WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Політичні документи Головної Руської Ради періоду революції 1848 р. Закарпатські публіцисти - Реферат

Джерелознавство. Політичні документи Головної Руської Ради періоду революції 1848 р. Закарпатські публіцисти - Реферат

конституційного життя ми дістали єдиний, але дуже важливий урок, що при деспотичному урядові народові майже неможливо стати вільним".
На змісті "Слова перестороги", напевно, позначилася біографія її автора. Василь Іванович Подолинський народився 1815 р. у с.БІличІ Сам-бірського округу в сім'ї священика, був гімназіальним професором у Перемишлі та Львівській духовній семінари. Сприяв надрукуванню брошури Кароль Полляк у Сяноку, очевидно поляк за національністю.
Поза офіційними документами Головної Руської Ради "Слово перестороги" та стаття Я.Головацького "Становище русинів в Галичині" є найціннішими пам'ятками української політичної думки Галичини першої половини XIX ст.
Закарпатські публіцисти
Політичні твори другої половини XVIII - першої половини XIX ст., написані українськими закарпатськими авторами, практично всі були пройняті проповіддю національної єдності русинів Закарпаття з Росією, з Руссю південною, західною тощо. Тут русинська самобутність та Ідентичність перед лицем німецької та угорської асиміляційної агресивності захищалася з позицій так званого общерусизму. До формування такої позиції спричинилися так звані закарпатські уходники, інтелігенти, які знаходили для себе в Росії працю і ніби другу батьківщину. Найвидатнішими з них були Петро Лодій (1764-1829), виходець з Пряшівщини, з 1787 р. професор відомого "Studium Ruthenorum" у Львові, з 1801 р. - Краківського університету, а з 1804 р. - Петербурзького педагогічного Інституту, пізніше - Петербурзького університету. Іван Орлай (1770-1829), народився біля Ужгорода, навчався у Львові і ПештІ. У 1790 р. виїхав до Росії, працював лікарем, став директором Ніжинськоголіцею та Рішельєвського ліцею в Одесі. Юрій Гуца-Венелін (3802-1839), народився в с. Тибаві біля Сваляви, навчався на філософському факультеті Львівського університету, потім - на медичному факультеті Московського університету. В 1830 р. за дорученням Російської академії наук відвідав Болгарію та Волощину, сформувався як вчений-болгарист, слов'янський фольклорист. Михайло Балудянський (1769-1847), родом Із Закарпаття. Юрист за освітою. Був професором університету в Будапешті, 1803 р. запрошений до Росії, працював у законодавчій комісії, очоленій Сперанським, а в 1819-1821 pp. був першим ректором Петербурзького університету. Василь Кукольник {1765-1821), уродженець Закарпаття, згодом професор академії в Замості, а з 1803 р. - професор Петербурзького педінституту, з 1819 р. - Петербурзького університету, в 1820-1821 pp. - організатор і директор гімназії князя Безбородь-ка в Ніжині. ЦІ та Інші "відходники" в Росію служили ніби прикладом для закарпатських Інтелігентних людей першої половини XIX ст., які спрямовували погляди на Росію, переймалися науковими постулатами російських істориків-монархістів на зразок М.Карамзіна і толерували російський пріоритет у слов'янській суперспільності.
Закарпатський "націонал" не мав у своєму розпорядженні для протиставлення майже ніяких відмінних Ідей І вимушено зупиняв вибір на тому, що було в наявності. Як пише сучасний американський історик Василь Маркусь, явище цих інтелектуальних уходників "стало головною причиною закарпатського москвофільства, консерватизму, орієнтації на Росію аж до половини XX ст."
Крім "уходників" у Росію в русло "общерусскости" потрапляли І закарпатські "будителі" - Михайло Лучкай, Олександр Духнович, Іван Раковський, Адольф Добрянський, котрий був навіть членом Головної Руської Ради у Львові, та Ін. Найвидатнішим серед "будителів" був Олександр Духнович (1803-1865), людина багатосторонньої обдарованості, яка залишила після себе велику наукову і художню спадщину з педагогіки, географії, історії. Один із засновників москвофільської течії в Галичині Денис Зубрицький писав, що О.Духнович то "найвекший поэт, которого много дум перешло до народа и живет и днес".
Основна науко во-освітня і культурна діяльність більшості "будителів" припадала вже на другу половину XIX ст. Але їхні ідейні позиції були вже чітко задекларовані також у першій половині XIX ст. Олександр Духнович увінчав національну думку одами на честь столиці над Невою і російського царя.
І "уходники", і "будителі" першої половини-середини XIX ст. започаткували у суспільно-політичному і культурному рухові Закарпаття орієнтацію на "общерусскость", на "один общий язык литературы и науки" "у всех русских, к какому бы русскому языку, наречию или говору они не принадлежали" (М.Лучкай), зверхнє нігілістчне ставлення до народнорозмовної мови, Ідеї української національної держави. І ця печать "общерусскости" лежала на закарпатському культурному житті аж до кінця Першої світової війни.
Головний висновок теми можна звести до того, що в добу, коли український народ ніде не мав навіть автономних форм національної державності, політичні твори і публіцистика залишалися єдиним засобом
вираження його національної душі та відображенням тих глибинних процесів всередині нації, що свідчили про її національне життя, про те, що вона не вмерла.
Використані джерела і праці
1. Кирило-Мефодпвське товариство К., 1990. Т. 1-3.
2. Кониський Георгій Філософські твори. К., 1990
3. Костомаров М.І "Закон Божий" {Книга буття українського народу). К 1991.
4. Шевченка ТГ. Документи та матеріали до біографії" (І8І4--186І). К., 1975.
5. Яворськіш Стефан. Філософські твори. К , 1992 Т 1.
6. БагалІйД. Декабристи на Україні. X., 1926.
7. Гербі.чьський ПО. Розвиток прогресивних ідей в Галичині у першій половині XIX ст. (до 1848 p.). Львів, 1964
8. Карпаторусиництво: Історія І сучасність Доповіді на І Конгресі Міжнародної Асо-ціацп україністів. К , 1994.
9. Кашуба MB. Георгій Кониський і його "Філософський курс" //Георгій Кониський. Філософські твори. К , 1990. Т. 1. С.5-42.
10. Лисенко ММ. Повстання Чернігівського полку. К., 1956.
11. Нечкина МБ. Движение декабристов. М., 1955. Т. 1-2.
12. С.-Іюсарськш А.Г В.Н Каразин, его научная и общественная деятельность. X., 1955.
13. Стеблш ФI. "Слово перестороги" В Подолинського //Укр. іст. журн. 1966. Кг 12. С.44-51
14. Стеценко Л.Ф. Феофан Прокопович. Кіровоград, 1959.
Loading...

 
 

Цікаве