WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Актові та діловодні джерела XVІІ-ХVІІІст. (Пошукова робота) - Реферат

Джерелознавство. Актові та діловодні джерела XVІІ-ХVІІІст. (Пошукова робота) - Реферат

Рукописних фондах Бібліотеки Національної Академії Наук України в Києві, бібліотеці Харківського університету).
Тематичний зміст універсалів другої половини XVII-XVIII ст. - організація виступів козаків у похід, несення сторожової служби, надання нових та підтвердження прав на старі маєтності, дозвіл на будівництво млинів, заснування слобід, ствердження приватних купчих.
Універсали XVIII ст. дають підстави вважати, що ще задовго до поширення в Україні кріпосного права російського зразка на початку 80-х років XVIII ст. панщизняні відносини в Гетьманщині формувалися на основі гетьманського законодавства. Іван Скоропадський, підтверджуючи право пана Бутовича на маєтності, 19 листопада 1708 р. зазначав: "войти зась тех сел со всеми посполитими людьми повинни ему, пану Бутовичу, отдавать всякое послушенство і повинность". Проте вже після Мазепи основні блоки законодавчих норм в Україні формувалися загаль-норосшськими актами.
Згідно з царським указом 18 грудня 1708 р , що розділяв Росію на вісім губерній, територія України, незважаючи на Існування гетьманату І полкового устрою, була віднесена до Київської (до неї приписувалась гетьманська Україна) та Азовської губерній, куди входила Слобідська Україна 3 14 грудня 1720 р Слобідська Україна передавалася у відання бєлгородському воєводі
Київський генерал-губернатор І коменданти російських гарнізонів втручалися у справи України, в роботу місцевих органів управління І судів За царським указом 16 травня 1722 р у Глухові засновано Малоросійську колегію (при цьому вирішено "О назначении в оную присутствующим бригадира Вельяминова"), а 23 лютого 1723 р в українські полки було призначено полковників з росіян Перша Малоросійська колегія діяла до 1727р
Після смерті Данила Апостола 31 січня 1734 р створено Тимчасове правління Україною на чолі з князем Шаховським Пізніше Тимчасове правління було назване Правління гетьманського уряду За указом 24 квітня 1735 р без відома цариці заборонялося обирати козацьких старшин
З 1722 р до 1749 р справами України займався Сенат, з 1749 р - Іноземна колегія Тоді ж дозволено обирати гетьмана України Ним 5 червня 1750 р був затверджений К Розумовський, одержавши також звання генерал-фельдмаршала Та ця відлига тривала недовго Указом Катерини II 10 листопада 1764 р для України замість гетьмана І гетьманського правління створювалась Малоросійська колегія на чолі з графом Румянцевим
Катерина II 3 серпня 1775 р оголосила "Манифест об уничтожении Запорожской Сечи и о причислении оной к Новороссийской губернии" "Уничтожение" виправдувалось тим, що запорожці виявляли численні "неповиновения" І "преступления", брали до себе "всякого сброда, всякого языка и всякой веры", приймали "несмотря на частые запрещения беглецов", "помышляли составить из себя посреди отечества область совершенно независимую под собственным своим неистовым управлением", мали "склонность к развратной жизни и грабежу" І "обратили хищность и грабительство в свое ремесло"
Вже 16 вересня 1781 р вийшов указ про замшу полкового адміністративного поділу Гетьманщини Замість полків творилися намісництва Новгород-СІверське, Чернігівське, Київське, на Слобожанщині - Харківське
Ще одним указом 27 липня 1782 р скасовувались у містах посади возних, а їх функції передавались відповідно "Учреждениям о губерниях" 1776 р , земським судам, земським "исправникам и городничим"
Указом 3 травня 1783 р. на Лівобережній Україні поширювалось кріпосне законодавство Росії.
У 1783 р. створено Катеринославське намісництво, пізніше до його складу віднесені землі між Бугом І Дністром, що відійшли до Росії за Яським миром, підписаним з Туреччиною 29 грудня 1791 р. (9 січня 1792).
