WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДіловодство, Архівознавство → Джерелознавство. Політичні документи Головної Руської Ради періоду революції 1848 р. Закарпатські публіцисти - Реферат

Джерелознавство. Політичні документи Головної Руської Ради періоду революції 1848 р. Закарпатські публіцисти - Реферат


Реферат на тему:
Джерелознавство. Політичні документи Головної Руської Ради періоду революції 1848 р. Закарпатські публіцисти
"Слово перестороги" В.Подолинського
Подібно як на сході, так І на заході українських земель політичну думку насамперед будили питання національного життя народу нерівноправне становище українців у державі Габсбурпв порівняно не тільки з німцями чи угорцями, а й також з поляками або чехами В Галичині польська політична думка, що перебувала в пошуку шляхів відродження польської державності та національного визволення польського народу з-під гніту так званих заборчих держав, здебільшого нехтувала національними прагненнями українців (русинів) робила спроби подати русинів етнографічною групою поляків, а їх мову - діалектом польської Таким було ставлення до українців таємних польських організацій, що вже в 30-х роках XIX ст. виникали у Львові "Союзу друзів народу'1 (1833-1835), "Співдружності польського народу"(1835-1837), "Союзу вільних галичан" (1837-1838), "Союзу синів Вітчизни" (1838) Коли група членів "Співдружності польського народу" виступила за перейменування організації на "Співдружність польського І руського народів", польська частина організації на це не погодилась Русини вийшли з неї й утворили "Руське коло".
Негація польських політичних сил українського народу й українських Інтересів у Львові та Галичині стала головною причиною політичного роз'єднання поляків І русинів у революції 1848 р Утворена у Львові 13 квітня 1848р польська Центральна Рада Народова декларувала завдання виродження Польської держави, а практично висунула гасло перетворити Галичину в польську автономну провінцію Австрійської держави без врахування у ній національних Інтересів русинів Очевидно, що українські політичні сили ніяк не могли прийняти такої позиції, тим паче виступити на підтримку вимог Центральної Ради Народової
Група провідних діячів греко-католицької церкви, представників світської Інтелігенції 2 травня 1848 р утворила у Львові Головну Руську Раду Серед 66 й членів налічувалося 18 духовних осіб, дев'ять представників світської Інтелігенції, 20 дрібних чиновників, 13 студентів, п'ять міщан, підприємець Очолив Раду єпископ Григорій Яхимович, його заступниками стали криаошанин Михайло Куземський та юрист Іван Борискевич, секретарями Ради - проповідник при церкві св Юра Михайло Малиновський та службовець Кредитного товариства Теодор Леон-тович
Одним з найважливіших перших політичних кроків Ради було прийняття вимоги поділу губернії Галичини ("Konigsreich Galizien und Lodomenen") на дві: українську з центром у Львові та польську з центром у Кракові Пропозицію вніс 22 травня о.Михайло Малиновський. Це відбулося напередодні скликання у Празі Конгресу слов'янських народів, що зібрався на початку червня 1848 р.
Головна Руська Рада 9 червня подала петицію до цісаря з вимогою адміністративного поділу губернії, просила цісаря надати східному "Руському краю" статусу коронного краю, тобто національно-територіальної політичної автономії з власною конституцією, сеймом, державною адміністрацією Висувалося також питання об'єднання галицького Руського краю з руським Закарпаттям. Вимога поділу Галичини одержала широку підтримку народу. Як писав пізніше Іван Франко у праці "Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині", "народ у краю радо прийняв ту думку". Забігаючи наперед, додамо, що пізніше серед русинів на підтримку вимоги поділу Галичини на українську І польську частини до кінця січня 1849 р. було зібрано 200 тис. підписів. Зовсім не від симпатій до русинів деякі австрійські чиновники підтримали поділ Галичини. Серед них - і губернатор Галичини граф Ф.Стадіон. Такою підтримкою граф прагнув нейтралізувати польські вимоги, що за формою були значно агресивнішими і небезпечнішими для монархії.
Головна Руська Рада 15 травня почала видавати газету "Зоря Галицька", яка на короткий період справді перетворилася у виразника заповітних мрій віками гнобленого руського народу Галичини. Вже в першому номері "Зоря Галицька" опублікувала відозву "Будьмо народом!", прийняту Головною Руською Радою 10 травня. Важливою ідеєю відозви стало проголошення єдності з усім великим українським народом; "Ми, русини галицькі, належимо до великого руського народу, котрий одним говорить язиком і 15 мільйонів виносить, з яких пів третя мільйона (2,5 млн. осіб - С.М.) землю Галицьку замешкує". Руський народ, зазначалось, колись був великим І самостійним, а тепер знов "настала слушна хвилина розвивати нашу національність у всіх напрямках". Щоправда, діячі Ради були дуже обережними у ставленні до Австрії і додавали у відозві: "такий розвиток" має проходити "під охороною Австрії".
Газета відкривалася редакційним зверненням "Браття русини!". Воно інформувало про мету створення Головної Руської Ради. Повідомлялось, що газета висвітлюватиме її діяльність, сприятиме справі освіти, добра, "здорових відносин в краї" з Іншими національностями. "Тижневик, - писалось у зверненні, - неухильно стоятиме в обороні інтересів руського народу, домагатиметься спокою, згоди і порядку в країні'1.
Далекі політичні вимоги висувалися у відозвах "До молоді", "О язиці руськім" та Інших.
Реакцією поляків на небезпеку відірвання українського краю стало створення 23 травня частково Із спольщеної української шляхти, а частково й з авторитетних, але обплутаних польським меценатством українських діячів полонофільської організації "Собору Руського" з друкованим органом "Дневник Руський". Одним з провідних у цьому "Соборі Руському" виявився Іван Вагилевич. Представники Ради Народової змушені були вдатися до поступливої позиції на Конгресі у Празі. Тут було утворено спільну польсько-українську секцію на чолі з поляком К.Лібельтом та його заступником русином Г.Гинилевичем. Через посередництво чеської делегації польська й українська делегації підписали документ "Вимоги русинів в Галичині", за яким українська і польська сторони декларували рівноправність української мови в школах І установах, зрівняння в правах представників усіх національностей І віросповідань, утворення спільної польсько-української національної гвардії, погодження спільного
Loading...

 
 

Цікаве