WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Російські органи державного управління - Реферат

Джерелознавство. Російські органи державного управління - Реферат

окремих сотень Чернігівського І Ніжинського полків До намісництва належали повіти Глухів-ський, Конотопський, Коропський, Кролевецький, Мглинський, Новгород-С Іверський,Новомістський, Погарський, Сосницький, Стародубсь-кий І Суразький Адмшцентр - Новгород-СІверський (зараз місто над Десною на межі сучасних Чернігівської та Сумської областей)
Після Другого поділу Польщі 1793 р на Правобережжі, головно на території Брацлавського воєводства, що входило до складу Польської Речі Посполитої, за указом Катерини II утворювалось Брацлавське намісництво з центром у Вінниці з Брацлавського, Вінницького, Гайсинського, Тульчинського, Ямшльського, Могилі в ськогс, Махнівського, Липовець-кого, П'ятигорського, Берщадського, Літинського, Хмільницького та Сквирського повітів
Тоді ж створювалося Подільське намісництво з повітів Кам'янєцького, Летичівського, Ольгопільського, Проскурівського, Ушицького та Інших з центром у м Кам'янці-Подільському
Знову ж таки 1793 р за указом Катерини II виникло Волинське намісництво, спочатку з центром в Ізяславі, з 1795 р - з центром у Новоград-Волинському До намісництва входили округи (згодом повіти) Новоград-Волинський, Лабунський, Ізяславський, Острозький, Рівненський, Домбровицький, Овруцький, Радомишльський, Житомирський, Чуднівський, Луцький, Володимир-Волинський, Ковельський
У 1795 р на півдні України з частини Катеринославського намісництва, з приєднаних територій Півдня створено ще Вознесенськє намісництво На північній стороні до нього входили Уманський, Чигиринський, Черкаський повіти, на півдні - міста Очаків, Миколаїв, Берислав, Одеса та Ін
Всеосяжна адміністративна система намісництв, однак, проіснувала всього кілька років Наприкінці 1796 р - початку 1797 р Росія знову повернулася до губерніального поділу На території України на місці відповідних намісництв чи їх частин створювались губернії Новоросійська з центром в Катеринославі, Малоросійська з центром у Чернігові, Київська - з центром у Києві, Слободсько-Украінська - з центром у Харкові, Волинська губернія з центром у Ново град-Волинському (з 1804 р у Житомирі), Подільська - з центром у Кам'янці-Подільському Такі утворення, як Брацлавське, Вознесенськє, Новгород-СІверське, не реорганізовувались, а розформовувались, а їх повіти приєднувалися до губерній
У 1802 р пройшло ще одне реформування губерній України Малоросійська була поділена на Чернігівську з центром у Чернігові та Полтавську з центром у Полтаві, Новоросійська - на Катеринославську, Таврійську та Миколаївську губернії Останню через рік (1803 р ) названо Херсонською І відповідно перенесено в центр.
Отже, на початку XIX ст. орієнтовно на сучасній державній території України Існувало дев'ять російських губерній Київська, Волинська, Подільська, Чернігівська, Полтавська, Катеринославська, Херсонська, Таврійська, Украінсько-Слобідська Останню 1838р перейменовано на Харківську. Ці губернії об'єднувалися в генерал-губернаторства на чолі з генерал-губернаторами Вищою посадовою особою губернії вважався губернатор Були такі генерал-губернаторства Київське, що керувало Київською, Волинською І Подільською губерніями, Чернігівське (з 1764 до 1782 р - Малоросійське) - керувало Чернігівською І Полтавською губерніями, Харківське - у складі Харківської та Воронезької губерній Новоросійське - у складі Катеринославської, Херсонської І Таврійської губерній, а з 1828 р - І Бессарабської губернії
Такий російський поділ України залишався незмінним, за винятком переходу від одної губернії до Іншої окремих повітів, аж до 1917 р Тільки 1912 р східні частини Люблінської ї Сідлецької губерній Царства Польського були виділені в окрему Холмську губернію з прямим підпорядкуванням Петербургу
Губернії розділялись, як правило, на кільканадцять повітів Наприклад, на початку XX ст у Подільській губернії було 12 повітів Балтський, Брацлавський, Вінницький, Гайсинський, Кам'янецький, Летичівський, ЛІтинський, Могилівський, Ольгопільський, П рос курівсь кий, Ушицькии, Ямшльський, Волинська губернія так само мала 12 повітів Володимир-Волинський, Лубенський, Житомирський, Ізяславський (Заславський), Ковельський, Кременецький, Луцький, Овруцький, Старокостянтишвський, Новоград-Волинський, Острозький, Рівненський Повіти поділялися на волості, в кожній з яких налічувалося кілька десятків сіл та Інших населених пунктів Губернські та повітові центри, як правило, були містами, тобто належали до міст за урядовою статистикою Волосні центри знаходились у містечках, а Іноді - у великих селах
Губернія мала своє губернське правління з такими підрозділами, як канцелярія губернатора, губернське правління, статистичне бюро, землевпорядна комісія, а з кінця XIX ст також - переселенська комісія, жандармерське управління, міське (у губернських центрах) поліцейське управління, підпорядковане губернатору, тощо В кожній губернії діяли губернські судові палати з підрозділами (прокурорами, суддями слідчими відділами та ш.). Система освіти спрямовувалась кураторами (попечителями) освітніх округів, куди входило кілька губерній. Округи створювалися без урахування національних особливостей губерній. В губерніях, однак, освіта підпорядковувалась єпархіальним учительним радам. Поліцейську службу в губернських містах очолював поліцмейстер, у повітових - городничий, міських кварталах - пристави і надзирателі.
Російська система адміністративного управління губерніями, повітами І волостями України була дуже консервативною. Трохи помітно її оновлювали положення, прийняті після 1861 p., але суті її не змінювали.
Використані джерела і праці
1. Учреждения Западной Украины до воссоединения ее в едином Украинском советском социалистическом государстве Справочник Львів, 1955
2. Galicja od pierwszego rozbioru do wiosny ludow 1772-1849 Wybor tekstow Zrod-"' towych Opracowal І wstqpem poprzedztf Marian Tyrowicz Krakow, Wroclaw, 1956
3. Довгопол В М, Литвиненко М А , Лях РД Джерелознавство Історії Української РСР К, 1986 С 108-124
4. Источниковедение истории СССР 2-еизд М.1981 С 170-194, 249-287
5. Історія Української РСР К , 1978 Т 3 Період розкладу І кризи феодально-кріпосницької системи Скасування кріпосного права І розвиток капіталізму (XIX ст) С 11-12,284-288
6. Макарчук С А Українська Республіка галичан Нариси про ЗУНР Львів, 1997 С 156-158
7. Кульчицький В С Державний лад І право Галичини (в другій половині ХІХ-на початку XX ст) Львів, 1966
8. Литвиненко М А Джерела Історії України XVIII ст X , 1970 С 59-73
9. Шепелев Л Э Законодательные акты акционерного учредительства //Источниковедение отечественной истории Сб статей М, 1973 С 297-317
10. Шепелев Л.Э. Проблемы источниковедческого изучения делопроизводственных документов государственных учреждений Х1Х-начала XX в //Источниковедение отечественной истории 1975 М.1976
Loading...

 
 

Цікаве