Після другого І третього поділів Польщі на території Правобережної України, за указами 22 травня і 5 липня 1795 p., утворилися Брацлавсь-ке, Волинське та Подільське намісництва. Якийсь час - від січня 1796 р. - з частини Катеринославського І Брацлавського намісниіггв існувало ще Вознесенське намісництво (повіти Херсон, Єлисаветград, Но-вомирград).
Однак наприкінці XVUI-початку XIX ст. в Україні ще раз була проведена адміністративна реорганізація: з кінця 1796 р. творилися Новоросійська, Малоросійська та Слобідсько-Українська губернії, тоді ж - Київська, Волинська та Подільська губернії. У 1802 р. Малоросійську губернію було розділено на дві: Чернігівську і Полтавську, Новоросійську - на Катеринославську, Таврійську, Миколаївську. Остання 1803 р. перейменована на Херсонську. Так, від початку XIX ст. в адміністративному відношенні українські землі були поділені на дев'ять губерній: С л об одсько-Українську (з 1835 р. - Харківську), Чернігівську, Полтавську, Київську., Подільську, Волинську, Катеринославську, Таврійську і Херсонську.
Інтеграція України в суто російську адміністративну структуру зробила зайвим Існування Другої Малоросійської колегії, що указом сенату ще 20 серпня 1786 р. скасовувалась.
З 1783 р. скасовувалось українське козацьке військо, а козацькі полки переформовувались у драгунські російської армії. В 1795 р. в Україну поширювався російський порядок рекрутського набору.
Крім дії гетьманських універсалів, а з XVIII ст. - особливо царських указів, судочинство в Україні мало власну велику традицію, що ґрунтувалася на багатьох нормах "Руської Правди", Литовських статутів, магдебурзького права.
Козацька старшина виступила з ініціативою кодифікувати українське право.
Визначною подією у цьому зв'язку була так звана Конституція П.Орлика. Після смерті Івана Мазепи гетьманом України на вигнанні було обрано Пилипа Орлика (квітень, 1710). З його ініціативи написані нові постанови про те, яким має бути гетьманське управління в Україні. ТІ постанови дістали назву "Пакти і Конституція прав І вольностей Запорізького війська'1, або просто "Конституції Пилипа Орлика (повна публікація: Літературна Україна 1990 р. 12 липня під заголовком "Угода та Конституція Пилипа Орлика'")
Прийняття "угоди" обґрунтовувалося тим, що останніми часами гетьмани почали присвоювати собі самодержавну владу, "узаконили самовластием такое право: так хочу, так повеліваю". Стаття І "Пактів..." визначала обов'язок гетьмана після визволення України від "невільного ярма московського" охороняти православну віру, домогтися відновлення екзархату України, забезпечувати цілісність Інепорушність території України та її кордонів, зокрема кордону від Польщі по р Случ, визнаного Польщею ще за Б.Хмельницького. В межах України проголошувалась автономія Запорізького війська і його території. Згідно з новим документом встановлювалось, що у майбутньому тричі кожного року - на Різдво, Великдень і Покрову - мали скликатись "генеральні ради" у гетьманській резиденції для розв'язання всіх важливих справ. На них мали бути присутніми генеральна старшина, полковники з усією старшиною І сотниками, виборні від полків "генеральні совітники" і депутати Запорізької Січі.
Генеральна Рада повинна була повідомляти про помилки гетьмана, а гетьман за те не повинен гніватися чи карати. Гетьману заборонялося вести секретні справи І політику поза спиною генеральної старшини чи розпоряджатися самовільно військовим скарбом. Генеральний підскарбій має бути виборним. Гетьман же повинен жити з доходів, призначених "на булаву і особу його гетьманську". Гетьман зобов'язаний пильнувати за тим, щоб "людям військовим І посполитим" не чинилося надмірної тяжкості, утиску, здирства, від чого вони втікають за кордон. Старшинам заборонялося брати на свої роботи козаків і посполитих, які до них не належать, відбирати ґрунти або силою змушувати їх продавати, забирати за ту чи іншу провину майно та ін.
"Пактів" мали
Loading...

 
 

Цікаве