільні відносини, відносини між окремими людьми регулювалися звичаєвим правом. З часом норми звичаєвого права записувалися, до них додавалися нові норми, поява яких диктувалася потребами держави. При цьому попередні норми, у тому числі й звичаєві, могли відмінятись або ж видозмінюватись тощо.
Зразком органічного поєднання державної законотворчості з нормами звичаєвого права є давньоруський правовий кодекс Руська Правда, створення якого пов'язують з Іменем князя Ярослава Мудрого та його синів Ізяслава, Святослава і Всеволода.
В Історіографи висловлювались різні, часто протилежні думкн про те, яке право становить основу Руської Правди Російський Історик М Карамзін першоосновою Історичного процесу вважав діяльність великих князів І царів, династії та й держави І розглядав Руську Правду як результат діяльності тільки Ярослава Мудрого, котрий для створення кодексу використав скандинавські (норманські) та германські норми права.
Український правознавець, відомий політичний діяч Кость Левиць-кий вважав, що найголовнішим джерелом Руської Правди було місцеве звичаєве право Він писав " годі оспорювати, що в самій заснові найдавніше звичаєве право на Руси було жсрелом до законно наданого права в "Правді Рускш" 3 того огляду річ беручи, належить "Правду Руску" уважати нашим питомим правом руским, що вийшло з народного звичаю І в значній части на нинішній день задержалось в звичаю народу руского".
Український учений в галузі Історії права, член-кореспондент АН УРСР Микола Максименко (помер 1941 р ) бачив у правових нормах Руської Правди римські джерела Професор Київського університету, голова Історичного товариства Нестора-літописця Михайло Владимирський-Буданов (помер в 1916 р ) виводив норми Руської Правди з візантійського права, а Історик єврейського походження Барац - з давньоєврейського та ш Це засвідчує, що Руська Правда як пам'ятка права вже давно є предметом дослідження Історичної та Історико-правової науки
У 1935 р Академія наук України видала Руську Правду у п'яти редакціях І семи списках У 1940 р Інститут Історії Академії наук СРСР видав Руську Правду так само у різних редакціях І списках (близько 12) Академічні видання п'яти редакцій є варіантами трьох основних редакцій Руської Правди Короткої Руської Правди, Розширеної Руської Правди, Скороченої Руської Правди
Всього ж науці відомо близько десяти списків (варіантів) Короткої Руської Правди І понад 100 списків (варіантів) Розширеної та Скороченої Правди Коротка Руська Правда має два основних списки Академічний та Археографічний У свою чергу Академічний список мас близько десяти варіантів пізнішого походження.
Проте питання про відмінності між собою різних редакцій І списків - це питання спеціальних джерелознавчих досліджень, проблем Історико-правової науки Тут необхідно зупинитися на особливостях трьох основних редакцій.
Згадка про час написання Руської Правди збереглася в Новгородському Першому літопису молодшого зводу (складений 1442 р ), вміщена під 1016 р. У цьому місці після повідомлення про перемогу новгородського князя Ярослава Володимировича над київським Святополком Окаянним написано, що Ярослав за цю перемогу щедро нагородив свою дружину І, крім того, дав новгородцям свою "Правду" І "Устав списав, тако рекши їм: "По сій грамоті ходіте, якоже списах вам, такоже держіте. А сє єсть Правда Руская".Проте історики піддають сумніву 1016 р , вважаючи, що новгородський літописець хотів просто возвеличити Ярослава, в якого нібито наперед уже була написана "Правда". Сумнів грунтується і на тому, що тут згадані сини Ярослава Ізяслав, Святослав, Всеволод, при яких була складена друга частина Короткої Руської Правди вже після смерті Ярослава.
В іншому новгородському літописі - Софіївському І, складеному . в XV ст., теж є згадки про Ярославові грамоти, але під 1019 р. та під 1035 р. Можливо, остання дата і є часом написання першої частини Короткої Руської Правди, або, як її ще прийнято називати, Правди Ярослава. У цій частині Руської Правди - в Правді Ярослава - історики виділили 17 статей, хоч первинні протографи Правди Ярослава статей не мають.
Правовий зміст Правди Ярослава стосується головно кримінального права. У Правді дуже простежуються норми звичаєвого права, зокрема кровної помсти: "Оубієть моуж моужа, то мъстить брату брата, любо сынови отца, любо отцю сына, любо брато-чадоу, любо сестриноу сынови; аже не боудеть кто мЪстя, то 40 гривен за голову; аже боудеть роусині, любо гридь, любо коупець, любо ябетникь, любо мечникь, аже изгои боудеть, любо словеникъ, то 40 гривень положити за т>...
Аже холопъ оударить свободна моужа, а біжить в хоромъ, а госпо-динъ начнеть не дати его, то холопа пояти, да платити господині за нъ 12 гривень, а за тъмь, где его налезеть той моужъ, да бьють его".
Як засвідчує навіть цей уривок, у Правді Ярослава право кровної помсти співіснує з її заміною викупом, чого не бачимо в договорах Русі з Візантією, де право кровної помсти не знає собі еквівалента. Наприклад, у Договорі 911р. записано: "Якщо уб'є християнина русин чи християнин русина, нехай умре там, де вчинив убивство, якщо є він Імущим, (то) частину майна його, котра його буде по закону, хай візьме родич убитого; але й жона убивці хай має стільки, скільки належить по закону. Якщо ж той, хто вчинить убивство І втік, є неімущим, хай буде він під судом, поки не знайдеться, І тоді хай умре".
Проте за удари, побої вже у договорі 911 р. передбачалась матеріальна компенсація, а не удари чи побої у відповідь. Зазначалось, що за нанесення побоїв винуватець повинен заплатити "5 літрів срібла, а не-імущий хай зніме із себе навіть ту саму одежу, у якій він ходить, а про
решту нехай поклянеться по своїй вірі, що більш нічого не має І ніхто йому не може допомогти". За крадіжку злодій мав віддати потрійно, як І за пограбування грабіжник - потрійно. Не передбачалось жодного покарання за вбивство злодія: якщо той, хто чинить крадіжку, буде вбитий, "хай не карають за смерть ні християнина, ні русина".
Наявність дуже детального правового регулювання за договором 911р. дає підставидопускати, що й поза договором (задовго до появи Руської Правди на Русі) міг бути писаний кодекс.
Друга частина Короткої Руської Правди одержала назву Правда Ярославичів. Вона, очевидно, складена на одній із зустрічей синів Ярослава. Ця частина починається словами: "Правда уставлена руськой землі, егда ся съвокупил Ізяслав, Всеволод, Сватослав, Коснячно, Перенег, Мікифор Киянин, Чюдін,
Loading...

 
 

Цікаве