WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Політичні документи Головної Руської Ради періоду революції 1848 р. Закарпатські публіцисти - Реферат

Джерелознавство. Політичні документи Головної Руської Ради періоду революції 1848 р. Закарпатські публіцисти - Реферат

керівника органу влади сейму. Питання про поділ Галичини мало бути передане на вирішення австрійського парламенту.
Зауважимо, що в польському таборі були окремі діячі (наприклад, князь Єжі Любомирський), які закликали в Інтересах І поляків, І русинів зрозуміти "руську Ідею краще, ширше, глибше, серйозніше, ніж самі русини". Але так думали одиниці.
На жаль, українська справа в Галичині в революції 1848 р. вперед не посунулася. Після губернатора Стадіона спочатку губернатор польський магнат Залєський, а за ним губернатор граф Голуховський загнали її на старі позиції постійної дискримінації та другорядності.
Яскравий спалах української національної думки, створення першої політичної організації Головної Руської Ради 1848 p., окрім умов політичної ситуації року, були продовженням того, що зробила "Руська Трійця", її"Русалка Дністрова", народознавчі праці Я.Головацького та І.Вагилевича, "Вінок русинам на обжинки" в упорядкуванні братів Голо-вацьких, виданий 1845-1847 pp. у Відні, та Ін. Принципове значення в період до 1848 р. мала публіцистична стаття Якова Головацького (вийшла під псевдонімом Гаврило Русин) "Становище русинів в Галичині" (Zusta'nde der Russinen m Galizien), опублікована в "Щорічнику з слов'янської літератури, мистецтва І науки" (Jahrbucher fur slawische Literatur, Kunst und Wissenschaft) в Ляйпцігу 1846 p. №9. Стаття звертала увагу на нерівноправне становище русинів Австрії, тяжкі умови соціального життя, дискримінацію їх мови та освіти, ущемлення прав інтелігенції.
Відображенням становища українського населення Австрії 1848 p., польсько-украінських суперечностей в краї, цілей українського руху стала праця (брошура) Василя Подолинського "Слово перестороги", опублікована 1848 р. у Сяноку. Вона була видана польською мовою (Stowo Przestrogi) і стала своєрідною відповіддю на статтю польських авторів И.Ступінського І К.Цибульського, опубліковану в органі польської Ради Народової "Дзіенніку народовим" (№ 39 і 55). Згадані автори намагались ствердити, що галицькі русини - "то порость польського народу", а їх мова - діалект польської; утворення Головної Руської Ради називали "непотрібною вигадкою уніатського духовенства та австрійської бюрократії".
Теодозій Стеблій у статті про Василя Подолинського допускає, що поштовхом до написання ним "Слова перестороги" могла бути і стаття К.Падуха "Польська і українська національність на Україні", опублікована в газеті "PostQp" (Поступ). К.Падух повідомляв про викриття в Україні царською охранкою таємної організації, в якій був Тарас Шевченко,
Брошура В.Подолинського з огляду на її видання невеликим тиражем на провінції та ще польською мовою не стала помітним фактором української національної думки XIX ст. Лише 191 Зр. Василь Щурат випадково надибав один її примірник І розповів про це в газеті "Діло" (1914, № 64) статею "На досвітку нової доби", ніби заново відкривши одну з граней галицької української думки 1848 р.
В.Подолинський доводив, що русини Галичини є корінним населенням в краю, "господарі свого дому"; одночасно вони - частина багатомільйонного українського народу. Свобода і національна незалежність для народу України розглядаються В.Подолинським як поняття невіддільні. Русини затужили за "свободою І незалежністю". "Я не знаю, - писав В.Подолинський, - як то нація може жити без свободи". Він рішуче відкидає твердження про те, що русини - "щеп" польського народу. "На що то здалося заперечувати Ім'я І мову русинів, коли в Історії І в руських серцях записано, що наші прадіди називалися руськими І говорили по-руськи, І я запевняю, що й правнуки наші залишаться руськими. Руського Імені І руської мови не зломить ніхто".
Автор рішуче ганьбить видумку прбТеТщоІшступ русинів 1848 р. є справою московських рублів, бо цікаво було б знати, "які то рублі зробили французів французами, німців німцями, Італійців італійцями, невже ж і поляки за рублі стали польськими патріотами?"
"Слово перестороги'1 пройняте вірою у справедливе майбутнє України: "Так, ми русини віримо твердо у воскресіння вільної незалежної Русі скоріш чи пізніш. Минув той час, коли ми боялися навіть по кутках признатися до свого імені. Сьогодні русин виявляє його цілому світові. Ніщо не зможе зупинити нас від стремліць, поширених в цілі Європі, і не замовкнемо, хіба Європа замовкне. Усі хочемо бути вільними разом з іншими народами... Хочемо бути народом і будемо ним неодмінно".
В.Подолинський дав визначення чотирьох течій в українському русі, що викристалізувалися 1848 p.: перша - то партія суто руська - хоче Русі вільної, незалежної і крокує до неї прямо й безпосередньо або через слов'янщину;
- друга - партія польсько-руська, хоче Русі вільної, незалежної і прямує до неї з допомогою федерації з Польщею;
- третя - австрійсько-руська, хоче Русі вільної тільки від поляків, а не обов'язково від неволі;
- четверта - російсько-руська, хоче Русі вільної і прямує до неї через попереднє з'єднання з Росією, сподіваючись, що хоч тоді звільниться, коли вільною стане Росія.
Ця констатація політичних течій в галицькому українстві 1848 р. має дуже принципове значення для розуміння історії українських рухів у Галичині в наступне 70-ргччя аж до 1918 р. Вона, на нашу думку, робить безпредметною дискусію про те, яка з течій українського руху народилася ще до І в революції 1848 p., а яка є продуктом тільки пізнішого часу.
Симпатії В.Подолинський віддавав першій течії, хоч він прагнув сформувати у читачів прихильне ставлення І до поляків. Писав, що любить Польщу, мов сестру, а Слов'янщину - як рідну матір. Він також закликав поляків, щоб були прихильними до русинів. "Не вартий польського імені той, хто не хоче визнати русина, але й не вартий руського імені той, хто не хоче визнати поляка". Він дорікав польським патріотам за те, що не помічають устремлінь русинів. Цим польські патріоти ллють воду на млин австрійської бюрократії. Подолинський критикує також керівництво Головної Руської Ради за те, що не говорять народною мовою.
Брошура мала сильне соціальне спрямування. Вона критикувала обмеженість оголошеної конституції про скасування "підданства" в Галичині. "З цілого нашого
Loading...

 
 

Цікаве